Search
    Дата додавання: 31.03.2021

    Причини

    Лейкоплакія шийки матки (звана в зарубіжній медичній літературі інтраепітеліальною неоплазією) - це потовщення і зроговіння верхнього шару епітелію вагінальної частини маткової шийки. Згідно з даними лікарської статистики, частота даного захворювання не перевищує 1,1%, проте його злоякісну трансформацію спостерігають майже у третини хворих. Лейкоплакія - це одне з тих потенційно небезпечних захворювань, які розвиваються без будь-яких зовнішніх проявів. Найчастіше ця недуга виявляється випадково, під час профілактичного огляду, проведеного гінекологом, і далеко не завжди призначене і розпочате лікування виявляється своєчасним.

    Всі причини і фактори, здатні вплинути на виникнення лейкоплакії шийки матки ділять на екзогенні та ендогенні. До числа екзогенних відносять:

    • гіперестрогенією;
    • вірусні та інфекційні впливу (наприклад, доведено роль папіломавірусної інфекції статевих органів у формуванні захворювання);
    • запалення матки та її придатків, що спричинило за собою порушення менструальної функції;
    • травматичні і хімічні впливи (третина хворих лейкоплакией матки раніше проходили інтенсивний курс лікування ектопії шийки матки або процедуру діатермокоагуляції шийки матки).

    У свою чергу, до факторів ендогенного характеру відносять порушення, що відбулися в гормональному гомеостазі, а також погіршення імунного статусу.

    Симптоми та діагностика

    Прийнято розрізняти дві вила лейкоплакії шийки матки:

    • просту - тонке освіту, не піднімається над поверхнею епітелію шийки матки;
    • грубу (лускову) - ущільнене освіта, піднімається над епітелієм шийки матки.

    Побачити просту лейкоплакію маткової шийки неозброєним поглядом практично неможливо. У свою чергу, груба лейкоплакія може виявлятися у формі відокремлених або згрупованих білих бляшок на поверхні блідо-рожевою маткової шийки. У більшості випадків хвороба протікає безсимптомно, клінічні прояви цієї недуги повністю відсутні. Проте яскраво виражену лейкоплакію гінеколог без труднощі виявляє в дзеркалах під час стандартного профілактичного огляду.

    При діагностуванні лейкоплакії шийки матки використовуються:

    • цитологічне дослідження;
    • розширена кольпоскопія;
    • проведення специфічних епітеліальних і судинних проб;
    • гістологічне дослідження.

    У ході проведення цитологічного дослідження зіскрібків, взятих з цервікального каналу і з поверхні шийки матки, дозволяє на мікрорівні оцінити і охарактеризувати клітинний склад ураженої ділянки. У свою чергу, при кольпоскопії стан уражених хворобою ділянок шийки матки оцінюється в ході їх дослідження при тридцятикратному збільшенні.

    У ході взяття епітеліальних і судинних проб маткову шийку обробляють розчином Люголя і 3-процентним розчином оцтової кислоти. Дана процедура дозволяє виявити межі і чіткість рельєфу ураженої ділянки.

    У більшості випадків лейкоплакія шийки матки розглядається, як доброякісне утворення, однак виявлення в ньому ході цитологічного дослідження атипових клітин вказує на ризик його виникнення злоякісної пухлини і переходу в раковий процес. Проте, остаточний діагноз передраковий стан може бути поставлений виключно після гістологічного дослідження біоптату маткової шийки (тобто, після дослідження вилученої з організму хворої жінки частинки ураженої тканини).

    Лікування

    У кожному окремо взятому випадку лікування лейкоплакії маткової шийки проводиться індивідуально, за окремо розробленим планом лікування, що враховує вид і форму патології, її вираженість і масштаби, а також вік пацієнтки та її репродуктивну функцію.

    При виявленні запальних процесів або приєдналися до захворювання інфекцій хворий призначається курс процедур, спрямованих на їх усунення. Змінені патологією тканини маткової шийки піддають руйнуванню шляхом кріогенного впливу, лазерної деструкції або діатермокоагуляції.

    За наявності цервікальної інтраепітеліальної неоплазії призначається, як правило, оперативне лікування. Якщо ж у жінки була діагностована ЦІН III ступеня, подальше лікування має проходити під наглядом онколога. У випадках, коли лейкоплакія поєднується з яскраво вираженою гіпертрофією і зміною зовнішнього вигляду шийки матки, хворим показано хірургічне лікування хвороби: лазерна, ножова, радіохвильова або ультразвукова конізація або ексцизія, діатермокоагуляція, видалення шийки матки або проведення реконструктивно-пластичних операцій.

    У період лікування та протягом 1,5-2 місяців після його закінчення хворим необхідно відмовитися від статевих контактів: це необхідно для повноцінного відновлення епітелію, що покриває маткову шийку. Крім цього, протягом 12 місяців після закінчення лікування жінки, які перенесли лейкоплакію шийки матки, повинні проходити огляди у гінеколога не рідше ніж раз на три місяці.

    Оберігатися від небажаної вагітності в післяопераційному періоді рекомендується за допомогою гормональних контрацептивів і презервативів. Найсуворіше заборонено застосовувати шеечние діафрагми, ковпачки, а також сперміциди: будь-яка хімічна вплив у цей період тягне за собою роз’їдання епітелію шийки матки.

    Профілактика

    Профілактика лейкоплакії маткової шийки полягає в регулярному (як мінімум, один раз на півроку) проходженні профілактичних оглядів у гінеколога, своєчасному діагностуванні запальних захворювань піхви, грамотному і повноцінному їх лікуванні. Крім цього, жінкам, які входять до групи ризику по даній патології, рекомендується вживати повний комплекс заходів, спрямованих на зміцнення імунних сил організму.

    Подальша інформація

    Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин. Інформація призначена тільки для медичних фахівців.