Search

    Валємбік 10 інструкція із застосування

    Офіційна інструкція лікарського засобу Валємбік 10 таблетки . Опис та застосування Valєmbіk 10, аналоги та відгуки. Інструкція Валємбік 10 таблетки затверджена виробником.

    Склад

    діючі речовини: амлодипін, валсартан;

    1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою міститьамлодипіну бесилату еквівалентно амлодипіну 10 мг та валсартану 160 мг;

    допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдній безводний, барвник опадрай жовтий 03F52005 (гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь 6000, тальк, заліза оксид жовтий (Е 172)).

    Лікарська форма

    Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

    Основні фізико-хімічні властивості: овальної форми двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, гладкі з обох боків, жовтого кольору.

    Фармакотерапевтична група

    Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензину ІІ.

    Код АТХ С09D B01.

    Фармакологічні властивості

    Фармакодинаміка.

    Валємбік 10 містить два антигіпертензивні компоненти з додатковими механізмами контролю артеріального тиску у пацієнтів з есенціальною гіпертензією: амлодипін належить до класу антагоністів кальцію, а валсартан — до класу антагоністів ангіотензину ІІ. Комбінація цих інгредієнтів проявляє адитивний антигіпертензивний ефект, знижуючи артеріальний тиск більшою мірою, ніж кожен із компонентів окремо.

    Амлодипін.

    Амлодипін інгібує трансмембранне проникнення іонів кальцію в гладкі м'язи серця і судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну зумовлений прямим релаксуючим впливом на гладкі м'язи судин, що зумовлює зменшення периферичного судинного опору і призводить до зниження артеріального тиску. Експериментальні дані підтверджують, що амлодипін зв'язується по дигідропіридинових і негідропіридинових місцях зв'язку. Скоротливі процеси серцевого м'яза і гладких м'язів судин залежать від проходження позаклітинного кальцію в ці клітини через специфічні іонні канали.

    Після введення терапевтичних доз пацієнтам з есенціальною гіпертензією амлодипін спричиняє вазодилатацію, що призводить до зниження артеріального тиску в положеннях пацієнта лежачи і стоячи. Таке зниження артерального тиску не супроводжується істотною зміною швидкості серцевих скорочень або рівнів катехоламінів у плазмі крові при тривалому застосуванні.

    Ефект корелює з концентраціями у плазмі крові у молодих пацієнтів і пацієнтів літнього віку.

    У пацієнтів з нормальною функцією нирок терапевтичні дози амлодипіну призводять до зниження ренального судинного опору і підвищення рівня гломерулярної фільтрації, а також ефективного ниркового потоку плазми без змін фракції, що фільтрується, або протеїнурії.

    Як і у разі застосування інших блокаторів кальцієвих каналів, вимірювання гемодинаміки серцевої функції у спокої та при навантаженні (або при ходьбі) у пацієнтів з нормальною функцією шлуночків, пролікованих амлодипіном, у цілому показали невелике підвищення серцевого індексу без істотного впливу на dP/dt або на кінцевий діастолічний тиск, або на об'єм лівого шлуночка. У гемодинамічних дослідженнях амлодипін не проявляв негативного інотропного ефекту при застосуванні в терапевтичних дозах в інтактних тварин та людей, навіть при сумісному введенні з бета-блокаторами людям.

    Амлодипін не змінює функцію синусно-передсердного вузла або передсердно-шлуночкової провідності у здорових тварин або людини. У ході клінічних досліджень, в яких амлодипін застосовували в комбінації з бета-блокаторам пацієнтам з есенціальною гіпертензією або стенокардією, змін показників електрокардіограми не було відзначено.

    Спостерігалися позитивні клінічні ефекти амлодипіну у пацієнтів із хронічною стабільною стенокардією, вазоспастичною стенокардією та ішемічною хворобою, що була підтверджена ангіографічно.

    Застосування пацієнтам з артеріальною гіпертензією

    Рандомізоване подвійне сліпе дослідження захворюваності і летальності — Дослідження антигіпертензивної та гіполіпідемічної терапії попередження серцевого нападу [Antihypertensive and Lipid-Lowering treatment to prevent Heart Attack Trial] (ALLHAT) — проведено з метою порівняння нових методів терапії: застосування амлодипіну у дозі 2,5—10 мг на добу (блокатора кальцієвих каналів) або лізиноприлу у дозі 10—40 мг на добу (інгібітору АПФ) як першої лінії терапії порівняно з застосуванням тіазидного діуретика хлорталідону у дозі 12,5—25 мг на добу при легкій та помірній артеріальній гіпертензії.

    Було рандомізовано загалом 33357 пацієнтів з артеріальною гіпертензією віком від 55 років з подальшим спостереженням у середньому протягом 4,9 року. У кожного пацієнта був хоча б один додатковий фактор ризику розвитку ішемічної хвороби серця, включаючи інфаркт міокарда або інсульт в анамнезі (> 6 місяців до включення у дослідження) або документально підтверджене інше захворювання серцево-судинної системи з ознаками атеросклерозу (загалом 51,5 %), цукровий діабет ІІ типу (36,1 %), концентрація холестерину ліпопротеїнів високої щільності < 35 мг/дл, або < 0,906 ммоль/л (11,6 %), гіпертрофія лівого шлуночка, діагностована за допомогою електрокардіографії чи ехокардіографії (20,9 %), куріння на момент включення у дослідження (21,9 %).

    Первинною кінцевою точкою були ішемічна хвороба серця з летальним наслідком або нелетальний інфаркт міокарда. Значущих відмінностей у первинній кінцевій точці при порівнянні терапії амлодипіном та хлорталідоном не спостерігалося: відношення ризиків (ВР) становило 0,98, 95 % ДІ (0,90—1,07), p = 0,65. Серед вторинних кінцевих точок кількість випадків розвитку серцевої недостатності (компонент композитної кінцевої точки впливу на серцево-судинну систему) була значущо більшою у групі застосування амлодипіну порівняно з групою застосування хлорталідону (10,2 % у порівнянні з 7,7 %, ВР = 1,38, 95 % ДІ (1,25—1,52), p < 0,001). Однак не було відзначено значущих відмінностей за показником летальності з усіх причин між групами застосування амлодипіну та хлорталідону, ВР = 0,96, 95 % ДІ (0,89—1,02), p = 0,20.

    Валсартан.

    Валсартан є активним і специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ, що призначений для внутрішнього застосування. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ1, які рідко поширені і відповідають за ефекти ангіотензину ІІ. Підвищені рівні ангіотензину II внаслідок блокади АТ1-рецепторів валсартаном можуть стимулювати вільні АТ2-рецептори, що врівноважує ефект АТ1-рецепторів. Валсартан не виявляє будь-якої часткової активності агоніста відносно АТ1-рецепторів і має набагато більшу (приблизно у 20000 разів) спорідненість з АТ1-рецепторами, ніж з АТ2-рецепторами.

    Валсартан не пригнічує АПФ, відомий також під назвою кінінази ІІ, який перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. З огляду на відсутність впливу на АПФ та потенціювання активності брадикініну або субстанції Р застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ зазвичай не супроводжується кашлем. У ході клінічних досліджень, де валсартан порівнювали з інгібітором АПФ, частота випадків сухого кашлю була значно меншою (Р < 0,05) у пацієнтів, які лікувалися валсартаном, ніж у пацієнтів, які приймали інгібітор АПФ (2,6 % порівняно з 7,9 % відповідно). У пацієнтів, які раніше лікувалися інгібітором АПФ, розвивався сухий кашель. При лікуванні валсартаном це ускладнення було відзначено у 19,5 % випадків, а при лікуванні тіазидним діуретиком — у 19 % випадків, тоді як у групі хворих, які отримували лікування інгібітором АПФ, кашель спостерігався у 68,5 % випадків (Р < 0,05). Валсартан не вступає у взаємодію і не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, які, як відомо, відіграють важливу роль у регуляції функцій серцево-судинної системи.

    Призначення препарату пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску, не впливаючи при цьому на частоту пульсу.

    У більшості пацієнтів після призначення внутрішньо разової дози препарату початок антигіпертензивної активності відзначається у межах 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається у межах 4-6 годин.

    Антигіпертензивний ефект зберігається більше 24 годин після прийому разової дози. За умови регулярного застосування препарату максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається протягом 2-4 тижнів і утримується на досягнутому рівні в ході тривалої терапії. Раптова відміна валсартану не призводить до відновлення артеріальної гіпертензії або до інших побічних клінічних явищ.

    Встановлено, що валсартан значно знижує рівень госпіталізації пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (NYHA класу II-IY). Більш значущий ефект досягався у пацієнтів, які не отримували інгібітори АПФ або бета-блокатори. Також встановлено, що валсартан знижував серцево-судинну летальність у клінічно стабільних пацієнтів з патологією лівого шлуночка або лівошлуночковою дисфункцією після інфаркту міокарда.

    Інші дослідження: подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)

    У двох великих рандомізованих контрольованих дослідженнях (ONTARGET — Глобальне дослідження, що триває, зі встановлення кінцевих точок при застосуванні телмісартану як монотерапії та у комбінації з раміприлом [ONgoing Telmisartan Alone and in combination with Ramipril Global Endpoint Trial]) та (VA NEPHRON-D — Дослідження нефропатії при цукровому діабеті, спонсовано Міністерством зі справ ветеранів [The Veterans Affairs Nephropathy in Diabetes]) вивчали застосування комбінації інгібітору АПФ та АРА.

    Дослідження ONTARGET проводили з участю пацієнтів із серцево-судинним або цереброваскулярним захворюванням або цукровим діабетом ІІ типу з підтвердженим ураженням органів-мішеней в анамнезі. Дослідження VA NEPHRON-D проводили з участю пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу та діабетичною нефропатією.

    У даних дослідженнях при порівнянні з монотерапією не було виявлено значущих позитивних відмінностей щодо впливу на нирки та/або серцево-судинну систему і летальність, тоді як був встановлений підвищений ризик розвитку гіперкаліємії, гострого ураження нирок та/або гіпотензії. З огляду на подібність фармакокінетичних властивостей, дані результати також релевантні для інших інгібіторів АПФ та АРА.

    Таким чином, не слід сумісно застосовувати інгібітори АПФ та АРА пацієнтам із діабетичною нефропатією.

    ALTITUDE (Дослідження зі встановленням кінцевих точок серцево-судинних захворювань та хвороби нирок при застосуванні аліскірену у хворих на цукровий діабет ІІ типу [Aliskiren Trial in Type 2 Diabetes Using Cardiovascular and Renal Disease Endpoints]) — дослідження, метою якого було виявлення користі додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ чи АРА у пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу та хронічною хворобою нирок, серцево-судинним захворюванням або поєднанням останніх. Дослідження було припинено на ранній стадії через підвищений ризик виникнення ускладнень терапії. Летальний наслідок з причини серцево-судинної патології та інсульти чисельно були частішими у групі застосування аліскірену, ніж у групі плацебо, при цьому у групі застосування аліскірену порівняно з групою плацебо також більш частіше повідомляли про розвиток небажаних явищ та серйозних небажаних явищ особливого значення (гіперкаліємія, гіпотензія та порушення функції нирок).

    Валсартан/амлодипін.

    Комбінація амлодипіну і валсартану забезпечує дозозалежне адитивне зниження артеріального тиску у всьому інтервалі терапевтичних доз. Гіпотензивна дія після прийому разової дози комбінації зберігається протягом 24 годин.

    Більше ніж 1400 пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосовували препарат 1 раз на добу під час двох плацебо-контрольованих досліджень.

    Препарат вивчали у ході двох плацебо-контрольованих досліджень з участю пацієнтів
    з неускладненою есенціальною гіпертензією легкого або помірного ступеня (середній діастолічний тиск в сидячому положенні ≥ 95 та < 110 мм рт. ст.).

    Виключалися пацієнти з високим ризиком серцево-судинних порушень: серцевою недостатністю, цукровим діабетом I типу і слабо контрольованим цукровим діабетом II типу, наявністю в анамнезі інфаркту міокарда або інсульту протягом одного року.

    У мультицентровому рандомізованому подвійному сліпому активно контрольованому дослідженні в паралельних групах встановлена нормалізація артеріального тиску (до встановлення діастолічного тиску < 90 ммHg у кінці випробування) у пацієнтів, артеріальний тиск яких не контролювали належним чином монотерапією валсартаном у дозі 160 мг. Артеріальний тиск нормалізувався у 75 % пацієнтів, які застосовували 10 мг/160 мг амлодипіну/валсартану, у 62 % пацієнтів, які застосовували 5 мг/160 мг амлодипіну/валсартану порівняно з 53 % пацієнтів, які застосовували 160 мг валсартану. Додавання 10 мг та 5 мг амлодипіну зумовлювало додаткове зниження систолічного/діастолічного тиску на 6/4,8 ммHg і 3,9/2,9 ммHg відповідно порівняно з таким у пацієнтів, які застосовували тільки 160 мг валсартану.

    У мультицентровому рандомізованому подвійному сліпому активно контрольованому дослідженні в паралельних групах встановлена нормалізація артеріального тиску (до встановлення діастолічним тиском < 90 ммHg у кінці випробування) у пацієнтів, артеріальний тиск яких не контролювали належним чином монотерапією амлодипіном у дозі 10 мг. Артеріальний тиск нормалізувався у 78 % пацієнтів, які застосовували 10 мг/160 мг амлодипіну/валсартану, порівняно з 67 % пацієнтів, які продовжували застосовувати тільки 10 мг амлодипіну. Додавання 160 мг валсартану зумовлювало додаткове зниження систолічного/діастолічного тиску на 2,9/2,1 мм рт.ст. порівняно з таким у пацієнтів, які застосовували тільки 10 мг амлодипіну.

    Препарат вивчали в активно контрольованому дослідженні у 130 пацієнтів, хворих на есенціальну гіпертензію, з діастолічним тиском у положенні сидячи ≥ 110 мм рт.ст. і < 120 мм рт.ст. У цьому дослідженні (початковий артеріальний тиск 171/113 мм рт.ст.) застосування препарату у дозі від

    5 мг/160 мг до 10 мг/160 мг знижувало сталий артеріальний тиск на 36/29 мм рт.ст. порівняно з

    32/28 мм рт.ст. при застосуванні лізиноприлу/гідрохлоротіазиду у дозі 10 мг/12,5 мг до 20 мг/12,5 мг.

    У двох довготривалих дослідженнях було доведено, що ефект препарату зберігався більше одного року. Раптова відміна препарату не призводила до швидкого підвищення артеріального тиску.

    У пацієнтів, у яких артеріальний тиск адекватно контролюється амлодипіном, при неприйнятних набряках комбінована терапія може забезпечити аналогічний контроль артеріального тиску зі зменшенням набряків.

    Вік, стать, расова приналежність та індекс маси тіла (≥ 30 кг/м2, < 30 кг/м2) пацієнта не впливали на клінічну відповідь при застосуванні препарату.

    Дослідження препарату з участю пацієнтів інших популяцій, крім хворих на артеріальну гіпертензію, не проводили. Існують дослідження валсартану з участю пацієнтів із серцевою недостатністю та у постінфарктному періоді. Проведено дослідження амлодипіну з участю пацієнтів із хронічною стабільною стенокардією, вазоспастичною стенокардією та ангіографічно підтвердженою ішемічною хворобою серця.

    Фармакокінетика.

    Лінійність.

    Валсартан і амлодипін проявляють лінійність фармакокінетики.

    Амлодипін.

    Всмоктування. Після внутрішнього застосування терапевтичних доз амлодипіну окремо максимальна концентрація (Сmax) у плазмі крові досягається протягом 6-12 годин. Розрахована абсолютна біодоступність становить від 64 % до 80 %. Вживання їжі не впливає на біодоступність амлодипіну.

    Розподіл. Об'єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. Дослідження амлодипіну in vitro довели, що у пацієнтів, хворих на есенціальну гіпертензію, приблизно 97,5 % циркулюючого препарату зв'язується з білками плазми крові.

    Біотрансформація. Амлодипін інтенсивно (приблизно 90 %) метаболізується у печінці до неактивних метаболітів.

    Виведення. Виведення амлодипіну з плазми крові двофазне, період напіввиведення приблизно

    30-50 годин. Рівноважні рівні у плазмі досягаються після постійного введення протягом 7-8 днів.

    10 % початкового амлодипіну і 60 % метаболітів амлодипіну виводяться з сечею.

    Валсартан.

    Всмоктування. Після прийому препарату внутрішньо (Сmax) валсартану у плазмі крові досягається протягом 2-4 годин. Середня величина абсолютної біодоступності препарату становить 23 %. Їжа знижує експозицію, як показує AUC (концентрація у плазмі - час), валсартану приблизно на 40 %, а (Сmax) — на 50 %, хоча через 8 годин після застосування концентрація валсартану у плазмі однакова для групи, яка приймала препарат натще і групи пацієнтів, які приймали препарат після їди. Зниження AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати незалежно від прийому їжі.

    Розподіл. Рівноважний об'єм розподілу валсартану після внутрішньовенного введення становить приблизно 17 л, що вказує на те, що валсартан розподіляється у тканинах не інтенсивно. Валсартан міцно зв'язується з білками плазми (94-97 %), головним чином з сироватковим альбуміном.

    Біотрансформація. Валсартан значною мірою не трансформується, оскільки тільки 20 % дози переходить у метаболіти. У плазмі крові в низьких концентраціях (менше 10 % від AUC валсартану) ідентифікований гідроксиметаболіт, який фармакологічно неактивний.

    Виведення. Для валсартану характерна багатоекспоненціальна кінетика виведення (час напіввиведення Т1/2a < 1 години і Т1/2b приблизно 9 годин). Валсартан виводиться головним чином у незміненому стані з калом (приблизно 83 % дози) і сечею (близько 13 % дози). Після внутрішньовенного введення кліренс валсартану у плазмі крові становить приблизно 2 л/год, а його ренальний кліренс — приблизно 0,62 л/год (приблизно 30 % загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану — 6 годин.

    Валсартан/амлодипін.

    Після перорального застосування препарату (Сmax) валсартану і амлодипіну у плазмі крові досягається за 3 і 6-8 годин відповідно. Швидкість і ступінь всмоктування Валємбіку 10 еквівалентні біодоступності валсартану і амлодипіну при їх призначенні як монопрепаратів.

    Особливі популяції.

    Діти

    Дані про фармакокінетику препарату у дітей відсутні.

    Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)

    Час досягнення Сmax амлодипіну у плазмі крові приблизно однаковий у пацієнтів молодшого віку і пацієнтів літнього віку. У пацієнтів літнього віку кліренс амлодипіну має тенденцію до зниження, що призводить до зростання AUC і подовження періоду напіввиведення. Середня системна AUC валсартану в осіб літнього віку на 70 % вища, ніж у пацієнтів молодшого віку, тому необхідно дотримуватися обережності при підвищенні дози.

    Ниркова недостатність.

    Порушення функції нирок істотно не впливають на фармакокінетику амлодипіну. Як і очікувалося для сполуки, нирковий кліренс якої становить лише 30 % загального плазмового кліренсу, кореляції між станом функції нирок і системною експозицією валсартану не відзначалося.

    Порушення функції печінки.

    У пацієнтів з печінковою недостатністю знижується кліренс амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на 40-60 %. У пацієнтів зі слабкими і помірними хронічними захворюваннями печінки експозиція (визначена за значеннями AUC) валсартану в середньому вдвічі перевищує таку у здорових добровольців (відібрані за віком, статтю та масою тіла). Пацієнти, які мають захворювання печінки, повинні бути обережними при застосуванні препарату.

    Клінічні характеристики

    Валємбік 10 Показання

    Есенціальна гіпертензія у дорослих пацієнтів, артеріальний тиск яких не регулюється за допомогою монотерапії амлодипіном або валсартаном.

    Протипоказання

    Підвищена чутливість до активної субстанції, похідних дигідропіридину або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

    Тяжкі порушення функції печінки, біліарний цироз печінки або холестаз.

    Супутнє застосування антагоністів рецепторів ангіотензину (АРА), включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або з порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мг/хв/1,73 м2).

    Вагітність та планування вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

    Тяжка гіпотензія.

    Шок (включаючи кардіогенний шок).

    Обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія і стеноз аорти тяжкого ступеня);

    Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

    Міжлікарські взаємодії

    Дослідження міжлікарських взаємодій препарату Валємбік 10 з іншими лікарськими засобами не проводили.

    Лікарські засоби. при суnутньому застосуванні яких слід бути уважними

    Інші гіпотензивні препарати

    Часто застосовувані гіпотензивні препарати (наприклад альфа-блокатори, діуретики) та інші лікарські засоби, які можуть спричиняти появу гіпотензивних небажаних явищ (наприклад трициклічні антидепресанти, альфа-блокатори, що застосовуються для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози), можуть посилювати гіпотензивну дію комбінації.

    Взаємодії, пов’язані з амлодипіном

    Супутнє застосування не рекомендоване

    Грейпфрут або грейпфрутовий сік

    Не рекомендується застосування амлодипіну із грейпфрутовим соком або із грейпфрутом, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність може бути збільшена, що призведе до посилення гіпотензивного ефекту препарату.

    Лікарські засоби, при супутньому застосуванні яких слід бути уважними

    Інгібітори СУР3А4

    Супутнє застосування амлодипіну з більш чи менш потужними інгібіторами CYP3A4 (інгібіторами протеази, азоловими протигрибковими, макролідами, такими як еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до значного посилення системного впливу амлодипіну. Клінічні прояви таких фармакокінетичних змін можуть бути посиленими у пацієнтів літнього віку. Можуть бути необхідними клінічний моніторинг та корекція доз.

    Індуктори CYP3A4 (протисудомні препарати (наприклад карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифампіцин, звіробій звичайний (Hypericum perforatum))

    При супутньому застосуванні відомих індукторів CYP3A4 концентрація амлодипіну у плазмі крові може змінюватися. Отже, слід контролювати артеріальний тиск і регулювати дозування під час і після супутнього застосування, особливо у разі потужних індукторів CYP3A4 (наприклад рифампіцину, Hypericum perforatum).

    Симвастатин

    Багаторазове застосування 10 мг амлодипіну з 80 мг симвастатину призводить до збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно із застосуванням тільки симвастатину. Рекомендовано знижувати добову дозу симвастатину до 20 мг для пацієнтів, які застосовують амлодипін.

    Дантролен (інфузії)

    У тварин спостерігалися летальні випадки вентрикулярних фібриляцій та кардіоваскулярних колапсів у зв’язку з гіперкаліємією після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Через ризик гіперкаліємії рекомендується уникати супутнього застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, пацієнтам, схильним до розвитку злоякісної гіпертермії, та при лікуванні злоякісних гіпертермій.

    Лікарські засоби, при супутньому застосуванні яких слід бути уважними

    Інші

    У ході клінічних досліджень амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, діоксину, варфарину або циклоспорину.

    Взаємодії, пов’язані з валсартаном

    Супутнє застосування не рекомендоване

    Літій

    При одночасному застосуванні літію з інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ, включаючи валсартан відзначалося оборотне підвищення сироваткових концентрацій літію і його токсичності. Супутнє застосування валсартану і літію не рекомендується. Якщо ж застосування такої комбінації необхідне, слід ретельно контролювати рівень літію у сироватці крові. Ризик підвищення токсичності літію може бути надалі підвищений при сумісному застосуванні препарату та діуретиками.

    Калієві добавки, калійзберігаючі діуретики, сольові замінники, що містять калій, або інші препарати, які можуть підвищувати рівень калію

    Якщо лікарські засоби, що впливають на калієві канали, призначати у комбінації з валсартаном, слід передбачити частий контроль вмісту калію у плазмі крові.

    Лікарські засоби, при супутньому застосуванні яких слід бути уважними

    Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилова кислота (> 3 г/добу) інеселективні НПЗП

    При супутньому застосуванні антагоністів ангіотензину ІІ і НПЗП можливе послаблення гіпотензивної дії. Також супутнє застосування антагоністів ангіотензину ІІ і НПЗП може підвищувати ризик погіршення ниркових функцій та підвищення рівня калію в сироватці крові. Тому на початку лікування рекомендується контролювати стан функції нирок, а також забезпечувати належний рівень рідини в організмі пацієнта.

    Інгібітори переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або ефлюксного переносника (ритонавір)

    Результати досліджень in vitro з тканиною печінки людини показали, що валсартан є субстратом печінкового переносника накопиченняOATP1B1 та печінкового ефлюксного переносника MRP2. Супутнє застосування інгібіторів переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або ефлюксного переносника (ритонавір) можуть збільшувати системну експозицію валсартану.

    Подвійна блокада РААС з АРА, інгібіторами АПФ або аліскіреном

    Результати клінічних досліджень показали, що подвійна блокада РААС при комбінованому застосуванні інгібіторів АПФ, АРА або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ як гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно з лікуванням одним лікарським засобом, що впливає на РААС. Тому супутнє застосування АРА — включаючи валсартан — або інгібіторів АПФ з аліскіреном протипоказано пацієнтам з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мг/хв/

    1,73 м2).

    Інші

    При монотерапії валсартаном не встановлені клінічно значущі лікарські взаємодії з такими препаратами: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид, амлодипін, глібенкламід.

    Особливості застосування

    Безпека та ефективність амлодипіну при лікуванні гіпертензивного кризу не встановлені.

    Пацієнти з дефіцитом в організмі натрію та/або об'єму циркулюючої крові.

    У пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією (0,4 %) спостерігалася надмірна гіпотензія при лікуванні препаратом у рамках плацебо-контрольованих досліджень. У пацієнтів з активованою ренін-ангіотензиновою системою (зі зниженим вмістом натрію та/або об'ємом циркулюючої крові та у тих, хто одержуює високі дози діуретиків), які приймають блокатори рецепторів ангіотензин, може виникати симптоматична гіпотензія. Рекомендована корекція цього стану перед застосуванням Валємбіку 10 або ретельне медичне спостереження на початку терапії.

    У разі виникнення артеріальної гіпотензії при застосуванні препарату пацієнта слід покласти на спину і, якщо необхідно, провести внутрішньовенну інфузію фізіологічного розчину. Після стабілізації артеріального тиску можна продовжити лікування.

    Гіперкаліємія.

    Слід з обережністю проводити одночасне лікування калієвими добавками, калійзберігаючими діуретиками, сольовими замінниками, що містять калій, або іншими препаратами, які можуть підвищувати рівень калію (гепарин тощо), а також передбачити частий контроль вмісту калію.

    Стеноз ниркової артерії.

    Валємбік 10 слід застосовувати з обережністю для лікування гіпертензії у пацієнтів з однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом єдиної нирки оскільки рівні сечовини та креатиніну в сироватці крові можуть збільшуватись.

    Трансплантація нирки.

    Досвід безпечного застосування Валємбіку 10 пацієнтом з нещодавно перенесеною трансплантацією нирки відсутній.

    Порушення функції печінки.

    Валсартан виводиться головним чином у незміненому стані з жовчю. Період напіввиведення амлодипіну подовжується та показник AUC (концентрація у плазмі — час) підвищується у пацієнтів з порушеннями функції печінки; рекомендації щодо дозувань не встановлені. Особлива обережність необхідна при застосуванні препарату пацієнтам з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня або обструктивними захворюваннями жовчного міхура.

    Максимальна рекомендована доза для пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки без холестазу становить 80 мг валсартану.

    Порушення функції нирок.

    Пацієнтам з порушеннями функції нирок легкого або помірного ступеня (ШКФ >30 мл/хв/1,73 м2) корекція дози не потрібна. При помірних порушеннях ниркових функцій рекомендується контролювати рівні калію і креатиніну в крові.

    Супутнє застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреном протипоказано пацієнтам з порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мг/хв/1,73 м2).

    Первинний гіперальдостеронізм.

    Пацієнтам з первинним гіперальдостеронізмом не слід приймати антагоніст ангіотензину II валсартан, оскільки їх ренін-ангіотензинова система (РАС) порушена внаслідок основного захворювання.

    Ангіоневротичний набряк.

    Набряк Квінке, у тому числі набряк гортані та голосової щілини, що можуть призвести до обструкції дихальних шляхів, і/або набряк обличчя, губ, глотки і/або язика спостерігалися у пацієнтів, які застосовували валсартан. Деякі з цих пацієнтів мали в анамнезі набряк Квінке при прийомі інших препаратів, у тому числі інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ). Застосування Валємбіку 10 слід негайно припинити при виникненні набряку Квінке, повторне застосування не рекомендоване.

    Серцева недостатність/стан після перенесеного інфаркту міокарда.

    Внаслідок пригнічення системи РААС у чутливих пацієнтів можливі порушення функцій нирок. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, у яких функція нирок можуть залежати від активності РААС ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, застосування інгібіторів АПФ і антагоністів рецепторів ангіотензину викликало розвиток олігурії та/або прогресуючої азотемії, а також (у рідкісних випадках) гострої ниркової недостатності та/або летального наслідку. Подібні результати відзначалися при застосуванні валсартану. Пацієнтам із серцевою недостатністю або після перенесеного інфаркту міокарда слід оцінювати функцію нирок.

    У ході довгострокового плацебо-контрольованого дослідження (PRAISE-2) амлодипіну у пацієнтів із серцевою недостатністю неішемічного походження класу III і IV за класифікацією NYHA (Нью-Йоркської кардіологічної асоціації) при застосуванні амлодипіну частота випадків розвитку набряку легень була вищою порівняно з такою при застосуванні плацебо, однак не було значної різниці у появі або погіршенні серцевої недостатності. Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипин, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть підвищувати ризик серцево-судинних подій та летальних випадків.

    Стеноз аорти і мітрального клапана.

    Як і при лікуванні іншими вазодилататорами, особливо обережними повинні бути пацієнти, у яких констатований стеноз мітрального клапана або виражений стеноз аорти невисокого ступеня.

    Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)

    Існують дані, що сумісне застосування інгібіторів АПФ, АРА або аліскірену підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому не рекомендується проводити подвійну блокаду РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, АРА або аліскірену.

    Якщо подвійна блокада є абсолютно необхідною, її слід проводити винятково під наглядом спеціаліста зі здійсненням частого ретельного моніторингу функції нирок, концентрацій електролітів та артеріального тиску. Не слід сумісно застосовувати інгібітори АПФ та АРА пацієнтам з діабетичною нефропатією.

    Не вивчали застосування препарату Валємбік 10 пацієнтам з іншими захворюваннями, крім артеріальної гіпертензії.

    Застосування у період вагітності або годування груддю

    Вагітність.

    Лікарський засіб протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним.

    Дані епідеміологічних досліджень ризику тератогенності після експозиції інгібіторів АПФ протягом І триместру вагітності не були переконливими; проте невелике зростання ризику виключати не можна. Хоча дані контрольованих епідеміологічних досліджень антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРАII) відсутні, подібний ризик може виникати при застосуванні препаратів цього класу.

    Експозиція АРАII в у ІІ і ІІІ триместрах, як відомо, чинить токсичну дію на плід людини (зниження ниркової функції, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) та новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).

    При експозиції АРАII, починаючи з ІІ триместру вагітності, рекомендується ультразвукове дослідження ниркової функції та кісток черепа плода.

    Немовлята, матері яких приймали АРАII, повинні перебувати під ретельним наглядом щодо розвитку артеріальної гіпотензії.

    Період годування груддю .

    Амлодипін проникає у грудне молоко. Частка материнської дози, отриманої немовлям, оцінюється з інтерквартильним діапазоном 3—7 %, максимум 15 %. Вплив амлодипіну на немовлят невідомий.

    Оскільки інформація про застосування препарату Валємбік 10 у період годування груддю відсутня, препарат не рекомендується застосовувати в у період годування груддю; бажано застосовувати альтернативні препарати з вивченим профілем безпеки, особливо в разі годування груддю новонароджених або недоношених дітей.

    Фертильність .

    Клінічні дослідження впливу на фертильність не проводилися.

    Валсартан

    Валсартан не спричиняв небажаних реакцій з боку репродуктивної системи у самців та самок щурів при пероральному застосуванні у дозах до 200 мг/кг на добу. Дана доза у 6 разів перевищує максимальну рекомендовану дозу для людини у перерахуванні на мг/м2 (у розрахунках використовувалася доза 320 мг на добу для перорального прийому пацієнтом з масою тіла 60 кг).

    Амлодипін

    У деяких пацієнтів, які проходили лікування блокаторами кальцієвих каналів, повідомляли про випадки оборотних біохімічних змін у голівках сперматозоїдів. Клінічних даних з приводу впливу амлодипіну на фертильність недостатньо. В одному з досліджень на щурах були виявлені небажані реакції з боку фертильності самців.

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

    У пацієнтів, які застосовують Валємбік 10, може виникати запаморочення або відчуття слабкості після прийому препарату, тому вони повинні враховувати це під час керування автотранспортом та роботи з потенційно небезпечними механізмами.

    Амлодипін може слабко або помірно впливати на здатність керувати автотранспортом або роботу з іншими механізмами. Якщо пацієнти під час застосування амлодипіну відчувають запаморочення, головний біль, втому або нудоту, їх реакція може порушуватися.

    Спосіб застосування Валємбік 10 та дози

    Пацієнтів, у яких артеріальний тиск неадекватно регулюється монопрепаратами амлодипіну або валсартану, можна перевести на комбіновану терапію препаратом Валємбік 10. Рекомендована доза —

    1 таблетка на добу. Таблетки можна приймати незалежно від прийому їжі. Рекомендується приймати Валємбік 10, запиваючи його невеликою кількістю води.

    Пацієнтів, які застосовують валсартан і амлодипін окремо, можна перевести на Валємбік 10, який містить ті ж самі дози компонентів.

    Перед переходом на комбінацію фіксованих доз рекомендується індивідуальний підбір дози з компонентами (тобто амплодипіну і валсартану). У разі клінічної необхідності можна розглянути можливість безпосередньої заміни монотерапії на комбінацію фіксованими дозами.

    Максимальна добова доза — 1 таблетка Валємбіку 10 мг/160 мг (максимально допустимі дози компонентів препарату — 10 мг за вмістом амлодипіну, 320 мг за вмістом валсартану).

    Дозування для окремих груп пацієнтів

    Порушення функції нирок .

    Немає доступних клінічних даних щодо застосування пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок.

    Пацієнтам з порушеннями функції нирок легкого або помірного ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції нирок помірного ступеня рекомендується контролювати рівні калію і креатиніну в крові.

    Супутнє застосування препарату з аліскіреном протипоказано пацієнтам з порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мг/хв/1,73 м2).

    Цукровий діабет

    Супутнє застосування препарату з аліскіреном протипоказано пацієнтам з цукровим діабетом.

    Порушення функції печінки .

    Препарат протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки.

    З обережністю слід застосовувати Валємбік 10 пацієнтам з порушеннями функції печінки або обструктивними захворюваннями жовчних шляхів. У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого або помірного ступеня без холестазу максимальна рекомендована доза становить 80 мг валсартану.

    Рекомендації з дозування амлодипіну для пацієнтів з легким або помірним порушенням функції печінки не розроблені. При переведенні таких пацієнтів з артеріальною гіпертензією (див. розділ «Показання») і порушенням функції печінки на амлодипін або Валємбік 10 необхідно призначати найменшу з рекомендованих доз амлодипіну у монотерапії або у складі комбінованої терапії.

    Пацієнти літнього віку (віком від 65 років).

    Для пацієнтів літнього віку рекомендовані звичайні схеми дозування.

    Слід дотримуватися обережності при підвищенні дози препарату пацієнтом літнього віку.

    При переведенні таких пацієнтів з артеріальною гіпертензією (див. розділ «Показання»)
    і порушенням функції печінки на амлодипін або Валємбік 10 необхідно призначати найменшу з рекомендованих доз амлодипіну в монотерапії або у складі комбінованої терапії.

    Педіатрична популяція

    Безпека та ефективність застосування Валємбік 10 дітям (віком до 18 років) не досліджені. Дані відсутні.

    Діти

    Дослідження лікування цим препаратом дітей (віком до 18 років) не проводили. Тому до отримання більш повного об'єму інформації Валємбік 10 не рекомендується застосовувати дітям.

    Передозування

    Симптоми.

    Дотепер відсутній досвід передозування Валємбіку 10. Основним симптомом передозування валсартану, імовірно, є виражена артеріальна гіпотензія із запамороченням. Передозування амлодипіну може призвести до наростаючої периферичної вазодилатації і, імовірно, до рефлекторної тахікардії. Повідомляли про значну і потенційно пролонговану системну гіпотензію, аж до шоку і летального наслідку.

    Лікування

    Якщо препарат прийнято нещодавно, слід викликати блювання або промити шлунок. Всмоктування амлодипіну значно знижується при застосуванні активованого вугілля одразу ж або впродовж двох годин після прийому амлодипіну.

    Клінічно значуща артеріальна гіпотензія, спричинена передозуванням препарату, вимагає активної підтримки стану серцево-судинної системи, включаючи частий контроль серцевої і дихальної функцій, підйом кінцівок, уваги до об'єму циркулюючої рідини і сечовипускання. Для відновлення судинного тонусу і артеріального тиску можна застосовувати судинозвужувальний препарат за умови відсутності протипоказань для його застосовання. При стійкому зниженні артеріального тиску, яке є наслідком блокади кальцієвих каналів, може бути доцільним внутрішньовенне введення кальцію глюконату.

    Виведення валсартану і амлодипіну за допомогою гемодіалізу малоймовірно.

    Побічні реакції

    Безпека препарату була оцінена у ході 5 контрольованих клінічних досліджень з участю 5175 пацієнтів, 2613 з яких отримували валсартан у комбінації з амлодипіном. Побічні реакції, що спостерігалися найчастіше або були значними чи тяжкими: назофарингіти, грип, гіперчутливість, головний біль, непритомність, ортостатична гіпотензія, набряки, набряки м’яких тканин, набряки обличчя, периферичні набряки, підвищена втомлюваність, почервоніння обличчя, астенія та припливи.

    При оцінюванні частоти виникнення побічних реакцій використано такі критерії: дуже часто
    (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10 000, <1/1000); дуже рідко
    (<1/10 000); невідомо (частоту не можна оцінити за наявними даними).

    Клас системи органів MedDRA

    Побічна реакція

    Частота

    Валємбік 10

    Амлодипін

    Валсартан

    Інфекції та інвазії

    Назофарингіт

    Часто

    --

    --

    Грип

    Часто

    --

    --

    З боку крові та лімфатичної системи

    Зниження рівня гемоглобіну і гематокриту

    --

    --

    Невідомо

    Лейкопенія

    --

    Дуже рідко

    --

    Нейтропенія

    --

    --

    Невідомо

    Тромбоцитопенія, інколи з пурпурою

    --

    Дуже рідко

    Невідомо

    З боку імунної системи

    Гіперчутливість

    Рідко

    Дуже рідко

    Не відомо

    Порушення харчування та метаболізму

    Анорексія

    Нечасто

    --

    --

    Гіперкальціємія

    Нечасто

    --

    --

    Гіперглікемія

    --

    Дуже рідко

    --

    Гіперліпідемія

    Нечасто

    --

    --

    Гіперурикемія

    Нечасто

    --

    --

    Гіпокаліємія

    Часто

    --

    --

    Гіпонатріємія

    Нечасто

    --

    --

    З боку психіки

    Депресія

    --

    Нечасто

    --

    Тривожність

    Рідко

    --

    --

    Безсоння/розлади сну

    --

    Нечасто

    --

    Перепади настрою

    --

    Нечасто

    --

    Сплутаність свідомості

    --

    Рідко

    --

    З боку нервової системи

    Порушення координації

    Нечасто

    --

    --

    Запаморочення

    Нечасто

    Часто

    --

    Постуральне запаморочення

    Нечасто

    --

    --

    Дисгевзія

    --

    Нечасто

    --

    Екстрапірамідний синдром

    --

    Невідомо

    --

    Головний біль

    Часто

    Часто

    --

    Гіпертензія

    --

    Дуже рідко

    --

    Парестезія

    Нечасто

    Нечасто

    --

    Периферична невропатія, невропатія

    --

    Дуже рідко

    --

    Сонливість

    Нечасто

    Часто

    --

    Непритомність

    --

    Нечасто

    --

    Тремор

    --

    Нечасто

    --

    Гіпестезія

    --

    Нечасто

    --

    З боку органів зору

    Порушення зору

    Рідко

    Нечасто

    --

    Ослаблення зору

    Нечасто

    Нечасто

    --

    З боку органів слуху і лабіринту

    Шум у вухах

    Рідко

    Нечасто

    --

    Запаморочення

    Нечасто

    --

    Нечасто

    З боку серця

    Відчуття серцебиття

    Нечасто

    Часто

    --

    Непритомність

    Рідко

    --

    --

    Тахікардія

    Нечасто

    --

    --

    Аритмії (у тому числі брадикардія, шлуночкова тахікардія, фібриляція передсердь)

    --

    Дуже рідко

    --

    Інфаркт міокарда

    --

    Дуже рідко

    --

    З боку судин

    Гіперемія

    --

    Часто

    --

    Гіпотонія

    Рідко

    Нечасто

    --

    Ортостатична гіпотензія

    Нечасто

    --

    --

    Васкуліт

    --

    Дуже рідко

    Невідомо

    З боку дихальної системи

    Кашель

    Нечасто

    Дуже рідко

    Дуже рідко

    Задишка

    --

    Нечасто

    --

    Фаринголарингеальний біль

    Нечасто

    --

    --

    Риніт

    --

    Нечасто

    --

    Гастроінтестинальні порушення

    Абдомінальний дискомфорт та біль у верхніх ділянках живота

    Нечасто

    Часто

    Нечасто

    Зміна ритму дефекації

    --

    Нечасто

    --

    Запор

    Нечасто

    --

    --

    Діарея

    Нечасто

    Нечасто

    --

    Сухість у роті

    Нечасто

    Нечасто

    --

    Диспепсія

    --

    Нечасто

    --

    Гастрит

    --

    Дуже рідко

    --

    Гіперплазія ясен

    --

    Дуже рідко

    --

    Нудота

    Нечасто

    Часто

    --

    Панкреатит

    --

    Дуже рідко

    --

    Блювання

    --

    Нечасто

    --

    З боку гепатобіліарної системи

    Атипові проби функції печінки, включаючи підвищення рівня білірубіну в крові

    --

    Дуже рідко*

    Невідомо

    Гепатит

    --

    Дуже рідко

    --

    Внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця

    --

    Дуже рідко

    --

    З боку шкіри і підшкірних тканин

    Алопеція

    --

    Нечасто

    --

    Ангіоневротичний набряк

    --

    Дуже рідко

    Невідомо

    Бульозний дерматит

    --

    --

    Невідомо

    Еритема

    Нечасто

    --

    --

    Мультиформна еритема

    --

    Дуже рідко

    --

    Екзантема

    Рідко

    Нечасто

    --

    Гіпергідроз

    Рідко

    Нечасто

    --

    Світлочутливість

    --

    Нечасто

    --

    Свербіж

    Рідко

    Нечасто

    Невідомо

    Пурпура

    --

    Нечасто

    --

    Висип

    Нечасто

    Нечасто

    Невідомо

    Знебарвлення шкіри

    --

    Нечасто

    --

    Кропив'янка та інші форми висипу

    --

    Дуже рідко

    --

    Ексфоліативний дерматит

    --

    Дуже рідко

    --

    Синдром Стівенса—Джонсона

    --

    Дуже рідко

    --

    Набряк Квінке

    --

    Дуже рідко

    --

    Токсичний епідермальний некроліз

    --

    Невідомо

    --

    З боку кістково-м’язової системи

    Артралгія

    Нечасто

    Нечасто

    --

    Біль у спині

    Нечасто

    Нечасто

    --

    Припухлість суглоба

    Нечасто

    --

    --

    М'язові судоми

    Рідко

    Нечасто

    --

    Біль у м'язах

    --

    Нечасто

    Невідомо

    Припухлість гомілковостопного суглоба

    --

    Часто

    --

    Відчуття тяжкості

    Рідко

    --

    --

    З боку нирок і сечовидільної системи

    Збільшення рівня креатиніну в крові

    --

    --

    Невідомо

    Розлад сечовипускання

    --

    Нечасто

    --

    Ніктурія

    --

    Нечасто

    --

    Поліакіурія

    Рідко

    Нечасто

    --

    Поліурія

    Рідко

    --

    --

    Ниркова недостатність і порушення функції нирок

    --

    --

    Невідомо

    Порушення репродуктивної системи

    Імпотенція

    --

    Нечасто

    --

    Еректильна дисфункція

    Рідко

    --

    --

    Гінекомастія

    --

    Нечасто

    --

    Загальні порушення

    Астенія

    Часто

    Нечасто

    --

    Дискомфорт, нездужання

    --

    Нечасто

    --

    Підвищена втомлюваність

    Часто

    Часто

    Нечасто

    Набряк обличчя

    Часто

    --

    --

    Гіперемія, припливи

    Часто

    --

    --

    Біль у грудях, не пов’язаний із серцем

    --

    Нечасто

    --

    Набряки

    Часто

    Часто

    --

    Периферичні набряки

    Часто

    --

    --

    Біль

    --

    Нечасто

    --

    Набряк м’яких тканин

    Часто

    --

    --

    Дослідження

    Збільшення рівня калію в крові

    --

    --

    Невідомо

    Збільшення маси тіла

    --

    Нечасто

    --

    Зменшення маси тіла

    --

    Нечасто

    --

    * В основному пов’язано з холестазом.

    Додаткова інформація щодо комбінації.

    Периферичний набряк, відомий побічний ефект амлодипіну, у пацієнтів, які застосовували комбінацію амлодипін/валсартан, в цілому відзначався з меншою частотою, ніж на тлі застосування амлодипіну окремо. У ході проведення подвійних сліпих контрольованих клінічних досліджень середня частота периферичного набряку, рівномірно розподілена в усьому інтервалі доз, становила 5,1 % для комбінації амлодипіну/валсартану.

    Додаткова інформація щодо компонентів препарату.

    Небажані реакції, що раніше відзначалися при застосуванні одного з компонентів препарату (амлодипіну або валсартану), можуть також виникати і при застосуванні препарату Валємбік 10, навіть якщо вони не були відзначені у ході проведення клінічних досліджень або в постмаркетинговий період

    Амлодипін.

    Часто

    Сонливість, запаморочення, відчуття серцебиття, абдомінальний біль, нудота, припухлість у ділянці щиколотки.

    Нечасто

    Безсоння, зміни настрою (включаючи занепокоєння), депресія, тремор, дисгевзія, непритомність, гіпестезія, порушення зору (включаючи диплопію), шум у вухах, гіпотензія, диспное, риніт, блювання, диспепсія, алопеція, пурпура, зміна забарвлення шкіри, гіпергідроз, свербіж, екзантема, міалгія, м’язові судоми, біль, сечові порушення, збільшення частоти сечовипускання, імпотенція, гінекомастія, біль у грудній клітці, загальне нездужання, збільшення або зменшення маси тіла.

    Рідко

    Сплутаність свідомості.

    Дуже рідко

    Лейкоцитопенія, тромбоцитопенія, алергічні реакції, гіперглікемія, гіпертонія, периферична невропатія, інфаркт міокарда, аритмія (включаючи брадикардію, вентрикулярну тахікардію та фібриляцію передсердь), васкуліт, панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен, гепатит, жовтяниця, підвищення рівнів ферментів печінки, зазвичай пов'язане з холестазом, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса—Джонсона, набряк Квінке, фоточутливість.

    Невідомо

    Токсичний епідермальний некроліз.

    Відзначалися окремі випадки екстрапірамідного синдрому.

    Валсартан.

    Нижчезазначені додаткові побічні явища відзначали в ході клінічних випробувань при монотерапії валсартаном незалежно від причинно-наслідкового зв'язку з препаратом, що вивчається.

    Невідомо

    Зниження рівня гемоглобіну, зниження рівня гематокриту, нейтропенія, тромбоцитопенія, підвищення рівня калію в сироватці крові, підвищення значення печінкових проб, у тому числі концентрації білірубіну в сироватці крові, ниркова недостатність і порушення ниркових функцій, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові, ангіоневротичний набряк, міалгія, васкуліт, реакції гіперчутливості, у тому числі сироваткова хвороба.

    Термін придатності Валємбік 10

    3 роки.

    Умови зберігання Валємбік 10

    Зберігати в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 oС.

    Упаковка

    Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, у блістері № 8, по 1 блістеру у картонній пачці.

    Категорія відпуску

    За рецептом.

    Виробник

    Алємбік Фармас’ютікелс Лімітед.

    Місцезнаходження виробника

    Панелав, ПВ Таджпура, Округ Халол, Район Панчмахал, Гуджарат — 389 350, Індія.

    Подальша інформація

    Пам'ятайте, зберігайте ці та всі інші ліки в недоступному для дітей місці, ніколи не передавайте свої ліки іншим і використовуйте Валємбік 10 тільки за призначенням.

    Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин.

    Увага! Ця інструкція для медичного застосування лікарського засобу є офіційною інструкцією виробника Алємбік Фармас'ютікелс Лімітед.

    • Алємбік Фармас'ютікелс Лімітед
    • http://www.drlz.com.ua - Державний реєстр ЛЗ України
    Тип данихВідомості з реєстру
    Торгівельне найменування: Валємбік 10
    Виробник: Алємбік Фармас'ютікелс Лімітед
    Форма випуску: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 8 таблеток у блістері; по 1 блістеру у картонній пачці
    Реєстраційне посвідчення: UA/14332/01/01
    Дата початку: 17.08.2020
    Дата закінчення: необмежений
    Міжнародне непатентоване найменування: Valsartan and amlodipine
    Умови відпуску: за рецептом
    Склад: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою містить амлодипіну бесилату еквівалентно амлодипіну 10 мг та валсартану 160 мг
    Фармакотерапевтична група: Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензину ІІ.
    Код АТС:C09DB01
    Заявник: Алємбік Фармас'ютікелс Лімітед
    Країна заявника: Індія
    Адреса заявника: Алємбік Роад, Вадодара - 390003, Індія
    Тип ЛЗ: Звичайний
    ЛЗ біологічного походження: Нi
    ЛЗ рослинного походження: Нi
    Гомеопатичний ЛЗ: Нi
    Тип МНН: Комбінований
    Дострокове припинення Нi
    Код ATCНазва групи
    CЗасоби, що впливають на серцево-судинну систему
    C09Засоби, що діють на ренін-ангіотензинову систему
    C09DКомбіновані препарати інгібіторів ангіотензину II
    C09DBАнтагоністи ангіотензину II і блокатори кальцієвих каналів
    C09DB01 Вальзартан та амлодипін