Search

    Валсар інструкція із застосування

    Офіційна інструкція лікарського засобу Валсар таблетки 80 мг, 160 мг. Опис та застосування Valsar, аналоги та відгуки. Інструкція Валсар таблетки затверджена виробником.

    Склад

    діюча речовина: valsartan;

    1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить валсартану 80 мг або 160 мг;

    допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактоза моногідрат, кремнію діоксид колоїдний безводний, кросповідон, гіпромелоза, натрію лаурилсульфат, тальк, магнію стеарат, титану діоксид (Е 171), макрогол 8000, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172).

    Лікарська форма

    Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

    Основні фізико-хімічні властивості:

    таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 80 мг: блідо-червоного кольору, круглі, зі скошеними краями, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з маркуванням «I» з одного боку і «74» з іншого боку та лінією розлому між «7» і «4»;

    таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 160 мг: сіро-помаранчевого кольору, овальні, зі скошеними краями, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з маркуванням «I» з одного боку і «75» з іншого боку та лінією розлому між «7» і «5».

    Фармакотерапевтична група

    Прості препарати антагоністів ангіотензину ІІ.

    Код АТХ С09С А03.

    Фармакологічні властивості

    Фармакодинаміка.

    Валсартан є активним специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ, призначеним для застосування внутрішньо. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ1, відповідальні за відомі ефекти ангіотензину ІІ. Підвищені рівні ангіотензину ІІ у плазмі крові після блокади АТ1-рецепторів валсартаном можуть стимулювати неблокований АТ2-рецептор, який урівноважує ефект АТ1-рецептора. Валсартан не проявляє будь-якої часткової активності агоніста щодо АТ1-рецептора, але має набагато більшу (приблизно у 20000 разів) спорідненість з АТ1-рецептором, ніж з АТ2 -рецептором.

    Валсартан не пригнічує АПФ (ангіотензинперетворювальний фермент), який перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. Застосування препарату пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску без впливу на частоту пульсу.

    Початок гіпотензивної дії відзначається у межах 2 годин, максимум — у межах 4—6 годин після прийому внутрішньо; тривалість дії — понад 24 години. Максимальний терапевтичний ефект розвивається через 4 тижні від початку лікування і зберігається при тривалій терапії. При застосуванні з гідрохлоротіазидом досягається значне додаткове зниження артеріального тиску.

    Раптова відміна препарату не супроводжується розвитком синдрому відміни.

    При тривалому застосуванні препарату пацієнтам з артеріальною гіпертензією встановлено, що препарат не має істотного впливу на рівень загального холестерину, сечової кислоти, а також при дослідженнях натще — на концентрацію тригліцеридів і глюкози у сироватці крові.

    Застосування препарату призводить до зменшення випадків госпіталізації з приводу серцевої недостатності, уповільнення прогресування серцевої недостатності, поліпшення функціонального класу за класифікацією NYHA, збільшення фракції викиду, а також зменшення симптомів серцевої недостатності та покращення якості життя порівняно з плацебо. Дослідження продемонструвало ефективність валсартану, як і каптоприлу, для зменшення загальної летальності після інфаркту міокарда. Валсартан був також ефективним для зменшення летальності від серцево-судинної патології та випадків госпіталізації внаслідок серцевої недостатності, а також рецидивуючого інфаркту міокарда. Валсартан позитивно впливав на такий показник, як період часу після перенесеного гострого інфаркту міокарда до появи перших проявів серцево-судинної патології, які призводять до летального наслідку.

    Діти

    Антигіпертензивний ефект валсартану оцінювали у 4 рандомізованих подвійних сліпих клінічних дослідженнях у 561 дитини віком від 6 до 18 років та у 165 дітей віком від 1 до 6 років. Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів та ожиріння були найчастішими причинами виникнення артеріальної гіпертензії у дітей, включених у ці дослідження.

    Клінічний досвід щодо застосування препарату дітям віком від 6 років

    У процесі клінічного дослідження за участю 261 дитини з артеріальною гіпертензією віком від 6 до 16 років пацієнти з масою тіла <35 кг отримували 10, 40 або 80 мг валсартану на добу (низькі, середні та високі дози), пацієнти з масою тіла ≥35 кг отримували 20, 80 і 160 мг валсартану на добу (низькі, середні та високі дози). У кінці 2 тижня валсартан знижував систолічний та діастолічний артеріальний тиск залежно від дози. У цілому, три рівні дози валсартану (низька, середня та висока) достовірно знижували систолічний артеріальний тиск на 8, 10, 12 мм рт.ст. від вихідного рівня відповідно.

    Клінічний досвід щодо застосування препарату дітям віком до 6 років

    Валсартан не рекомендується для застосування цій віковій категорії.

    Фармакокінетика.

    Всмоктування

    Після перорального застосування валсартану у таблетках максимальна концентрація у плазмі крові (Cmax) досягається через 2-4 години, у вигляді розчину — через 1-2 години. Середня абсолютна біодоступність таблеток та розчину препарату становить 23 % і 39 % відповідно. Їжа знижує експозицію (як визначено за AUC) валсартану приблизно на 40 % і Cmax — приблизно на 50 %, хоча концентрація валсартану у плазмі крові, починаючи приблизно з 8 годин після прийому препарату, аналогічна у групах прийому препарату натще і після вживання їжі. Проте зменшення AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати як під час вживання їжі, так і натще.

    Розподіл

    Об’єм розподілу валсартану у рівноважному стані після внутрішньовенного застосування становить приблизно 17 л, вказуючи на те, що валсартан не розподіляється екстенсивно у тканинах. Валсартан значною мірою зв’язується з білками сироватки крові (94 — 97 %), в основному з альбуміном сироватки крові.

    Біотрансформація

    Валсартан не метаболізується значною мірою, оскільки лише приблизно 20 % дози виводиться у вигляді метаболітів. Гідроксиметаболіт було визначено у плазмі крові у низьких концентраціях (менше ніж 10 % AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним.

    Виведення

    Фармакокінетична крива валсартану має мультиекспоненційний характер (Т½α <1 години і T½ß приблизно 9 годин). Валсартан виводиться переважно через жовч із калом (приблизно 83 % дози) та нирками із сечею (приблизно 13 % дози), головним чином у незміненому вигляді. Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить приблизно 2 л/годину, а нирковий кліренс — 0,62 л/годину (приблизно 30 % загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану становить 6 годин.

    Пацієнти із серцевою недостатністю (таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 80 мг та 160 мг)

    Середній час досягнення Cmax і період напіввиведення валсартану у пацієнтів із серцевою недостатністю і у здорових добровольців аналогічні. Величини AUC та Cmax валсартану майже пропорційні підвищенню дози вище клінічного діапазону дозування (від 40 до 160 мг 2 рази на добу). Середній коефіцієнт кумуляції становить приблизно 1,7. Передбачуваний кліренс валсартану після перорального застосування становить приблизно 4,5 л/годину. Вік не впливає на передбачуваний кліренс у пацієнтів із серцевою недостатністю.

    Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів.

    Пацієнти літнього віку. У деяких пацієнтів літнього віку системний вплив валсартану був дещо більше виражений, ніж у пацієнтів молодого віку, однак не було показано будь-якої клінічної значущості цього.

    Пацієнти з порушеннями функції нирок. Не було виявлено кореляції між функцією нирок і системним впливом валсартану. Тому пацієнтам із порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну >10 мл/хв) корекція дози препарату не потрібна. На сьогодні немає даних щодо безпеки застосування препарату пацієнтам із кліренсом креатиніну <10 мл/хв та пацієнтам, яким проводять діаліз, тому валсартан слід застосовувати з обережністю цим пацієнтам. Валсартан має високий ступінь зв’язування з білками плазми крові, і його виведення при гемодіалізі малоймовірне.

    Пацієнти з порушеннями функції печінки. Приблизно 70 % величини дози препарату, що всмокталася, екскретується з жовчю, переважно у незміненому вигляді. Валсартан не піддається значній біотрансформації, і, як можна очікувати, системний вплив валсартану не корелює зі ступенем порушень функції печінки. Тому для пацієнтів із печінковою недостатністю небіліарного походження і при відсутності холестазу корекція дози валсартану не потрібна. Було показано, що у пацієнтів із біліарним цирозом печінки або обструкцією жовчовивідних шляхів AUC валсартану збільшується приблизно вдвічі.

    Діти.

    Під час дослідження за участю 26 дітей з артеріальною гіпертензією (віком від 1 до 16 років), які отримували разову дозу суспензії валсартану (середня доза 0,9-2 мг/кг, максимальна доза 80 мг), кліренс (л/год/кг) валсартану був порівнянним в усьому віковому діапазоні від 1 до 16 років з аналогічним кліренсом у дорослих, які застосовували такий самий препарат.

    Пацієнти з порушеннями функції нирок.

    Застосування препарату дітям із кліренсом креатиніну <30 мл/хв та дітям, яким проводять діаліз, не вивчалося, тому валсартан не рекомендується таким пацієнтам. Дітям із кліренсом креатиніну >30 мл/хв корекція дози не потрібна. Слід ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові.

    Клінічні характеристики

    Валсар Показання

    • Лікування артеріальної гіпертензії у дорослих та дітей віком від 6 до 18 років.
    • Постінфарктний стан.

    Лікування клінічно стабільних дорослих пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю або безсимптомною систолічною дисфункцією лівого шлуночка після нещодавно (12 годин - 10 діб) перенесеного інфаркту міокарда.

    • Серцева недостатність.

    Лікування симптоматичної серцевої недостатності у дорослих пацієнтів, коли не можна застосовувати інгібітори AПФ, або як допоміжна терапія з інгібіторами АПФ, коли не можна застосовувати бета-блокатори.

    Протипоказання

    • Підвищена чутливість до валсартану або до будь-якої допоміжної речовини препарату.
    • Вагітність або планування вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
    • Уроджений ангіоневротичний набряк або такий, що розвинувся під час попереднього лікування інгібітором АПФ або антагоністом рецепторів ангіотензину II.
    • Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину, включаючи Валсар, або інгібіторів АПФ з аліскіреном пацієнтам із цукровим діабетом (1-го чи 2-го типу) або порушеннями функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) < 60 мл/хв).
    • Відсутні дані щодо пацієнтів із вираженими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв).

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

    Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) препаратами груп блокаторів рецепторів ангіотензину (БРА), інгібіторами АПФ або аліскіреном

    Супутнє застосування препаратів групи БРА, в тому числі препарату Валсар, з іншими препаратами, що діють на РААС, пов’язане зі збільшенням частоти розвитку артеріальної гіпотензії, синкопе, гіперкаліємії та змін функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з монотерапією. Подвійна блокада РААС у зв’язку з комбінованим застосуванням інгібіторів АПФ, БРА або аліскірену не рекомендується. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади РААС вважається абсолютно необхідною, її слід проводити тільки під наглядом фахівця і за умови дотримання ретельного моніторингу функції нирок, рівня електролітів та артеріального тиску.

    Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину, включаючи Валсар, або інгібіторів АПФ з аліскіреном пацієнтам із цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (< 60 мл/хв) протипоказане.

    Одночасне застосування БРА, включаючи Валсар, або інгібіторів АПФ з аліскіреном протипоказане пацієнтам із цукровим діабетом 1-го та 2-го типів.

    Інгібітори АПФ, включаючи Валсар, і БРА не слід застосовувати одночасно пацієнтам із діабетичною нефропатією.

    Одночасне застосування не рекомендоване

    Літій

    Про оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові і токсичність повідомлялося протягом одночасного застосування інгібіторів АПФ. У зв’язку з відсутністю досвіду одночасного застосування валсартану і літію така комбінація не рекомендована. Якщо комбінація вважається необхідною, рекомендовано проводити ретельний моніторинг рівня літію у сироватці крові.

    Калій

    Калійзберігаючі діуретики (наприклад, спіронолактон, триамтерен, амілорид), добавки калію, замінники солі, що містять калій, та інші лікарські засоби, які можуть підвищувати рівень калію (наприклад, гепарин), можуть призвести до збільшення рівня калію в сироватці крові, у пацієнтів із серцевою недостатністю — до підвищення рівня креатиніну.

    Якщо застосування лікарського засобу, що впливає на рівень калію, вважається необхідним у поєднанні з валсартаном, рекомендується контроль рівня калію у плазмі крові.

    При одночасному застосуванні потрібна обережність

    Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту >3 г/добу та неселективні НПЗП

    При одночасному застосуванні антагоністів ангіотензину ІІ з НПЗП можливе ослаблення антигіпертензивного ефекту. Крім того, одночасне застосування антагоністів ангіотензину ІІ та НПЗП може призвести до підвищеного ризику порушення функції нирок та підвищення рівня калію у сироватці крові. Тому на початку лікування рекомендований контроль функції нирок, а також відповідна гідратація пацієнта.

    Транспортери

    За результатами досліджень in vitro валсартан є субстратом для печінкового транспортера захоплення OATP1B1/OATP1B3 та печінкового транспортера виведення MRP2. Клінічне значення цих даних невідоме. У разі одночасного застосування інгібіторів транспортера OATP1B1 (наприклад, рифампіцину, циклоспорину) або MRP2 (наприклад, ритонавіру) може збільшитися системна експозиція валсартану. Слід дотримуватися належних заходів на початку та в кінці супутнього застосування цих лікарських засобів.

    Інші

    У процесі досліджень взаємодії лікарських засобів з валсартаном не спостерігалося клінічно значущих взаємодій із валсартаном або з будь-якою з таких речовин: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид, амлодипін, глібенкламід.

    Діти

    Рекомендується бути обережними при одночасному застосуванні дітям та підліткам з артеріальною гіпертензією валсартану та інших препаратів, що пригнічують РААС, яка може підвищити рівень калію у сироватці крові. Необхідно ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові.

    Особливості застосування

    Гіперкаліємія

    Супутнє застосування добавок калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників солі, що містять калій, або інших засобів, що можуть підвищити рівень калію (наприклад, гепарин), не рекомендується. За необхідності слід контролювати рівень калію.

    Порушення функції нирок. Дотепер немає даних щодо безпеки застосування препарату пацієнтам із кліренсом креатиніну <10 мл/хв та пацієнтам, яким проводять діаліз, тому валсартан слід застосовувати з обережністю таким пацієнтам. Дорослим пацієнтам із кліренсом креатиніну >10 мл/хв корекція дози не потрібна.

    Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину, включаючи Валсар, або інгібіторів АПФ з аліскіреном пацієнтам із порушеннями функції нирок (ШГФ <60 мл/хв/1,73 м2) протипоказане.

    Порушення функції печінки. Пацієнтам із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості без холестазу Валсар слід застосовувати з обережністю.

    Пацієнти з дефіцитом в організмі натрію і/або об’єму циркулюючої крові (ОЦК). У пацієнтів із тяжким ступенем дефіциту натрію і/або ОЦК в організмі, наприклад у тих, хто отримує високі дози діуретиків, в окремих випадках після початку терапії Валсаром може спостерігатися симптоматична артеріальна гіпотензія. Перед початком застосування лікарського засобу слід провести корекцію вмісту в організмі натрію і/або ОЦК, наприклад шляхом зниження дози діуретика.

    Стеноз ниркової артерії. У пацієнтів із двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом єдиної нирки безпеку застосування Валсару не встановлено. Короткочасне застосування валсартану у 12 пацієнтів із вазоренальною гіпертензією, що є вторинною внаслідок однобічного стенозу ниркової артерії, не спричинює ніяких істотних змін гемодинамічних параметрів нирок, креатиніну сироватки або азоту сечовини крові.

    Оскільки інші лікарські засоби, що впливають на РААС, можуть підвищувати рівень сечовини та креатиніну сироватки крові у пацієнтів з однобічним стенозом ниркової артерії, з метою безпеки рекомендується моніторинг функції нирок при лікуванні валсартаном.

    Трансплантація нирки

    На сьогодні немає даних щодо безпеки застосування препарату пацієнтам, яким нещодавно проведено трансплантацію нирки.

    Первинний гіперальдостеронізм

    Пацієнтам із первинним гіперальдостеронізмом не слід застосовувати Валсар, оскільки у них не активована ренін-ангіотензинова система.

    Стеноз аортального та мітрального клапанів, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія

    Як і інші вазодилататори, з особливою обережністю призначають препарат пацієнтам зі стенозом аортального чи мітрального клапана або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.

    Вагітність

    Антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ протипоказані у період вагітності. Якщо продовження лікування препаратом вважається необхідним, пацієнткам, які планують вагітність, слід змінити препарат на альтернативні антигіпертензивні засоби зі встановленим профілем безпеки щодо застосування у період вагітності. Якщо підтверджено вагітність, лікування слід негайно припинити і у разі необхідності розпочати альтернативну терапію.

    Нещодавно перенесений інфаркт міокарда

    Комбінація каптоприлу та валсартану не показала додаткового клінічного ефекту, натомість ризик розвитку небажаних реакцій збільшився порівняно з таким при монотерапії відповідними препаратами. Таким чином, комбінація валсартану з інгібітором АПФ не рекомендується.

    Слід дотримуватися обережності пацієнтам після інфаркту міокарда. Оцінка пацієнтів після інфаркту міокарда завжди повинна включати оцінку функції нирок.

    Застосування валсартану пацієнтам після інфаркту міокарда часто призводить до деякого зниження артеріального тиску, в результаті чого виникає необхідність припинити терапію через триваючу симптоматичну артеріальну гіпотензію за умови дотримання інструкцій щодо дозування.

    Серцева недостатність

    У пацієнтів із серцевою недостатністю потрійна комбінація інгібітора АПФ, бета-блокатора та валсартану не показала будь-яких клінічних ефектів. Ця комбінація, ймовірно, збільшує ризик розвитку небажаних ефектів, тому не рекомендується.

    Потрійна комбінація інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів мінералокортикоїдів та валсартану також не рекомендується.

    Такі комбінації можна використовувати тільки під наглядом фахівця і за умови ретельного моніторингу функції нирок, рівня електролітів та артеріального тиску.

    Дослідження безпеки та ефективності застосування Валсару дітям не проводилися.

    Ангіоневротичний набряк в анамнезі

    При застосуванні валсартану повідомлялося про розвиток у пацієнтів ангіоневротичного набряку, у тому числі набряку гортані та голосової щілини, що призводить до обструкції дихальних шляхів та/або набряку обличчя, губ, глотки та/або язика; у деяких із цих пацієнтів розвиток ангіоневротичного набряку спостерігався і раніше при застосуванні інших препаратів, у тому числі інгібіторів АПФ. Розвиток ангіоневротичного набряку потребує негайного припинення застосування Валсару, повторно призначати Валсар таким пацієнтам не слід.

    Інші умови при стимуляції ренін-ангіотензинової системи

    У пацієнтів, у яких функція нирок може залежати від активності ренін-ангіотензинової системи (наприклад, пацієнти з тяжкою застійною серцевою недостатністю), лікування інгібіторами АПФ було пов’язане з олігурією та/або прогресуючою азотемією, в окремих випадках — із гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком. Оскільки валсартан є антагоністом ангіотензину II, не можна виключити, що застосування Валсару може бути пов’язане з порушеннями функції нирок.

    Подвійна блокада РААС

    Супутнє застосування препаратів групи АРА, в тому числі Валсару, з іншими препаратами, що діють на РААС, пов’язане зі збільшенням частоти розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та змін функції нирок порівняно з монотерапією. Рекомендується моніторинг артеріального тиску, функції нирок та рівня електролітів у пацієнтів, які отримують Валсар та інші препарати, що впливають на РААС.

    Діти

    Порушення функції нирок

    Застосування дітям із кліренсом креатиніну <30 мл/хв та дітям, яким проводять діаліз, не вивчалося, тому валсартан не рекомендується призначати таким пацієнтам. Дітям із кліренсом креатиніну >30 мл/хв корекція дози не потрібна. Слід ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові під час лікування валсартаном. Це стосується, зокрема, випадків, коли валсартан застосовують за наявності інших умов (висока температура, дегідратація), що, ймовірно, порушують функцію нирок.

    Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину, включаючи Валсар, або інгібіторів АПФ з аліскіреном пацієнтам із порушеннями функції нирок ШГФ <60 мл/хв/1,73 м2) протипоказане.

    Порушення функції печінки

    Як і дорослим, Валсар протипоказаний для застосування дітям із тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом печінки і пацієнтам із холестазом. Існує обмежений клінічний досвід застосування препарату дітям із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості. Доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг для таких пацієнтів.

    Допоміжні речовини

    Оскільки лікарський засіб містить у своєму складі лактозу як допоміжну речовину, при встановленні непереносимості деяких цукрів необхідно проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

    Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

    Застосування у період вагітності або годування груддю

    Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ (АІІРА) протипоказане вагітним або жінкам, які планують завагітніти.

    Епідеміологічні дані щодо ризику тератогенного впливу внаслідок застосування інгібіторів АПФ протягом І триместру вагітності не переконливі, проте незначне збільшення ризику не можна виключити. Оскільки немає контрольованих епідеміологічних даних щодо ризику при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ, ризик тератогенного впливу може існувати і для цього класу препаратів. За винятком випадків, коли продовження терапії вважається необхідним, пацієнткам, які планують вагітність, слід призначити альтернативну антигіпертензивну терапію зі встановленим профілем безпеки щодо застосування у період вагітності. Якщо діагностовано вагітність, лікування антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ потрібно негайно припинити і у разі необхідності замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування вагітним.

    Відомо, що застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ протягом ІІ і ІІІ триместрів вагітності індукує у людини фетотоксичність (послаблення функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) і неонатальну токсичність (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).

    Якщо з ІІ триместру вагітності застосовували АІІРА, рекомендовано провести ультразвукове обстеження для перевірки функції нирок і стану кісток черепа.

    Стан новонароджених, матері яких застосовували АІІРА, слід ретельно перевіряти щодо розвитку артеріальної гіпотензії.

    Через відсутність інформації щодо застосування валсартану у період годування груддю Валсар не рекомендується застосовувати жінкам, які годують груддю.

    Фертильність

    Валсартан у дозах до 200 мг/кг/добу не спричиняв небажаного впливу на репродуктивну функцію у щурів. Доза 200 мг/кг/добу у 6 разів перевищує максимальну рекомендовану дозу для людини у перерахуванні на міліграм на метр квадратний (розрахунки проводили для перорального застосування дози 320 мг/добу пацієнтам із масою тіла 60 кг).

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

    Досліджень щодо впливу на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами не проводилося. Слід мати на увазі, що під час керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами можливе виникнення запаморочення або слабкості.

    Спосіб застосування Валсар та дози

    Спосіб застосування.

    Валсар, таблетки, можна застосовувати незалежно від вживання їжі, запивати водою.

    Дозування.

    Артеріальна гіпертензія.

    Рекомендована початкова доза Валсару становить 80 мг 1 раз на добу. Антигіпертензивний ефект досягається протягом 2 тижнів, а максимальний ефект — протягом 4 тижнів. Деяким пацієнтам із неадекватно контрольованим артеріальним тиском дозу можна підвищити до 160 мг та до максимальної — 320 мг.

    Валсар можна також застосовувати з іншими антигіпертензивними засобами. Сумісне застосування діуретиків, таких як гідрохлоротіазид, буде ще більше знижувати артеріальний тиск у таких пацієнтів.

    Нещодавно перенесений інфаркт міокарда.

    Терапію клінічно стабільним пацієнтам можна розпочинати вже через 12 годин після перенесення інфаркту міокарда. Після початкової дози валсартану 20 мг (таблетки не мають бути розділені на ті самі дози, необхідно приймати лікарські форми у відповідному дозуванні) 2 рази на добу слід підвищити дозу до 40 мг (таблетки не мають бути розділені на ті самі дози, необхідно приймати лікарські форми у відповідному дозуванні), 80 мг та 160 мг 2 рази на добу протягом наступних кількох тижнів.

    Цільова максимальна доза становить 160 мг 2 рази на добу. Загалом рекомендується, щоб рівень дозування 80 мг 2 рази на добу був досягнутий через 2 тижні після початку лікування і максимальна доза 160 мг 2 рази на добу була досягнута через 3 місяці залежно від переносимості пацієнтом лікування. При виникненні симптоматичної артеріальної гіпотензії або ниркової дисфункції слід розглянути питання щодо зниження дози.

    Валсартан можна застосовувати пацієнтам, які лікувалися іншими препаратами після перенесеного інфаркту міокарда, наприклад тромболітиками, ацетилсаліциловою кислотою, бета-блокаторами, статинами та діуретиками. Комбінація з інгібіторами АПФ не рекомендується.

    Пацієнтам після перенесеного інфаркту міокарда завжди необхідно проводити моніторинг функції нирок.

    Серцева недостатність.

    Рекомендована початкова доза Валсару становить 40 мг (таблетки не мають бути розділені на ті самі дози, необхідно приймати лікарські форми у відповідному дозуванні) 2 рази на добу. Поступове підвищення дози до 80 мг та 160 мг 2 рази на добу слід здійснювати з інтервалами не менше 2-х тижнів до найвищої дози залежно від переносимості пацієнтом. Слід розглянути питання про зниження дози супутніх діуретиків. Максимальна добова доза, яку застосовували під час клінічних випробувань, становила 320 мг і була розподілена на кілька прийомів.

    Валсартан можна застосовувати у комбінації з іншими препаратами для лікування серцевої недостатності. Однак потрійна комбінація інгібітора АПФ, бета-блокатора та валсартану не рекомендується.

    Пацієнтам із серцевою недостатністю необхідний моніторинг функції нирок.

    Застосування окремим групам пацієнтів.

    Пацієнти літнього віку.

    Пацієнтам літнього віку корекція дози не потрібна.

    Ниркова недостатність.

    Дорослим пацієнтам із кліренсом креатиніну >10 мл/хв корекція дози не потрібна. Одночасне застосування Валсару з аліскіреном пацієнтам із порушеннями функції нирок (ШГФ <60 мл/хв/1,73 м2) протипоказане.

    Цукровий діабет.

    Одночасне застосування Валсару з аліскіреном пацієнтам із цукровим діабетом протипоказане.

    Печінкова недостатність.

    Валсар протипоказаний пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом та пацієнтам із холестазом. Для пацієнтів із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня без холестазу доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг.

    Артеріальна гіпертензія у дітей.

    Діти віком від 6 до 18 років.

    Початкова доза становить 40 мг (таблетки не мають бути розділені на ті самі дози, необхідно приймати лікарські форми у відповідному дозуванні) 1 раз на добу для дітей з масою тіла менше 35 кг та 80 мг 1 раз на добу для дітей з масою тіла 35 кг або більше. Слід коригувати дозу, виходячи з реакції артеріального тиску. Максимальні дози, досліджені під час клінічних випробувань, наведені у таблиці 1.

    Дози, вищі від зазначених, не досліджувалися, тому не рекомендуються.

    Таблиця 1

    Маса тіла

    Максимальна доза Валсартану, досліджена під час клінічних випробувань

    Від ≥ 18 кг до < 35 кг

    80 мг

    Від ≥ 35 кг до < 80 кг

    160 мг

    Від ≥ 80 кг до ≤ 160 кг

    320 мг

    Діти віком до 6 років.

    Безпека та ефективність застосування лікарського засобу для дітей віком від 1 до 6 років не встановлені.

    Застосування дітям віком від 6 до 18 років із нирковою недостатністю.

    Застосування дітям із кліренсом креатиніну <30 мл/хв та дітям, яким проводять діаліз, не досліджене, тому валсартан не рекомендується застосовувати таким пацієнтам. Дітям із кліренсом креатиніну >30 мл/хв корекція дози не потрібна. Необхідно ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові.

    Застосування дітям віком від 6 до 18 років із печінковою недостатністю.

    Як і дорослим, Валсар протипоказаний дітям із тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом та пацієнтам із холестазом. Клінічний досвід застосування лікарського засобу дітям із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня обмежений. Доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг для таких пацієнтів.

    Серцева недостатність та нещодавно перенесений інфаркт міокарда у дітей.

    Валсар не рекомендується для лікування серцевої недостатності або нещодавно перенесеного інфаркту міокарда у дітей через відсутність даних щодо безпеки та ефективності його застосування.

    Діти

    Валсар застосовують для лікування артеріальної гіпертензії у дітей віком від 6 до 18 років. Безпека та ефективність застосування Валсару дітям віком від 1 до 6 років не встановлені. Препарат не рекомендований для лікування серцевої недостатності або постінфарктного стану у дітей через відсутність даних щодо безпеки та ефективності.

    Передозування

    Внаслідок передозування препаратом Валсар може розвинутися виражена артеріальна гіпотензія, що може призвести до пригнічення свідомості, судинного колапсу та/або шоку. Терапевтичні заходи залежать від часу прийому та типу і тяжкості симптомів; першорядне значення має стабілізація кровообігу. При виникненні артеріальної гіпотензії пацієнт повинен перебувати у положенні лежачи, також слід провести корекцію об’єму крові.

    Малоймовірно, що валсартан можна вивести з організму шляхом гемодіалізу.

    Побічні реакції

    Артеріальна гіпертензія/серцева недостатність/інфаркт міокарда

    Під час контрольованих клінічних досліджень у дорослих пацієнтів з артеріальною гіпертензією частота побічних реакцій при прийомі плацебо відповідала такій при прийомі валсартану. Виявилося, що частота виникнення побічних реакцій не пов’язана з дозою або тривалістю лікування, а також не залежить від статі, віку або раси пацієнта.

    Побічні реакції, зареєстровані у процесі клінічних, постмаркетингових та лабораторних досліджень, вказані нижче за класами систем органів.

    Стосовно побічних реакцій з категорій «дуже рідко», «рідко» та «нечасто», що не підлягали виявленню в рамках клінічних випробувань, був проведений кумулятивний пошук у системі даних з безпеки.

    Частота виникнення побічних реакцій оцінюється таким чином: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, <1/100), рідко (>1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/100000), включаючи окремі повідомлення. У кожній групі частоти побічні реакції представлені у порядку зменшення серйозності.

    Побічні реакції, зареєстровані під час постмаркетингових і лабораторних досліджень, для яких неможливо визначити частоту виникнення, вказані з частотою «частота невідома».

    Таблиця 2

    Інфекції

    Часто

    Вірусні інфекції

    Нечасто

    Інфекції верхніх дихальних шляхів, фарингіт, синусит

    Дуже рідко

    Риніт

    З боку крові та лімфатичної системи

    Нечасто

    Нейтропенія

    Дуже рідко

    Тромбоцитопенія

    З боку імунної системи

    Дуже рідко

    Реакції гіперчутливості, включаючи сироваткову хворобу

    З боку обміну речовин і харчування

    Нечасто

    Гіперкаліємія *#

    З боку психіки

    Нечасто

    Безсоння, зниження лібідо

    З боку нервової системи

    Часто

    Постуральне запаморочення #

    Нечасто

    Синкопе *

    Рідко

    Запаморочення ##

    Дуже рідко

    Головний біль ##

    З боку органів слуху та рівноваги

    Нечасто

    Вертиго

    З боку серця

    Нечасто

    Серцева недостатність *

    Дуже рідко

    Порушення серцевого ритму

    З боку судинної системи

    Часто

    Ортостатична гіпотензія #

    Нечасто

    Гіпотензія *##

    Дуже рідко

    Васкуліт

    З боку дихальної системи

    Нечасто

    Кашель

    З боку шлунково-кишкового тракту

    Нечасто

    Діарея, біль у животі

    Дуже рідко

    Нудота ##, блювання

    З боку печінки та жовчовивідних шляхів

    Частота невідома

    Підвищення показників функції печінки, включаючи підвищення рівня білірубіну у сироватці крові

    З боку шкіри та підшкірної клітковини

    Дуже рідко

    Ангіоневротичний набряк **, висипання, свербіж, екзантема

    Частота невідома

    Бульозний дерматит

    З боку скелетно-м ’ язової системи та сполучної тканини

    Нечасто

    Біль у спині

    Дуже рідко

    Артралгія, міалгія

    З боку нирок і сечовивідних шляхів

    Дуже рідко

    Ниркова недостатність**##, гостра ниркова недостатність**, порушення функції нирок **

    Вагітність та перинатальні стани

    Дуже рідко

    Ускладнення розвитку плода

    Загальні розлади

    Нечасто

    Втомлюваність, астенія, набряк

    Результати лабораторних досліджень

    Часто

    Підвищення рівня креатиніну сироватки крові, підвищення рівня сечовини крові

    Дуже рідко

    Підвищення рівня білірубіну у сироватці крові, зменшення рівня гемоглобіну/гематокриту в крові, параметри функції печінки, що виходять за межі норми.

    * повідомлялося пацієнтами у постінфарктному стані; # повідомлялося пацієнтами із серцевою недостатністю; ** нечасто повідомлялося пацієнтами у постінфарктному стані; ## повідомлялося частіше пацієнтами із серцевою недостатністю (часто: запаморочення, порушення функції нирок, гіпотензія; нечасто: головний біль, нудота).

    Результати лабораторних досліджень У поодиноких випадках валсартан викликав зниження рівня гемоглобіну і числа гематокриту. У контрольованих клінічних дослідженнях у 0,8 % і 0,4 % пацієнтів, які отримували валсартан, спостерігалося значне зниження (>20 %) числа гематокриту і рівня гемоглобіну відповідно. Порівняно з цим, у 0,1 % пацієнтів, які отримували плацебо, відмічалося зниження обох параметрів — і числа гематокриту, і рівня гемоглобіну. У контрольованих клінічних дослідженнях нейтропенія спостерігалася в 1,9 % пацієнтів, які лікувалися валсартаном, порівняно з 1,6 % пацієнтів, які лікувалися інгібітором АПФ. У контрольованих клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією спостерігалося значне підвищення рівня креатиніну в сироватці крові, калію і загального білірубіну відповідно у 0,8 %, 4,4 % і 6 % пацієнтів, які лікувалися валсартаном, порівняно з 1,6 %, 6,4 % і 12,9 % пацієнтів, які лікувалися інгібітором АПФ.

    Повідомлялося про окремі випадки підвищення параметрів функції печінки у пацієнтів, які лікувалися валсартаном. Будь-якого спеціального моніторингу лабораторних параметрів пацієнти з артеріальною гіпертензією, які отримують терапію валсартаном, не потребують. У разі серцевої недостатності більше ніж на 50 % підвищувався рівень креатиніну в сироватці крові у 3,9 % пацієнтів, які приймали валсартан, порівняно з 0,9 % пацієнтів, які приймали плацебо, а підвищення рівня калію у сироватці крові більше ніж на 20 % спостерігалося у 10 % пацієнтів, які приймали валсартан, порівняно з 5,1 % пацієнтів, які приймали плацебо. У дослідженнях серцевої недостатності спостерігали підвищення рівня азоту сечовини в крові у 16,6 % пацієнтів, які приймали валсартан, порівняно з 6,3 % пацієнтів, які приймали плацебо. У 4,2 % пацієнтів, які отримували валсартан, у 4,8 % пацієнтів, яких лікували комбінацією валсартану і каптоприлу, і у 3,4 % пацієнтів, яких лікували каптоприлом, у постінфарктному періоді спостерігалося збільшення рівня креатиніну в сироватці крові у 2 рази. Кількість випадків припинення прийому лікарського засобу через побічні реакції була нижчою в групі, що лікувалася валсартаном, порівняно з групою, що приймала каптоприл (5,8 % проти 7,7 % відповідно).

    Діти Артеріальна гіпертензія Антигіпертензивний ефект валсартану було оцінено у процесі двох рандомізованих подвійних сліпих клінічних досліджень у 561 дитини віком від 6 до 18 років. За винятком окремих порушень з боку травного тракту (таких як біль у животі, нудота, блювання) та запаморочення, не було визначено значущих відмінностей щодо типу, частоти та серйозності небажаних реакцій між профілем безпеки для дітей віком від 6 до 18 років та раніше зареєстрованим профілем безпеки для дорослих пацієнтів. Нейрокогнітивна оцінка та оцінка розвитку дітей віком від 6 до 16 років не виявили клінічно значущого загального негативного наслідку після лікування валсартаном тривалістю до 1 року. У подвійному сліпому рандомізованому дослідженні за участю 90 дітей віком від 1 до 6 років, що було продовжено у вигляді відкритого дослідження тривалістю один рік, було зареєстровано два летальних випадки та окремі випадки вираженого підвищення печінкових трансаміназ. Ці випадки спостерігалися у популяції зі значними супутніми захворюваннями.

    Причинно-наслідкового зв’язку з валсартаном встановлено не було. У другому дослідженні, в якому було рандомізовано 75 дітей віком від 1 до 6 років, ніякого істотного підвищення печінкових трансаміназ або летальних випадків під час лікування валсартаном не спостерігалося. Гіперкаліємія частіше спостерігалася у дітей віком від 6 до 18 років з основними хронічними захворюваннями нирок. Профіль безпеки, що спостерігався у процесі контрольованих клінічних досліджень у дорослих пацієнтів після інфаркту міокарда та/або із серцевою недостатністю, відрізняється від загального профілю безпеки, що спостерігався у хворих з артеріальною гіпертензією. Це може стосуватися пацієнтів з основним захворюванням. Побічні реакції, які спостерігалися у дорослих пацієнтів після інфаркту міокарда та/або із серцевою недостатністю, зазначені у Таблиці 2.

    Термін придатності Валсар

    2 роки.

    Умови зберігання Валсар

    Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С.

    Упаковка

    По 7 таблеток у блістері, по 4 блістери в картонній коробці.

    Категорія відпуску

    За рецептом.

    Виробник

    Ауробіндо Фарма Лімітед — Юніт VII, Індія/Aurobindo Pharma Limited — Unit VII, India.

    Місцезнаходження виробника

    Спеціальна економічна зона, ТСІІК, Плот № S1, Sy. № 411/Р, 425/Р, 434/Р, 435/Р та 458/Р, Грін Індастріал Парк, Полепаллі Віладж, Джедчерла Мандал, Махабубнагар Дістрікт, Штат Телангана, 509302, Індія/Special Economic Zone, TSIIC, Plot No. S1, Sy. Nos., 411/P, 425/P, 434/P, 435/P and 458/P, Green Industrial Park, Polepally Village, Jedcherla Mandal, Mahabubnagar District, Telangana State, 509302, India.

    Подальша інформація

    Пам'ятайте, зберігайте ці та всі інші ліки в недоступному для дітей місці, ніколи не передавайте свої ліки іншим і використовуйте Валсар тільки за призначенням.

    Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин.

    Увага! Ця інструкція для медичного застосування лікарського засобу є офіційною інструкцією виробника Ауробіндо Фарма Лімітед.

    • Ауробіндо Фарма Лімітед
    • http://www.drlz.com.ua - Державний реєстр ЛЗ України
    Тип данихВідомості з реєстру
    Торгівельне найменування: Валсар
    Виробник: Ауробіндо Фарма Лімітед
    Форма випуску: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 80 мг або 160 мг, по 7 таблеток у блістері; по 4 блістери в картонній коробці
    Реєстраційне посвідчення: UA/14796/01/01, UA/14796/01/02
    Дата початку: 18.11.2020
    Дата закінчення: необмежений
    Міжнародне непатентоване найменування: Valsartan
    Умови відпуску: за рецептом
    Склад: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить валсартану 160 мг
    Фармакотерапевтична група: Прості препарати антагоністів ангіотензину ІІ.
    Код АТС:C09CA03
    Заявник: Ауробіндо Фарма Лтд
    Країна заявника: Індія
    Адреса заявника: Ділянка №2, Маітрівіхар, Амеерпет, м. Хайдарабад - 500038, штат Телангана, Індія
    Тип ЛЗ: Звичайний
    ЛЗ біологічного походження: Нi
    ЛЗ рослинного походження: Нi
    Гомеопатичний ЛЗ: Нi
    Тип МНН: Моно
    Дострокове припинення Нi
    Код ATCНазва групи
    CЗасоби, що впливають на серцево-судинну систему
    C09Засоби, що діють на ренін-ангіотензинову систему
    C09CПрості препарати антагоністів ангіотензину II
    C09CAПрості препарати антагоністів ангіотензину II
    C09CA03 Валсартан