Цитомегаловірус
Фактори ризику
Цитомегаловірусна інфекція, інакше звана вірусною хворобою слинних залоз, цитомегалії, являє собою досить поширене інфекційне захворювання. Вперше дана недуга був описаний в кінці 19 століття як «хвороба поцілунків», оскільки основним джерелом зараження вважалася слина хворої людини, передана при поцілунках. Справжній його збудник - цитомегаловірус (ЦВМ) був відкритий лише в кінці 50-х років 20 століття. У той же час було доведено, що захворювання здатне передаватися не тільки через слину, але також побутовим, статевим шляхами, дитині від матері в період внутрішньоутробного розвитку. Відомі випадки, коли інфекція була занесена в організм людини в момент переливання крові та пересадки органів.
Більшість носіїв цитомегаловірусної інфекції можуть не підозрювати про наявність у них цього захворювання, оскільки воно здатне не давати про себе знати протягом багатьох років. Статистика свідчить про те, що практично половина населення земної кулі має антитіла до цитомегаловірусу, тобто вже з ним стикався. Проте не кожна людина, що є носієм ЦВМ, вважається хворим. Дана інфекція може існувати в організмі здорової людини протягом усього його життя, не приносячи своєму власникові ніякої шкоди і проявляючись іноді у вигляді звичайної застуди. Справжню небезпеку цитомегаловірус представляє для людей з ослабленою імунною системою. Основні симптоми захворювання найбільш часто проявляються у людей з діагнозом ВІЛ-інфекції. Як відомо, ВІЛ і його подальша форма СНІД роблять сильніший руйнівний вплив на клітини імунної системи організму. При сильно ослабленому імунітеті цитомегаловірус вражає всі органи і тканини, викликаючи важкі ускладнення, аж до розвитку онкологічних захворювань.
Ще одним фактором ризику прояви ЦМВ є вагітність. Наявність в організмі матері даної інфекції нерідко стає причиною викиднів, мертвонародження, вроджених каліцтв немовлят. Тому ще в період планування зачаття кожній жінці рекомендується здати аналізи на наявність в організмі небезпечного вірусу.
Форми цитомегаловірусної інфекції
У медичній практиці виділяється декілька форм цитомегаловірусної інфекції:
- Гостра форма захворювання. Основний спосіб зараження - статевий, або через кров при переливанні. До основних симптомів гострої цитомегаловірусної інфекції відносяться: загальна слабкість, нежить, головний біль, поява нальоту на мові, рясне слиновиділення. Звичайній людині вельми складно відрізнити ЦМВ від звичайної застуди або ангіни.
- Генералізована форма захворювання може проявлятися у вигляді запалення підшлункової залози, нирок, селезінки, надниркових залоз. До супутніх явищ відносяться: ураження стінок кишечника, пневмонія, зниження зору, запальні процеси в тканинах головного мозку. Для даної форми цитомегалії характерно зменшення кількості тромбоцитів в крові хворого. До факторів ризику розвитку інфекції відносяться: лейкемія, наявність в організмі новоутворень, різко знижують захисні функції організму. Часто на тлі генералізованої форми цитомегаловірусної інфекції виникають такі захворювання, як ерозія шийки матки, запалення суглобів, яєчок і сечовипускального каналу.
- Вроджена форма цитомегаловірусної інфекції вважається найбільш небезпечною для людського організму, оскільки може стати основною причиною розвитку гепатиту Б, цирозу печінки, збільшення селезінки, різних уражень клітин нервової системи.
Складні форми цитомегалії спостерігаються вкрай рідко, найчастіше захворювання протікає безсимптомно, або проявляючись у вигляді частих застуд. Повне позбавлення від інфекції неможливо, однак усунення її основних проявів сприяє правильне лікування. Основна мета лікування цитомегаловірусної інфекції полягає в утримуванні захворювання в неактивному стані, при якому воно не здатне заподіяти шкоду здоров’ю людини. У разі, коли імунітет пацієнта в порядку, а інфекція ніяк себе не проявляє, необхідність у лікуванні взагалі відсутня.
При активному перебігу захворювання призначається, як правило, противірусна терапія. Особливо це стосується вагітних жінок. Своєчасне і правильне лікування цитомегалії є гарантією народження здорової і нормальної дитини.
Для діагностики захворювання найчастіше використовується імуноферментний метод, що полягає в дослідженні специфічних до ЦМВ антитіл класів G і M. Наявність ЦМВ в організмі може бути виявлено за допомогою цитологічного дослідження, виділення вірусу на клітинній культурі (самий достовірний метод). Для лікування інфекції найбільш часто застосовуються такі лікарські препарати, як віферон, цитотект, роферон і т.п.
Лікування
Самостійне лікування даного захворювання може призвести до небажаних наслідків, прийом тих чи інших препаратів призначає тільки фахівець - уролог, венеролог, або гінеколог. При призначенні препарату лікар враховує форму інфекції, індивідуальні особливості імунної системи пацієнта, наявність супутніх захворювань.
Сучасна медицина в даний час знаходиться в пошуку нових безпечних методів лікування цитомегалії, великі надії покладаються на розробку новітніх препаратів, що мають противірусну і імуномодулюючу дію. До таких препаратів відноситься гліціррізіновая кислота, що отримується при переробці кореня солодки. Активні компоненти кислоти надають переважна вплив на багато віруси, у тому числі і ЦМВ. Вакцини від цитомегалії не існує, хоча багато зарубіжні фахівці активно трудяться над її винаходом. Уберегтися від даного захворювання дуже складно, оскільки воно широко поширене в усіх куточках земної кулі. Єдиною формою профілактики є зміцнення та підтримка імунітету. Кожна жінка в період планування народження дитини повинна пройти обстеження на виявлення у неї ЦМВ. При відповідному лікуванні наявність інфекції не представляє загрози для матері і майбутньої дитини.
Подальша інформація
Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин. Інформація призначена тільки для медичних фахівців.