Цеф порошок

Цеф інструкція із застосування

Офіційна інструкція лікарського засобу Цеф порошок 1000 мг. Опис та застосування Tsef, аналоги та відгуки. Інструкція Цеф порошок затверджена виробником.

Склад

діюча речовина: цефтриаксон;

1 флакон містить цефтриаксону натрію еквівалентно цефтриаксону безводному 1000 мг.

Лікарська форма

Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від білого до жовтувато-помаранчевого кольору.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші β-лактамні антибіотики. Цефалоспорини третього покоління. Цефтриаксон.

Код АТХ J01D D04.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Цефтриаксон ― цефалоспориновий антибіотик III покоління.

Механізм дії

Цефтриаксон пригнічує синтез клітинної стінки бактерій після приєднання до пеніцилінозв’язуючих білків. У результаті припиняється біосинтез клітинної стінки (пептидоглікану), що в свою чергу призводить до лізису бактеріальної клітини і її загибелі.

Резистентність

Бактеріальна резистентність до цефтриаксону може розвиватися внаслідок дії одного або декількох механізмів:

• гідролізу бета-лактамазами, включаючи бета-лактамази розширеного спектра, карбапенемази і ферменти Amp C, які можуть бути індуковані або стійко пригнічені у деяких аеробних грамнегативних бактерій;

• зниженої афінності пеніцилінозв’язуючих білків до цефтриаксону;

• непроникності зовнішньої мембрани у грамнегативних бактерій;

• бактеріального ефлюксного насоса.

Граничні значення при визначенні чутливості

Граничні значення для мінімальної інгібуючої концентрації визначені Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST):

a.Висновок про чутливість зроблено на основі чутливості до цефокситину;

b.Висновок про чутливість зроблено на основі чутливості до пеніциліну;

c.Рідко зустрічаються ізоляти із мінімальною інгібуючою концентрацією, що перевищує граничні значення чутливості. Якщо таке спостерігається, слід провести повторне тестування, а у разі підтвердження — відправити у референтну лабораторію;

d.Граничні значення стосуються добової внутрішньовенної дози 1 г × 1 і високої дози щонайменше 2 г × 1.

Цефтриаксон активний щодо таких мікроорганізмів (чутливі види):

Грампозитивні аероби:

Staphylococcus aureus (метициліночутливі)*;

Staphylococci coagulase - negative (метициліночутливі)*;

* Всі метицилінорезистентні стафілококи резистентні до цефтриаксону.

Streptococcus pyogenes (групи A)

Streptococcus agalactiae (групи B)

Streptococcus pneumoniae

Viridans Group Streptococci

Грамнегативні аероби:

Borrelia burgdorferi

Haemophilus influenzae

Haemophilus parainfluenzae

Moraxellacatarrhalis

Neisseriagonorrhoea

Neisseria meningitidis

Proteusmirabilis

Providencia spp.

Treponema pallidum

До цефтриаксону помірно чутливі такі види мікроорганізмів (в иди, які можуть набувати резистентності):

Грампозитивні аероби:

Staphylococcus epidermidis* *

Staphylococcus haemolyticus**

Staphylococcus hominis **

** Частота резистентності > 50 % щонайменше в одному регіоні.

Грамнегативніаероби:

Citrobacterfreundii

Enterobacter aerogenes

Enterobacter cloacae

Escherichia coli***

Klebsiella pneumoniae***

Klebsiella oxytoca***

Morganellamorganii

Proteus vulgaris

Serratiamarcescens

*** Штами, що продукують бета-лактамазу розширеного спектра, завжди резистентні.

Анаероби:

Bacteroides spp.

Fusobacterium spp.

Peptostreptococcus spp.

Clostridium perfringens

До цефтриаксону резистентні такі види мікроорганізмів:

Грампозитивні аероби:

Enterococcus spp.

Listeria monocytogenes

Грамнегативніаероби:

Acinetobacter baumannii

Pseudomonas aeruginosa

Stenotrophomonas maltophilia

Анаероби:

Clostridium difficile

Інші:

Chlamydia spp.

Chlamydophilaspp.

Mycoplasmaspp.

Legionella spp.

Ureaplasma urealyticum

Фармакокінетика.

Всмоктування.

Внутрішньом’язове введення .

Максимальна концентрація у плазмі крові після одноразового внутрішньом’язового введення 1 г препарату становить 81 мг/л та досягається за 2 — 3 години після введення. Площа під кривою концентрації у плазмі крові після внутрішньовенного введення дорівнює такій після внутрішньом’язового введення.

Внутрішньовенне введення

Після внутрішньовенного болюсного введення цефтриаксону у дозі 500 мг і 1 г середній піковий рівень цефтриаксону у плазмі крові становить приблизно 120 і 200 мг/л відповідно. Після внутрішньовенних інфузій цефтриаксону у дозі 500 мг, 1 г і 2 г рівень цефтриаксону у плазмі крові становить приблизно 80, 150 і 250 мг/л відповідно.

Розподіл.

Об’єм розподілу цефтриаксону становить 7—12 л. Концентрації, що набагато перевищують мінімальні пригнічувальні концентрації для більшості значимих збудників інфекцій, виявляються у тканинах, включаючи легені, серце, жовчовивідні шляхи, печінку, мигдалики, середнє вухо та слизову носа, кістки, а також спинномозкову, плевральну та синовіальну рідини, секрет простати. Збільшення середньої пікової концентрації у плазмі крові на 8—15% (Сmax) спостерігалося при повторному введенні; рівноважний стан досягався у більшості випадків протягом 48—72 годин залежно від шляху введення.

Проникнення в окремі тканини

Цефтриаксон проникає в оболонки головного мозку. Пенетрація більш виражена при запаленні оболонок головного мозку. Середня пікова концентрація цефтриаксону в спинномозковій рідині у пацієнтів з бактеріальним менінгітом становить до 25 % від такої у плазмі у порівнянні із 2 % у пацієнтів без запалення оболонок головного мозку. Пікові концентрації цефтриаксону в спинномозковій рідині досягаються приблизно через 4—6 годин після внутрішньовенної ін’єкції. Цефтриаксон проходить через плацентарний бар’єр, також присутність очікується в малих концентраціях у грудному молоці (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Зв’язування з білками .

Цефтриаксон оборотно зв’язується з альбуміном. Зв’язування із білками плазми становить близько 95 % при концентрації у плазмі крові менше 100 мг/л. Зв’язування є насичуваним, і ступінь зв’язування зменшується зі зростанням концентрації (до 85 % при концентрації в плазмі крові 300 мг/л).

Біотрансформація .

Цефтриаксон не піддається системному метаболізму, а перетворюється у неактивні метаболіти під дією кишкової флори.

Виведення .

Загальний плазмовий кліренс цефтриаксону (зв’язаного і незв’язаного) становить 10—22 мл/хв. Нирковий кліренс дорівнює 5—12 мл/хв. 50—60 % цефтриаксону виводиться у незміненому вигляді нирками, в першу чергу шляхом гломерулярної фільтрації, 40—50 % — у незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення цефтриаксону у дорослих складає близько 8 годин.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках.

Пацієнти із нирковою або печінковою недостатністю.

У пацієнтів з порушенням функцій нирок або печінки фармакокінетика цефтриаксону змінюється незначною мірою, відзначається лише незначне збільшення періоду напіввиведення (менше ніж у 2 рази), навіть у пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок.

Відносно помірне збільшення періоду напіввиведення при порушенні функції нирок пояснюється компенсаторним збільшенням позаниркового кліренсу у результаті зменшення зв’язування з білками і відповідним збільшенням позаниркового кліренсу загального цефтриаксону.

У пацієнтів з порушенням функції печінки період напіввиведення цефтриаксону не збільшується у зв’язку з компенсаторним збільшенням ниркового кліренсу. Це відбувається також у результаті збільшення вільної фракції цефтриаксону у плазмі крові, що сприяє парадоксальному збільшенню загального кліренсу препарату, при чому збільшення об’єму розподілу відбувається паралельно з підвищенням загального кліренсу.

Пацієнти літнього віку.

У пацієнтів віком від 75 років середній період напіввиведення зазвичай у 2—3 рази вищий, ніж у дорослих молодого віку.

Діти.

Період напіввиведення цефтриаксону подовжений у новонароджених віком до 14 днів. Рівень вільного цефтриаксону може надалі зростати у результаті дії таких факторів, як зменшення клубочкової фільтрації і порушення зв’язування з білками. У дітей період напіввиведення менший, ніж у новонароджених або дорослих.

Плазмовий кліренс і об’єм розподілу загального цефтриаксону вищі у новонароджених, немовлят і дітей, ніж у дорослих.

Лінійність/нелінійність.

Фармакокінетика цефтриаксону є нелінійною. Всі основні фармакокінетичні параметри, за винятком періоду напіввиведення, є дозозалежними. Нелінійність спостерігається у результаті насичення зв’язування з білками плазми крові і тому для загального цефтриаксону це явище спостерігається у плазмі крові, а для вільного (незв’язаного) — ні.

Фармакокінетичний/фармакодинамічний взаємозв’язок.

Як і в інших бета-лактамів, фармакокінетичний/фармакодинамічний індекс, який демонструє найкращу кореляцію з ефективністю in vivo , є відсотком інтервалу дозування, при якому незв’язана концентрація залишається вище мінімальної інгібуючої концентрації цефтриаксону для окремих цільових видів (тобто, %T > мінімальної інгібуючої концентрації).

Клінічні характеристики

Цеф Показання

Лікарський засіб застосовують для лікування нижченаведених інфекцій у дорослих і дітей, у тому числі доношених новонароджених (з перших днів життя):

• бактеріальний менінгіт;
• позалікарняна пневмонія;

• госпітальна пневмонія;
• гострий середній отит;
• внутрішньочеревні інфекції;
• ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит);
• інфекції кісток і суглобів;
• ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин;
• гонорея;
• сифіліс;
• бактеріальний ендокардит.

Лікарський засіб можна застосовувати для:

• лікування гострого ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень у дорослих;

• для лікування дисемінованого бореліозу Лайма [раннього (ІІ стадія) і пізнього (ІІІ стадія)] у дорослих і дітей, включаючи новонароджених віком від 15 днів;
• передопераційна профілактика інфекцій в місці хірургічного втручання;
• ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася лихоманка і є підозра на бактеріальну інфекцію;
• лікування пацієнтів з бактеріємією, яка виникла у зв’язку з будь-якою з вищезазначених інфекцій або якщо є підозра на будь-яку із вищезазначених інфекцій.

Лікарський засіб слід призначати разом з іншими антибактеріальними препаратами у випадку, якщо можливий діапазон бактеріальних збудників не підпадає під його спектр дії (див. розділ «Особливості застосування»).

Слід брати до уваги офіційні рекомендації щодо відповідного застосування антибактеріальних засобів.

Протипоказання

Цефтриаксон протипоказаний:

• При підвищеній чутливості до цефтриаксону або будь-якого іншого цефалоспорину. При наявності в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (наприклад, анафілактичних реакцій) до будь-якого іншого типу бета-лактамних антибактеріальних засобів (пеніцилінів, монобактамів та карбапенемів).
• Недоношеним новонародженим віком ≤ 41 тиждень із урахуванням строку внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження).*
• Доношеним новонародженим (віком ≤ 28 днів):
• із гіпербілірубінемією, жовтяницею, гіпоальбумінемією або ацидозом, оскільки при таких станах зв’язування білірубіну, ймовірно, порушене*;
• які потребують (або очікується, що потребуватимуть) внутрішньовенного введення препаратів кальцію або інфузій кальцієвмісних розчинів, оскільки існує ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

* У дослідженнях і n vitro було показано, що цефтриаксон може витісняти білірубін зі зв’язку з альбуміном сироватки крові, і тому виникає ризик розвитку білірубінової енцефалопатії у таких пацієнтів.

Перед внутрішньом’язовим введенням цефтриаксону слід обов’язково виключити наявність протипоказань до застосування лідокаїну, якщо його застосовують розчинник (див. розділ «Особливості застосування»). Потрібно ознайомитися з інструкцією для медичного застосування лідокаїну, зокрема із розділом «Протипоказання». Розчини цефтриаксону, що містять лідокаїн, ніколи не слід вводити внутрішньовенно.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Розчинники, що містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Хартмана, не слід використовувати для відновлення лікарського засобу «ЦЕФ 1000 мг» у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися преципітат. Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону також можуть утворюватися при змішуванні цефтриаксону із кальцієвмісними розчинами в одній інфузійній системі. Цефтриаксон не можна вводити одночасно із розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, в тому числі із кальцієвмісними розчинами для тривалих інфузій, такими як розчини для парентерального харчування, за допомогою Y-подібної системи. Однак решті пацієнтів, крім новонароджених, цефтриаксон та кальцієвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, якщо між інфузіями ретельно промити систему сумісною рідиною. У дослідженнях і n vitro із використанням плазми пуповинної крові дорослих та новонароджених було показано, що у новонароджених існує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання», «Особливості застосування», «Побічні реакції», «Несумісність»).

Сумісне застосування лікарського засобу із пероральними антикоагулянтами може посилювати ефект антагоністу вітаміну К та ризик кровотечі. Рекомендується часто перевіряти міжнародне нормалізоване співвідношення та належним чином корегувати дозу антагоністу вітаміну К як під час, так і після терапії цефтриаксоном (див. розділ «Побічні реакції»).

Існують суперечливі дані щодо потенційного посилення токсичного впливу аміноглікозидів на нирки при їх застосуванні разом із цефалоспоринами. У таких випадках слід ретельно дотримуватися рекомендацій із моніторингу рівня аміноглікозидів (та функції нирок) у клінічній практиці.

У дослідженні in vitro при застосуванні хлорамфеніколу у комбінації із цефтриаксоном спостерігалися антагоністичні ефекти. Клінічна значущість цих даних невідома.

Не було зареєстровано випадків взаємодії між цефтриаксоном та кальцієвмісними препаратами для перорального застосування або взаємодії між цефтриаксоном для внутрішньом’язового введення та кальцієвмісними препаратами (для внутрішньовенного або перорального застосування).

У пацієнтів, які застосовують цефтриаксон, можливі хибнопозитивні результати тесту Кумбса.

Цефтриаксон, як і інші антибіотики, може спричиняти хибнопозитивні результати аналізу на галактоземію.

Так само, при визначенні глюкози у сечі за допомогою неферментних методів результати можуть бути хибнопозитивними. З цієї причини в період застосування цефтриаксону слід визначати рівень глюкози у сечі за допомогою ферментних методів.

Порушень функції нирок не спостерігалося після супутнього застосування великих доз цефтриаксону та потужних діуретиків (наприклад, фуросеміду).

Одночасне застосування пробенециду не знижує виведення цефтриаксону.

Особливості застосування

Реакції гіперчутливості.

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, при застосуванні цефтриаксону спостерігалися випадки анафілактичних реакцій з летальними наслідками, навіть якщо в анамнезі не було подібних проявів. Перед початком лікування слід встановити, чи є у пацієнта в анамнезі тяжкі реакції гіперчутливості до цефтриаксону, до інших цефалоспоринів або інших типів b-лактамних засобів. Слід з обережністю застосовувати цефтриаксон пацієнтам із наявністю в анамнезі нетяжкої гіперчутливості до інших b-лактамних лікарських засобів. У разі прояву реакції гіперчутливості застосування препарату слід негайно припинити та вжити належних невідкладних заходів.

Зареєстровані випадки прояву тяжких побічних реакцій з боку шкіри, таких як синдром Стівенса ― Джонсона або синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз); пов’язана із застосуванням цефтриаксону загрозлива для життя медикаментозна реакція із еозинофілією і системними симптомами (DRESS -синдром), що може призвести до смерті. Однак частота проявів таких побічних реакцій не відома (див. розділ Побічні реакції).

Взаємодія із лікарськими засобами, що містять кальцій.

Цефтриаксон не можна змішувати або вводити одночасно з кальцієвмісними розчинами, навіть при введенні препаратів через різні інфузійні системи. У доношених новонароджених віком до 1 місяця та недоношених дітей спостерігалися випадки виникнення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у легенях та нирках, що спричинили летальні наслідки при одночасному введенні цефтриаксону та препаратів кальцію. Щонайменше одному із цих пацієнтів цефтриаксон та кальцій вводили у різний час та через різні внутрішньовенні інфузійні системи. Не зареєстровано підтверджених випадків утворення внутрішньосудинних преципітатів, у пацієнтів, за винятком новонароджених, яким вводили цефтриаксон та кальцієвмісні розчини або будь-які інші кальцієвмісні лікарські засоби. У дослідженнях і n vitro було показано, що у новонароджених існує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону порівняно із пацієнтами інших вікових груп.

При застосуванні цефтриаксону пацієнтам будь-якого віку лікарський засіб не можна змішувати або вводити одночасноіз будь-якими розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, навіть при використанні різних інфузійних систем або при введенні лікарських засобів у різні інфузійні ділянки.

Проте пацієнтам віком від 28 днів цефтриаксон та кальцієвмісні розчини можна вводити послідовно, один після одного, за умови введення лікарських засобів через різні інфузійні системи у різні ділянки тіла, заміни інфузійної системи або ретельного промивання інфузійної системи фізіологічним сольовим розчином між уведенням цих засобів з метою запобігання утворенню преципітатів.

Пацієнтам, які потребують постійних інфузій кальцієвмісних розчинів для повного парентерального харчування (ППХ), лікар може призначити альтернативні антибактеріальні засоби, застосування яких не пов’язане із подібним ризиком утворення преципітатів. Якщо застосування цефтриаксону пацієнтам, які потребують постійного харчування, визнано необхідним, то на час інфузії цефтриаксону введення розчинів для ППХ необхідно призупинити та промити інфузійні системи між введенням розчинів (див. розділи «Протипоказання», «Побічні реакції» та «Несумісність»).

Діти.

Безпека та ефективність цефтриаксону у новонароджених, немовлят та дітей були встановлені для доз, описаних у розділі «Спосіб застосування та дози». У дослідженнях було показано, що цефтриаксон, як і деякі інші цефалоспорини, може витісняти білірубін із його сполуки з альбуміном сироватки крові. Тому застосування «ЦЕФ 1000 мг» недоношеним та новонародженим з гіпербілірубінемією протипоказане (див. розділи «Протипоказання» та «Діти»).

Імуноопосередкована (аутоімунна) гемолітична анемія.

Імуноопосередкована гемолітична анемія спостерігалась у пацієнтів, які отримували цефалоспорини, у тому числі цефтриаксон. Повідомлялося про випадки тяжкої гемолітичної анемії, у тому числі летальні, у дорослих пацієнтів та дітей.

Якщо під час застосування цефтриаксону у пацієнта виникає анемія, слід розглянути діагноз анемії, асоційованої із застосуванням цефалоспорину, та припинити застосування цефтриаксону до встановлення етіології захворювання.

Під час тривалого лікування слід регулярно контролювати картину крові.

Довготривале лікування.

При довготривалому лікуванні слід регулярно проводити розгорнутий аналіз крові.

Коліт/ надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів.

Цефтриаксон потрібно з обережністю застосовувати пацієнтам із кишково-шлунковими захворюваннями в анамнезі, зокрема колітом. На фоні застосування практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі і цефтриаксону, можливе виникнення діареї, асоційованої з Clostridium difficile, від легкого ступеня тяжкості до коліту з летальним наслідком. Антибактеріальні препарати змінюють нормальну флору товстого кишечнику, що призводить до надмірного росту Clostridium difficile . Clostridium difficile продукує токсини А та В, які сприяють розвитку діареї, асоційованої з Clostridiumdifficile . Штами Clostridium difficile, які надмірно продукують токсини, спричиняють підвищений ризик захворюваності та летальності, оскільки ці інфекції можуть бути резистентними до антимікробних засобів та потребувати колектомії. Діарею, асоційовану з Clostridium difficile , необхідно виключити у всіх пацієнтів під час застосування антибіотиків. Необхідно зібрати детальний медичний анамнез, оскільки діарея, асоційована з Clostridium difficile , може виникати протягом двох місяців після закінчення застосування антибактеріальних засобів.

При підозрі чи підтвердженні діареї, асоційованої з Clostridium difficile, необхідно відмінити антибіотикотерапію, яка не впливає на Clostridium difficile . За клінічними показаннями слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів, білкових речовин, антибіотикотерапію, до якої чутлива Clostridium difficile , а у тяжких випадках ― хірургічне втручання.

Відомо про випадки виникнення псевдомембранозного коліту на фоні застосування антибіотиків з групи цефалоспоринів. При підозрі на виникнення псевдомембранозного коліту (діарея, що почалась після призначення антибіотика) застосування препарату рекомендовано припинити та вжити відповідних заходів.

Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, застосовувати не слід.

Як і при лікуванні іншими антибактеріальними препаратами, можуть розвиватися суперінфекції. Застосування препарату «ЦЕФ 1000 мг», як і інших антибіотиків широкого спектра дії, може змінювати нормальну флору товстого кишечнику і провокувати надмірний ріст грибів роду Candida.

У випадку тривалого застосування цефтриаксону можливий неконтрольований розвиток резистентних до препарату мікроорганізмів. У зв’язку з цим необхідно ретельно контролювати стан пацієнтів і, у разі підозри на суперінфекцію, терміново вжити відповідних заходів.

Тяжка ниркова та печінкова недостатність.

У випадку тяжкої ниркової та печінкової недостатності рекомендовано ретельний клінічний контроль безпеки та ефективності застосування лікарського засобу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Слід з обережністю застосовувати «ЦЕФ 1000 мг» пацієнтам із нирковою недостатністю, які одночасно отримують аміноглікозиди та діуретики.

Вплив на результати серологічних досліджень.

У поодиноких випадках при лікуванні препаратом у пацієнтів можуть відмічатися хибнопозитивні результати реакції Кумбса.

Так як і інші антибіотики, препарат може спричиняти хибнопозитивний результат проби на галактоземію.

Хибнопозитивні результати можуть бути отримані і при визначенні глюкози у сечі неферментними методами, тому глюкозурію під час лікування цефтриаксоном необхідно визначати лише ферментним методом.

Наявність цефтриаксону може занижувати результати вимірювання глюкози в крові, що отримані за допомогою деяких систем контролю глюкози в крові. Необхідно звернутись до інструкцій із застосування для кожної системи з метою уточнення її придатності для використання за призначенням у разі терапії цефтриаксоном. При необхідності слід використовувати альтернативні методи вимірювань.

Натрій.

1 г цефтриаксону натрію містить приблизно 3,6 ммоль натрію. Це необхідно враховувати пацієнтам, які дотримуються дієти із контрольованим вмістом натрію.

Спектр антибактеріальної активності.

Незважаючи на те, що цефтриаксон має досить широкий спектр антибактеріальної активності, він може бути непридатним для застосування як монотерапії при певних типах інфекції, крім випадків, коли збудник вже підтверджений (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У випадку полімікробних інфекцій, коли серед підозрюваних збудників є резистентні до цефтриаксону мікроорганізми, слід розглянути застосування додаткових антибіотиків.

Застосування лідокаїну.

Якщо у якості розчинника використовують розчин лідокаїну, цефтриаксон можна вводити лише внутрішньом’язово. Перед введенням лікарського засобу слід обов’язково врахувати протипоказання до застосування лідокаїну, застереження та іншу відповідну інформацію, зазначену в інструкції для медичного застосування Лідокаїну, розчину для ін’єкцій (див. розділ «Протипоказання»). Розчин лідокаїну у жодному випадку не можна вводити внутрішньовенно.

Жовчнокам’яна хвороба.

Після застосування цефтриаксону в дозах, що перевищують звичайні рекомендовані, при ультразвуковому досліджені жовчного міхура виявляли затемнення, спричинені преципітатами кальцієвої солі цефтриаксону, які помилково діагностували як конкременти (камені).

Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону рідко спричиняють появу клінічної симптоматики і зникають після завершення або припинення терапії препаратом. У випадку появи клінічної симптоматики з боку жовчного міхура рішення про продовження застосування препарату приймає лікар, оцінивши користь і ризик для кожного окремого пацієнта. Рекомендується виключно консервативне лікування.

Особливої обережності слід дотримуватися при застосуванні лікарського засобу дітям.

Жовчний стаз.

У пацієнтів, які отримують цефтриаксон, спостерігалися поодинокі випадки панкреатиту, що розвинувся, можливо, внаслідок обструкції жовчних шляхів. Більшість цих пацієнтів ще до призначення препарату мали фактори ризику застою жовчі, наприклад лікування в анамнезі, тяжкі захворювання, тривалий постільний режим, повністю парентеральне харчування тощо. Не можна виключати, що ініціюючим або додатковим фактором розвитку цього порушення може бути утворення у жовчних шляхах преципітатів унаслідок застосування цефтриаксону. Тому пацієнтам з наявністю факторів ризику обструкції жовчних шляхів застосовувати препарат необхідно з особливою обережністю. У разі виникнення симптомів обструкції застосування препарату слід припинити та вжити відповідних заходів.

Нирковокам’яна хвороба.

Зареєстровані випадки утворення у нирках преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону, що зникали після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Побічні реакції»). У разі наявності симптомів слід зробити ультразвукове обстеження. Рішення щодо застосування лікарського засобу пацієнтам із наявністю в анамнезі ниркових каменів або гіперкальціурії приймає лікар, оцінивши користь і ризик для кожного окремого пацієнта

Реакція Яріша-Герксгеймера (JHR).

При лікуванні цефтріаксоном пацієнтів, інфікованих Treponema pallidum(спірохета), одразу після початку лікування може виникнути реакція Яріша-Герксгеймера. Її прояви , як правило, самостійно зникають, але може знадобитись застосування симптоматичного лікування. Лікування антибіотиками, у зв’язку з проявами цієї реакції, не припиняють.

Утилізація невикористаного препарату та препарату із простроченим терміном придатності: надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище необхідно мінімізувати. Лікарський засіб не слід зливати у побутову каналізацію або викидати як побутові відходи. Для утилізації рекомендується використовувати так звану «систему збору відходів» (за наявності).

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність.

Цефтриаксон проникає через плацентарний бар’єр. Існують обмежені дані щодо застосування цефтриаксону вагітним жінкам. Дослідження впливу на репродуктивну функцію у тварин не виявили ембріотоксичної, фетотоксичної, тератогенної дії або інших проявів несприятливого впливу цефтриаксону, у тому числі і на подальший розвиток новонароджених. Під час вагітності, зокрема у І триместрі, препарат можна застосовувати лише в тих випадках, коли очікувана користь для матері перевищує ризик для плода.

Годування груддю.

У малих концентраціях цефтриаксон проникає в грудне молоко, але при застосуванні лікарського засобу в терапевтичних дозах не очікується значного негативного впливу на немовлят. Разом з тим не можна виключати ризик розвитку у них діареї та грибкової інфекції слизових оболонок. Також слід враховувати ризик сенсибілізації. У разі призначення матері, яка годує груддю, терапії препаратом слід розглянути питання про припинення годування. Рішення щодо припинення годування груддю або щодо відмови від застосування препарату повинен приймати лікар з урахуванням переваг від годування груддю для дитини та користі терапії для матері.

Репродуктивна функція (фертильність).

У дослідженнях репродуктивної функції не було виявлено ознак небажаного впливу на чоловічу або жіночу фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Враховуючи, що при застосуванні лікарського засобу можуть виникнути побічні реакції (наприклад, запаморочення) пацієнтам на час прийому препарату слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Спосіб застосування Цеф та дози

Дозування.

Доза препарату залежить від тяжкості, чутливості, локалізації і типу інфекції, а також від віку і функції печінки та нирок пацієнта.

Дозування, наведене у таблицях нижче, є загальноприйнятим для зазначених показань. У особливо тяжких випадках слід застосовувати максимальні дози із рекомендованого діапазону.

Дорослі і діти віком від 12 років (≥ 50 кг):

*У випадку підтвердженої бактеріємії слід застосовувати максимальні дози рекомендованого діапазону.

**Якщо доза препарату становить більше 2 г на добу, препарат можна застосовувати двічі на день з інтервалом у 12 годин.

Дорослі та діти віком від 12 років (≥ 50 кг), які потребують особливих схем дозування.

Гострий середній отит: застосовують внутрішньом’язово в дозі 1 — 2 г 1 раз на добу (одноразово).

У разі тяжкого стану пацієнта або у випадку неефективності попередньої терапії, «ЦЕФ 1000 мг» можна застосовувати внутрішньом’язово в дозі 1 — 2 г на добу протягом 3 днів.

Для передопераційної профілактики:застосовують 2 г препарату одноразово.

Гонорея: рекомендується призначати внутрішньом’язово одноразово у дозі 0,5 г (у перерахуванні на цефтриаксон).

Сифіліс:загальноприйнятою є доза 0,5 г — 1 г один раз на день. Для лікування нейросифілісудозупідвищують до 2 г один раз на день протягом 10 — 14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Дисемінований бореліоз Лайма на ранньому (стадія II) та пізньому (стадія III) етапі: препарат застосовують в дозі 2 г один раз на день протягом 14 — 21 дня. Рекомендована тривалість лікування варіює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Діти.

Новонароджені, немовлята та діти від 15 днів до 12 років (< 50 кг).

Для дітей із масою тіла 50 кг і більше потрібно застосовувати дози для дорослих.

*У випадку підтвердженої бактеріємії слід застосовувати максимальні дози рекомендованого діапазону.

**Якщо доза препарату становить більше 2 г на добу, препарат можна застосовувати двічі на день з інтервалом 12 годин.

Показання у новонароджених, немовлят та дітей від 15 днів до 12 років (< 50 кг), що вимагають спеціального дозування

Гострий середній отит: внутрішньом’язово вводять дозу 50 мг/кг маси тіла одноразово. Дані щодо ефективності препарату «ЦЕФ 1000 мг» у тяжких випадках або за відсутності ефективності попередньої терапії при застосуванні внутрішньом’язово у дозі 50 мг/кг на день протягом 3 днів обмежені.

Для передопераційної профілактики: застосовують 50 ― 80 мг/кг маси тіла одноразово.

Сифіліс:загальноприйнята доза становить 75 — 100 мг/кг (максимально 4 г) один раз на добу протягом 10 — 14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Дисемінований бореліоз Лайма [ранній (стадія II) та пізній (стадія III)]: препарат застосовують в дозі 50 — 80 мг/кг маси тіла один раз на день протягом 14 — 21 дня. Рекомендована тривалість лікування варіює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Новонароджені віком 0 —14 днів.

«ЦЕФ 1000 мг» протипоказаний недоношеним дітям, вік яких менше 41 тижня, враховуючи термін внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження).

*У випадку підтвердженої бактеріємії слід застосовувати максимальні дози рекомендованого діапазону.

Максимальна добова доза 50 мг/кг маси тіла не повинна перевищуватись.

Показання у новонароджених 0-14 днів, що вимагають спеціального дозування.

Гострий середній отит: на початку лікування препарат одноразово вводять внутрішньом’язово у дозі 50 мг/кг маси тіла.

Для передопераційної профілактики: препарат застосовують одноразово у дозі 20-50 мг/кг маси тіла.

Сифіліс: загальноприйнятна доза становить 50 мг/кг маси тіла один раз на добу протягом 10 ― 14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Тривалість терапії.

Тривалість терапії залежить від отриманого терапевтичного ефекту. Зазвичай терапія антибіотиками повинна продовжуватись не менше ніж 48 — 72 години після зникнення симптомів захворювання або лабораторного підтвердження відсутності інфекції.

Пацієнти літнього віку.

Пацієнтам літнього віку корекція дози не потрібна за умови, що функція нирок і печінки задовільні.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

Для пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного або середнього ступеня тяжкості немає необхідності знижувати дозу, якщо функція нирок залишається нормальною. Немає даних про дослідження у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти з нирковою недостатністю .

Для пацієнтів з порушеннями функції нирок немає необхідності знижувати дозу, якщо функція печінки залишається нормальною. В разі ниркової недостатності в претермінальній стадії (кліренс креатиніну < 10 мл/хв) добова доза не повинна перевищувати 2 г. Для пацієнтів, які знаходяться нагемодіалізі, немає потреби в додатковому введенні лікарського засобу після діалізу. Рекомендується проводити постійний клінічний контроль безпеки та ефективності його застосування.

Пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки та нирок.

У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок і печінки рекомендується проводитипостійний клінічний контроль безпеки та ефективності застосування лікарського засобу.

Способи введення.

Внутрішньом’язові ін’єкції.

«ЦЕФ 1000 мг» можна вводити шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Як розчинник застосовують розчин лідокаїну. Для приготування розчину для внутрішньом’язової ін’єкції вміст флакона розчиняють в 3,5 мл 1 % розчину лідокаїну гідрохлориду. Ін’єкцію роблять глибоко в основну частину великого м’яза і не більше 1 г в одну сідницю. Дозу, що перевищує 1 г, слід розділити та вводити у різні ділянки. Перед уведенням лікарського засобу слід обов’язково врахувати протипоказання до застосування лідокаїну гідрохлориду, застереження та іншу відповідну інформацію, зазначену в інструкції для медичного застосування лідокаїну гідрохлориду, розчину для ін’єкцій (див. розділ «Протипоказання»). Розчин лідокаїну у жодному випадку не можна вводити внутрішньовенно.

Внутрішньовенні ін’єкції.

«ЦЕФ 1000 мг» можна вводити шляхом внутрішньовенної інфузії протягом не менше 30 хвилин (переважно) або шляхом повільної внутрішньовенної ін'єкції протягом не менше 5 хвилин у великі вени. Немовлятам та дітям до 12 років внутрішньовенні дози 50 мг/кг маси тіла або вище слід вводити шляхом інфузії. Новонародженим внутрішньовенну дозу слід вводити протягом 60 хвилин, щоб зменшити заміщення цефтриаксоном білірубіну із його сполуки з альбуміном сироватки крові, тим самим зменшуючи потенційний ризик виникнення білірубінової енцефалопатії. Внутрішньом’язовий шлях введення препарату слід застосовувати, коли внутрішньовенний неможливий або менш підходящий для пацієнта. Дози, що перевищують 2 г, слід вводити внутрішньовенно.

Цефтриаксон протипоказаний новонародженим (≤ 28 днів), якщо їм потрібне (або очікується, що буде потрібне) лікування кальцієвмісними внутрішньовенними розчинами, включаючи інфузійні розчини, які містять кальцій, такі як парентеральне харчування, у зв’язку з ризиком утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону (див. розділ «Протипоказання»).

Не можна використовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера чи розчин Хартмана, для відновлення лікарського засобу «ЦЕФ 1000 мг» у флаконах чи для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення через імовірність утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону. Виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону також може відбуватись при змішуванні лікарського засобу «ЦЕФ 1000 мг» із розчинами, що містять кальцій в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введення. «ЦЕФ 1000 мг» не можна одночасно вводити внутрішньовенно з розчинами, що містять кальцій, у тому числі з тривалими інфузіями, які містять кальцій, наприклад з парентеральним живленням за допомогою Y-подібної системи (див. «Спосіб застосування та дози»).

Для передопераційної профілактики «ЦЕФ 1000 мг»слід вводити за 30 — 90 хвилин до хірургічного втручання.

Діти

Препарат застосовувати дітям згідно з дозуванням, вказаним у розділі «Спосіб застосування та дози».

Передозування

Симптоми: можливі нудота, блювота та діарея.

Лікування : симптоматичне, гемодіаліз або перитонеальний діаліз не ефективний. Специфічного антидоту немає.

Побічні реакції

Побічними реакціями, що найчастіше спостерігалися при застосуванні цефтриаксону, є еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висип та підвищення рівня печінкових ферментів.

Інфекції та інвазії: грибкові інфекції статевих органів; псевдомембранозний коліт; суперінфекції.

З боку системи крові та лімфатичної системи: еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія; гранулоцитопенія, анемія, розлади коагуляції; гемолітична анемія, агранулоцитоз.

З боку імунної системи: анафілактичний шок, анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції, реакції гіперчутливості, реакція Яріша-Герксгеймера (JHR).

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення; судоми.

З боку органів слуху і рівноваги: вертиго.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: бронхоспазм.

З боку шлунково-кишкового тракту: діарея, часті рідкі випорожнення; нудота, блювання; панкреатит, стоматит, глосит.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня печінкових ферментів; преципітати у жовчному міхурі, ядерна жовтяниця.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: висип; свербіж; кропив’янка; синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, медикаментозна реакція із еозинофілією і системними симптомами(DRESS - синдром).

З боку нирок та сечовидільної системи: гематурія, глюкозурія; олігурія, утворення преципітатів у нирках (оборотні).

Загальні розлади та реакції у місці введення препарату: флебіт, біль у місці інʼєкції, пропасниця; набряк, озноб.

Дані лабораторних аналізів: підвищення рівня креатиніну у крові; хибнопозитивні результати тесту Кумбса, хибнопозитивні результати аналізу на галактоземію, хибнопозитивні результати неферментних методів визначення глюкози.

Характеристика окремих побічних реакцій.

Інфекції та інвазії.

Випадки діареї після застосування цефтриаксону можуть бути пов’язані із Clostridium difficile. Слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів (див. розділ «Особливості застосування»).

Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону.

Рідкісні випадки тяжких небажаних реакцій, іноді із летальними наслідками, зареєстровані у недоношених та доношених новонароджених (віком < 28 днів), яким внутрішньовенно вводили цефтриаксон та препарати кальцію. При аутопсії у легенях та нирках були виявлені преципітати кальцієвої солі цефтриаксону. Високий ризик утворення преципітатів у новонароджених є наслідком малого об’єму крові у них та довшого, ніж у дорослих, періоду напіввиведення цефтриаксону (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів у нирках, переважно у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (наприклад ≥ 80 мг/кг/добу) або загальні дози понад 10 грамів, а також мали додаткові фактори ризику (наприклад, обмежене споживання рідини або постільний режим). Ризик утворення преципітатів зростає у пацієнтів, позбавлених рухливості або у стані зневоднення. Преципітати можуть супроводжуватися симптомами або бути асимптоматичними, можуть призводити до ниркової недостатності та анурії і зникають після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Особливості застосування»).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у жовчному міхурі, переважно у пацієнтів, яким препарат вводили у дозах, вищих за стандартну рекомендовану дозу. У дітей, за даними проспективних досліджень, частота утворення преципітатів при внутрішньовенному введенні препарату була різною — у деяких дослідженнях понад 30 %. При повільному введенні препарату (протягом 20 — 30 хвилин) частота утворення преципітатів нижча. Утворення преципітатів зазвичай не супроводжується симптомами, але у рідкісних випадках виникали такі клінічні симптоми, як біль, нудота і блювання. У таких випадках рекомендується симптоматичне лікування. Після припинення застосування цефтриаксону преципітати зазвичай зникають (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності Цеф

2 роки.

Умови зберігання Цеф

Зберігати в оригінальній упаковці у захищеному від світла місці, при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Відновлений розчин необхідно застосовувати негайно. Невикористаний приготовлений розчин слід знищити.

Несумісність.

Не слід додавати «ЦЕФ 1000 мг» до інфузійних розчинів, що містять кальцій, наприклад розчин Рінгера чи розчин Хартмана. Також ці розчини не слід використовувати для подальшого розбавлення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, тому що може утворитися осад. Цефтриаксон не можна змішувати або вводити одночасно з розчинами, що містять кальцій, включаючи сумарне парентеральне харчування.

Цефтриаксон несумісний і не повинен змішуватися з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом і аміноглікозидами.

Не слід змішувати з іншими розчинниками, крім тих, що зазначені в розділі «Спосіб застосування та дози».

Упаковка

По 1000 мг порошку у скляному флаконі, по 1 флакону у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Нітін Лайфсаєнсез Лтд./ Nitin Lifesciences Ltd.

Місцезнаходження виробника

Селище-Рампур Роад, Паонта Сахіб, Район Сірмур, Хімачал Прадеш, Індія/

Village-Rampur Road, Paonta Sahib, District Sirmour, Himachal Pradesh, India

Заявник.

Охoa Імпекс/ Ochoa Impex.

Місцезнаходженнязаявника.

Е-360, Греатер Каілаш частина-II, Нью-Делі-110048, Індія.

E-360, Greater Kailash part-II, New Delhi-110048, India.