Search
    Дата додавання: 31.03.2021

    Причини гіпертонії

    Гіпертонія - це стійке підвищення кров’яного тиску вище 140/90 мм ртутного стовпа. Під кров’яним тиском при цьому розуміється сила, з якою кров людини впливає на стінки несучих її судин. Під дією підвищеного тиску ці стінки поступово руйнуються і стають шорсткими, на них починає осідати кальцій і холестерин. У результаті цього капіляри стають вузькими і нееластичними, перестають пропускати крізь себе достатню кількість крові, що, в кінцевому підсумку, робить негативний вплив на життєво важливі людські органи: серце, нирки і мозок.

    В основі розвитку гіпертонії лежить викликане різними причинами напруга стінок невеликих судин, звуження їх просвіту і, як наслідок, утруднення просування по цих судинах крові.

    До числа факторів, що провокують розвиток гіпертонії, відносяться:

    • малорухливий, не мобільний спосіб життя;
    • цукровий діабет;
    • психічні травми, стреси і нервово-психічні наегрузкі;
    • спадкова схильність;
    • зловживання сіллю;
    • ожиріння, нераціональне харчування;
    • високий вміст в крові холестерину;
    • куріння і надмірна пристрасть до напоїв, що містять алкогольну складову;
    • поразка гіпоталамуса;
    • літній і старечий вік;
    • постійна втома;
    • збої в роботі ЦНС та ендокринної системи;
    • прийом певних медикаментів (наприклад, ліків, що знижують апетит, оральних контрацептивів, деяких протизапальних препаратів, глюкокортикоїдів);
    • клімакс у жінок;
    • перенесені раніше захворювання нирок;
    • пізній токсикоз у вагітних жінок.

    Виникнення вторинної гіпертонії прямо пов’язане з порушеннями в роботі організму, при цьому саме підвищення тиску є одним з визначальних симптомів основної хвороби. До числа захворювань, що супроводжуються гіпертонією, відносяться:

    • реноваскулярні - пов’язані з порушенням роботи нирок;
    • ендокринні - виникаючі при збої роботи ендокринних залоз, при гормональних перебудовах організму;
    • нейрогенні - викликані вогнищевими ушкодженнями спинного і головного мозку;
    • гемодинамічні - зумовлені порушенням кровотоку, викликаним механічної закупоркою судинного русла.

    Симптоми гіпертонії

    На початкових стадіях гіпертонія проявляється у формі нестійкого підвищення кров’яного тиску, регулярних головних болів, посиленого серцебиття, тягнуть болю в зоні серця. Надалі хворий починає скаржитися на часті запаморочення, на оніміння пальців ніг і рук, швидку стомлюваність і безсоння.

    Як правило, гіпертонія розвивається повільними темпами. Найчастіше, первинні симптоми хвороби легко списуються на стандартну втому. Надалі хворого починають турбувати:

    • відчуття перебоїв у роботі серця;
    • шум у вухах;
    • погіршення пам’яті;
    • зниження працездатності, безпричинна слабкість;
    • надмірна пітливість;
    • постійна важкість у голові;
    • затуманення зору, майже постійне миготіння плям, мушок і кіл перед очима;
    • ранкова набряклість;
    • нудота;
    • збої в роботі нирок;
    • стійке підвищення тиску.

    На самому початку свого розвитку гіпертонія тісно пов’язана з оборотними збоями в функціонуванні цілого ряду вегетативних вузлів і відділів головного мозку, що визначають частоту скорочень серця, кількість виштовхується кожним серцевим скороченням крові, розмір просвіту судин і ступінь еластичності судинної стінки. У цей період відбулися зміни вважаються оборотними і легко піддаються корекції.

    При відсутності лікування у хворого розвивається ниркова або серцева недостатність, атеросклероз артерій, порушення мозкового кровообігу, гіпертрофія міокарда та інші необоротні зміни. На пізніх стадіях гіпертонії у пацієнта практично повністю змінюється хода, погіршується зір і пам’ять, порушується координація рухів і знижується інтелект.

    Первинна постановка діагнозу здійснюється на підставі скарг хворого. Після цього лікар:

    • уточнює, чи є у пацієнта генетична схильність до гіпертонії;
    • фіксує підвищений тиск за допомогою спеціальних вимірювальних приладів;
    • оцінює стан систем організму і органів, що роблять вплив на підвищення кров’яного тиску (досліджує серце, нирки, мозок і судини пацієнта);
    • направляє хворого на проходження електрокардіографії, огляду окулістом, на здачу біохімічного аналізу крові та загальних аналізів сечі.

    Лікування гіпертонії

    Основною метою лікування гіпертонії є максимально можливе зниження ризику появи серцево-судинних ускладнень і раптової смерті хворого. Для досягнення поставленої мети необхідно не тільки довести артеріальний тиск пацієнта до нормального значення, а й усунути всі чинники, здатні призвести до повторного розвитку хвороби.

    Курс медикаментозного лікування розробляється для кожного хворого в індивідуальному порядку. Однак основною метою такого лікування в будь-якому випадку є зниження кров’яного тиску пацієнта і утримання його на заданому рівні.

    Основним методом профілактики виникнення і розвитку гіпертонії є ведення здорового способу життя. Особам, які входять до групи ризику по гіпертонії, рекомендується постійно зберігати рухову активність, регулярно здійснювати прогулянки на свіжому повітрі, займатися спортом і стежити за своєю вагою.

    Крім цього, важливою превентивним заходом є обмеження вживання кухонної солі, виключення з раціону пряних, гострих, жирних, солоних страв, а також великої кількості рідин.

    Подальша інформація

    Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин. Інформація призначена тільки для медичних фахівців.