Search
    Дата додавання: 31.03.2021

    Причини ендометріозу

    Ендометріозом називають патологію, при якій клітини ендометрію (епітеліального шару маткової стінки) розростаються в маткових трубах, в прямій кишці, на очеревині, в яєчниках, в сечовому міхурі, і в інших внутрішніх органах, тобто, за межами порожнини матки. Згідно зі статистичними даними останніх десятиліть, генітальний ендометріоз входить до числа найбільш поширених гінекологічних недуг, що виявляються у жінок дітородного віку, і міцно займає одну з лідируючих позицій в ієрархії гінекологічної захворюваності, поступаючись лише запальним процесам і міомі матки.

    Етіологія і патогенез ендометріозу ще не вивчені до кінця. В даний час існує колосальна кількість різних теорій виникнення цієї недуги, однак найпоширенішими по праву вважаються імплантаційна і метапластична.

    Згідно імплантаційної теорії, ендометріоїдна тканина потрапляє в порожнину очеревини жінки під час місячних через маткові труби разом з кров’ю. Надалі ендометрій прикріплюється до стінок очеревини або до органів малого тазу, а потім - імплантується і проліферуючим в них. У свою чергу, метапластична теорія припускає можливість перетворення одного виду тканин в інший, наприклад, переродження епітелію вольфова і Мюллерова проток в клітини ендометрію під впливом гіперсекреції гормонів або хімічних речовин.

    Сучасними вченими була виявлена ​​певна сукупність факторів, що провокують розвиток ендометріозу. Зокрема, до їх числа були віднесені:

    • зловживання напоями, що містять кофеїн і алкоголь;
    • надлишковий рівень естрогену в організмі жінки;
    • перенесені в минулому операції на будь-яких органах малого тазу;
    • спадкова схильність;
    • наявність будь-якого запального ураження статевих органів;
    • вік 40 і більше років;
    • різні обмінні збої в організмі та інші.

    Симптоми ендометріозу

    Приблизно у третини хворих ендометріоз протікає майже безсимптомно і виявляється тільки в процесі з’ясування причин жіночого безпліддя.

    В інших випадках захворювання проявляє себе:

    • тягнуть болями в поперековій області і в нижніх відділах живота;
    • посиленням больових симптомів під час менструацій і статевих актів;
    • рясними менструальними виділеннями;
    • міжменструальний патологічними кров’яними виділеннями;
    • мажучі виділеннями коричневого кольору, що з’являються приблизно за чотири дні до початку місячних і зберігаються протягом тижня після їх закінчення;
    • підвищенням рівня ШОЕ і лейкоцитів у крові;
    • частими запамороченнями і сильними головними болями;
    • ознаками загальної інтоксикації організму (нудотою, підвищенням температури, блювотою, ознобом, загальною слабкістю);
    • підвищеною дратівливістю;
    • проблемами із зачаттям дитини;
    • іншими ознаками, характер яких залежить від того, в яку зону імплантувати ендометріальних тканину.

    Оскільки ендометріоз не має будь-яких явних клінічних ознак або характерних симптомів, його часто плутають з іншими захворюваннями і фізичними станами, наприклад, з позаматкової вагітністю, із запаленням тазових органів, кістами яєчника і окремими різновидами раку репродуктивних органів.

    Лікування ендометріозу

    В даний час в лікуванні ендометріозу широко застосовуються медикаментозні, оперативні і комбіновані методики лікування. Ще близько десяти років тому в ході хірургічної операції хворий жінці видаляли матку з придатками, що позбавляло її можливості мати дитину в майбутньому. В останні роки в хірургічній гінекології стали широко використовувати метод лапароскопії, що дозволяє своєчасно діагностувати ранні і поширені стадії ендометріозу і проводити мікрохірургічну корекцію виявленої патології. Впровадження цієї технології дозволило лікарям зберігати або повністю відновлювати репродуктивну функцію хворих жінок.

    Лікарські методики лікування ендометріозу увазі під собою призначення пацієнткам різних груп препаратів:

    • комбінованих естроген-гестагенних засобів (наприклад, Марвелона, силеста, нон-овлон);
    • гестагенів (наприклад, Норколуту, дуфастон, утерожестана, гетстрінона);
    • антигонадотропні препаратів (наприклад, даназола, данол, даноген);
    • агоністів релизинг-гормонів.

    Ендометріоз, виявлений на початкових стадіях, успішно піддається консервативному, медикаментозному лікуванню. Саме тому жінкам, що помітили у себе перші ознаки хвороби, настійно рекомендується своєчасно звертатися за кваліфікованою допомогою до лікарів. Вичікувальна тактика, а також будь-які спроби самостійного лікування при ендометріозі абсолютно не доречні: з кожною черговою менструацією в організмі хворої жінки з’являються нові ендометріозних вогнища, формуються кісти, прогресують спайкові і рубцеві патологічні процеси, погіршується прохідність маткових труб.

    Профілактика ендометріозу

    Основними заходами, спрямованими на попередження ендометріозу, є:

    • проведення спеціального обстеження жінок, що скаржаться на хворобливі відчуття в періоди менструації;
    • постановка на спеціальний облік пацієнток, які перенесли аборти і інші хірургічні операції на матці;
    • прийом гормональних оральних контрацептивів;
    • своєчасне і повноцінне лікування будь-яких гострих і хронічних хвороб статевої системи.

    Важливо постійно пам’ятати про те, що будь-яке захворювання, і ендометріоз в тому числі, легше запобігти, ніж вилікувати. Саме тому медики настійно рекомендують жінкам приділяти належну увагу заходам профілактики цього неприємного недуги.

    Подальша інформація

    Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин. Інформація призначена тільки для медичних фахівців.