Search
    Дата додавання: 29.03.2021

    Залежно від наявності або відсутності подовження інтервалу Q—Т виділяють два варіанти поліморфної шлуночкової тахікардії. Вони мають низку істотних відмінностей за етіологічними чинниками і методами лікування. Обидва варіанти частіше призводять до знепритомнення й раптової смерті, ніж мономорфна шлуночкова тахікардія.

    Основними етіологічними чинниками поліморфної шлуночкової тахікардії є:

    А. Шлуночкової тахікардії, пов’язаної з подовженням інтервалу Q—T.

    1) природжене подовження інтервалу Q—T(синдром Романы—Варда);

    2) лікарські препарати й хімічні речовини:

    — антиаритмічні (хінідин, новокаїнамід, соталол, аміодарон);

    — блокатори кальцієвих каналів (бепридил, лідофлазин);

    — трициклічні антидепресанти й фенотіазини;

    — антибіотики (еритроміцин, спіраміцин, ампіцилін) і сульфаніламідні препарати (триметаприм);

    — антигістамінні препарати (астемізол, терфенадин);

    — фосфорорганічні інсектициди;

    — різні препарати й хімічні речовини (пробуркол, кокаїн, аденозин, папаверину гідрохлорид, цизаприд).

    3) порушення електролітного обміну:

    — гіпокаліємія;

    — гіпомагніємія;

    — гіпокальціємія;

    — брадиаритмії (синдром слабкості пазушно-передсердного вузла, пе- редсердно-шлуночкові блокади).

    Б. Шлуночкової тахікардії, не пов’язаної з подовженням інтервалу Q—T.

    1) гостра ішемія міокарда, у тому числі безболісна;

    2) захворювання, що супроводжуються гіпертрофією міокарда й інтер- стиціальним фіброзом (дилатаційна й гіпертрофічна кардіоміопатія).

    Подальша інформація

    Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин. Інформація призначена тільки для медичних фахівців.