Search
    Дата додавання: 01.04.2021

    Симптоми туляремії

    Туляремія є інфекційне, що передається від тварини до людини захворювання, одним з характерних ознак якого є ураження лімфатичної системи і загальна інтоксикація організму. Основний збудник даної інфекції - мікроорганізм Francisella tularensis дуже живучий, мешкає у воді і грунті, потрапляючи через них в організм основного переносника - мишей, щурів та інших диких гризунів.

    Тварина, заразившись захворюванням, через деякий час гине. При цьому сама бактерія може проіснувати в його тілі протягом шести місяців. Передача інфекції людині відбувається при тісному контакті з хворою твариною, в результаті роботи із зерном, яким це тварина харчувалася, вживання некип’яченої води. Дана бактерія гине у воді при її нагріванні до шістдесяти градусів. Особливо важливо мити руки гарячою водою після роботи на полі, із зерном і травами.

    Перші ознаки інфекції проявляються через тиждень від моменту зараження. У Росії найбільш поширена бубонна форма туляремії. Її основні симптоми:

    • Сильне підвищення температури;
    • Стан лихоманки;
    • Поява безсоння, головний і м’язовий біль;
    • Загальна слабкість всього організму;
    • Почервоніння шкірних покривів обличчя, збільшення кровоносних судин очей;
    • Запаморочення, сплутаність свідомості, поява галюцинацій;
    • Зміна розміру лімфатичних вузлів.

    У тому випадку, якщо зараження відбулося через слизову оболонку очей, відбувається розвиток кон’юнктивіту, збільшення розташованих в області вуха лімфовузлів. Бактерія може потрапити в людський організм через воду або вдихаємо повітря. У даному випадку виявляються ураженими шийні лімфовузли, гланди і слизова оболонка рота. При абдомінальній формі захворювання у хворого спостерігається нудота, порушення стільця, біль у животі, відбувається збільшення селезінки і печінки в розмірах. У деяких випадках захворювання ураженими виявляються легкі. Хворий при цьому відчуває труднощі з диханням, його мучить кашель і біль в області грудей. Туляремія становить серйозну небезпеку для людей з ослабленим імунітетом. За формою прояву у таких людей дане захворювання нагадує зараження крові, при цьому виявляються ураженими більшість внутрішніх органів. В якості ускладнення інфекції часто виникає пневмонія, менінгіт, інфекційно-токсичний шок.

    Діагностика туляремії увазі здачу ряду аналізів крові і сечі. Збільшення кількості лейкоцитів у складі крові хворого свідчить про наявність в його організмі запального процесу. Рання діагностика включає в себе проведення ПЛР-дослідження - встановлення причини захворювання за допомогою вивчення ДНК його збудника. Для проведення процедури дослідження потрібно сеча або кров хворого, її результати стають відомі через два-три дні. У разі поразки захворюванням органів дихання проводиться рентген грудної клітини та комп’ютерна томографія легенів.
    Лікування туляремії

    Лікування туляремії проводиться в умовах інфекційного відділення медичного закладу, незважаючи на те, що хворий не представляє ніякої небезпеки для оточуючих його людей. Основу лікування складають антибіотики. Найбільшу ефективність дає їх поєднання. Гентоміцін і стрептоміцин вводяться, як правило, внутрішньом’язово. При їх неефективності можуть призначатися рифампіцин, левоміцетин. Першочерговим завданням лікарів у лікуванні туляремії є усунення основних симптомів інтоксикації організму хворого. Для подібної мети застосовується внутрішньовенне введення дезінтоксикаційних розчинів, антигістамінних препаратів, саліцилатів та вітамінів. У разі бубонної туляремії потрібно розтин шкірних нагноєнь і їх наступний дренаж (чищення) з використанням антибактеріальних препаратів. Далі розташовуються на шкірі виразки накриваються стерильними пов’язками, які необхідно міняти в міру необхідності. Повний курс лікування становить не менше двох тижнів. Протягом цього періоду часу хворий перебуває в стаціонарі. Основний показник поліпшення стану пацієнта - зменшення лімфовузлів, поліпшення його самопочуття.

    Профілактика туляремії

    На сьогоднішній день профілактика туляремії дуже важлива. Основний її мірою є вакцинація населення, що проводиться один раз на п’ять-сім років. Для того щоб заразитися цією інфекцією, зовсім необов’язково контактувати із зерном або польовий травою. Дрібні гризуни - її основні переносники всюдисущі, вони можуть зустрічатися не тільки в полі, а й на дачах і будинках сільських жителів. Люди, які за родом своєї основної діяльності часто контактують із зерном, сіном і т.п., повинні бути обов’язково попереджені про можливість зараження. На підприємствах сільського господарства, розташованих в особливо небезпечних з розповсюдження інфекції районах, необхідне дотримання всіх санітарних норм, проведення загальної дезінфекції в приміщеннях. До індивідуальних заходів захисту від туляремії відноситься носіння спеціального одягу, рукавичок, промивання та дезінфекція рук після закінчення роботи. Сьогодні достеменно відомо, що комарі також є рознощиками даного захворювання. Збираючись на природу, слід не забувати брати з собою спеціальні кошти від цих комах. Крім того, не рекомендується вживати в сирому вигляді воду з покинутих колодязів, невідомих водойм та інших ненадійних місць.

    У разі підозри на зараження захворюванням, але за відсутності його основних ознак, можливе проведення екстреної профілактики - введення антибіотиків внутрішньовенно. При виявленні інфекції необхідно проведення дезінфекції всіх речей, які застосовувалися в момент контакту із зараженою твариною. Результат лікування туляремії в більшості випадків сприятливий. Антибіотики негативно впливають на стан кишкової мікрофлори. Вони попросту її вбивають. Тому після закінчення лікування рекомендується пропити курс пробіотиків - спеціальних нешкідливих для організму препаратів, що сприяють заселенню кишечника корисними бактеріями.

    Подальша інформація

    Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин. Інформація призначена тільки для медичних фахівців.