Шлуночкова тахікардія
Шлуночкова тахікардія — це три і більше ектопічних шлуночкових імпульсів, що послідовно йдуть один за одним із частотою 100 і більше за 1 хв. Подібно до шлуночкової екстрасистолії імпульси, що її спричинюють, утворюються в клітинах ніжок передсердно-шлуночкового пучка та їхніх розгалужень або в скоротливому міокарді шлуночків. Шлуночкова тахікардія починається й закінчується раптово. Здебільшого частота ритму шлуночків перебуває в межах 150—200 за 1 хв.
Розрізняють нестійку й стійку шлуночкову тахікардію. Нестійкою вважається шлуночкова тахікардія, що складається з трьох і більше послідовних шлуночкових комплексів з характерною для такої аритмії частотою і закінчується спонтанно через 30 с і менше. Здебільшого вона не спричинює порушень гемодинаміки. Критеріями стійкої шлуночкової тахікардії є тривалість її протягом 30 с і більше в поєднанні з тяжкими розладами гемодинаміки, що потребують термінового втручання — зазвичай трансторакальної деполяризації або електрокардіостимуляції.
Залежно від форми комплексу QRS шлуночкової тахікардії у відведенні V, розрізняють шлуночкову тахікардію з графікою блокади лівої та правої ніжок передсердно-шлуночкового пучка. Однак ця графіка не дає змоги оцінити місце утворення аритмії.
Подальша інформація
Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин. Інформація призначена тільки для медичних фахівців.