Search
    Дата додавання: 01.04.2021

    Причини

    Уреаплазмоз - одне з тих захворювань, про наявність яких у себе ми дізнаємося зовсім випадково, під час планового огляду у лікаря. Це захворювання в більшості випадків ніяк не відбивається на нашому самопочутті, тому часто захворювання діагностується лікарем вже на досить запущеній стадії. Збудник цього захворювання - уреаплазма, інфекція, за назвою якої і називається захворювання, хоча сучасні медики вважають за краще не використовувати термін уреаплазмоз, і, як правило, обмежуються тим, що вказують, що уреаплазма стала причиною даного захворювання.

    Уреаплазма - інфекція порівняно молода - тільки в п’ятдесятих роках двадцятого століття її виявив лікар Шепард з Америки у хворого уретритом. Уреаплазма уреалітікум - це мікроорганізми, які являють собою щось середнє між одноклітинними і вірусами. Уреаплазмоз на різних етапах історії медичної науки відносили то до статевих інфекцій, то до запальних процесів сечостатевої системи. Виділяють чотирнадцять серотипів уреаплазм, при цьому у людини може бути присутнім кілька типів уреаплазм одночасно.

    Мікроорганізм, що викликає уреаплазмоз, потрапляє в організм людини кількома можливими шляхами. Статевий шлях передачі інфекції найпоширеніший, при цьому способи злягання не грають особливої ​​ролі - хвороба передається і звичайним способом, і при оральному сексі, і при анальному. Крім того, під час проходження родових шляхів в пологах дитина може заразитися від хворої матері.

    Існує також побутової спосіб передачі інфекції, але на цей спосіб немає однозначної думки у сучасних медиків. Частина з них схиляються до того, що заразитися можна в громадських місцях, наприклад, у транспорті або в душі, але є і антагоністи такої теорії.

    По суті, уреаплазм присутній у більшості людей, які ведуть активне статеве життя. при невеликій кількості уреаплазма симптоматика може повністю відсутні, а проявитися тільки при збільшенні з яких-небудь причин їх кількості.

    Симптоми

    Симптоматика уреаплазмозу в чому схожа з симптоматикою багатьох інших запальних процесів. Спостерігаються, як правило, виділення прозорого характеру, часто мізерні, хворий відчуває болі в нижній частині живота, а також паління і несильні болі під час сечовипускання. Більшість пацієнтів схильні не приділяти достатньо уваги цим проявам. Однак перераховані симптоми, як у сукупності, так і поодинці, не слід залишати без уваги, оскільки запущений уреаплазмоз може призвести до запалення придатків, піхви і матки. Серед наслідків уреаплазмозу називають також спайки на маткових трубах, що, у свою чергу, є частою причиною безпліддя, а також може ускладнитися сама вагітність, оскільки уреаплазмоз часто стає причиною різноманітних патологій і порушень у розвитку плоду.

    У ряді випадків у жінок спостерігаються сальпінгоофорит або запалення придатків і ендометрит або запалення внутрішньої оболонки матки.

    Лікування

    Лікування уреаплазмозу грунтується на антибактеріальної терапії, проте обов’язково проведення комплексу лікувальних процедур. За допомогою антибактеріальної терапії організм очищається від збудників інфекції, однак уреаплазми за своєю природою схильні до мутаціями і можуть легко пристосуватися до певного антибіотика. Саме тому на певному етапі знадобиться змінити препарат. Зазвичай використовують антибіотики класу макролідів - Вільпрафену або сумамед, а також класу фторхінолонів - офлоксацин або пефлоксацин. Традиційно застосовувався раніше для лікування уреаплазмозу доксициклін на сьогоднішній день став істотно нижче по ефективності, так як все частіше відзначається стійкість уреаплазма до цього препарату. Часто для підбору вірного антибіотика необхідно провести дослідження на стійкість уреаплазма до конкретного антибіотика. Лікування певним антибіотиком важливо довести до кінця, інакше захворювання до антибіотика стає резистентним. Антибіотики можуть бути призначені у вигляді свічок, а також пігулок та ін’єкцій. Лікування партнерів має бути паралельним, при цьому заняття сексом на час лікування слід припинити.

    Лікуванню антибіотиками супроводжує застосуванням зубіотіков, тобто препаратів на основі біфідобактерій, спрямованих на відновлення мікрофлори піхви і кишечника. Супроводжує лікуванню уреаплазмозу і застосування імуностимуляторів, а також лікування за допомогою фізіотерапії. Лікар рекомендує пацієнту також дієтичне харчування, яке передбачає відмову від гострої та солоної їжі, алкоголю та спецій.

    По завершенні лікування важливо упевнитися, що пацієнт повністю вилікувався. Для цього методом ПЛР, а також шляхом бакпосева тричі під час менструальних циклів досліджується наявність уреаплазма в організмі. Додатково проводять посів з провокацією. Навіть якщо хоча б один результат виявився позитивним, лікування продовжують.

    Уреаплазмоз у вагітних, звичайно, особливо небезпечний, оскільки в даному випадку інфікується не тільки мати, а й дитя, плід. Ще зовсім недавно уреаплазмоз під час вагітність вважали показанням до аборту, проте на сьогоднішній день існує антибактеріальна терапія, яка не шкодить плоду.

    Уреаплазмоз не варто лікувати самостійно: результати якщо й будуть, то тимчасові, але найнебезпечніше - це те, що захворювання може перейти в хронічну форму. Навіть в результаті своєчасного правильного лікування організм не виробляє стійкості до даного захворювання.

    У групу ризику входять люди, що займаються безладним статевим життям, часто змінюють статевих партнерів. Крім того, з метою профілактики уреаплазмозу слід відмовитися від незахищеного сексу. Захворювання гінекологічні і особливо передаються статевим шляхом підвищують ризик заразитися уреаплазмозом.

    Подальша інформація

    Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин. Інформація призначена тільки для медичних фахівців.