Search
    Дата додавання: 31.03.2021

    Передача дизентерії

    Дизентерія - це гостра кишкова бактеріальна інфекція, що характеризується переважним пошкодженням слизової оболонки товстого кишечника.

    Збудником дизентерії є бактерії роду Shigella, нерухомі грамнегативні палички, не утворюють спор, добре розмножуються в поживних середовищах, але вкрай малостійкі в зовнішньому середовищі. Зокрема, шигели моментально гинуть при кип’ятінні, і протягом 10 хвилин при температурі, що перевищує 60 градусів.

    Основним джерелом хвороби є безсимптомний носій або хвора людина. Особливу епідеміологічну небезпеку несуть в собі хворі зі стертою або легкою формою дизентерії, а також люди, зайняті в установах громадського харчування та на підприємствах харчової промисловості.

    Збудник виділяється з організму безсимптомного носія чи хворого людини протягом 10 днів після зараження. Слідом за тим настає період одужання, під час якого також не виключається виділення хвороботворних мікроорганізмів (таким чином, в окремих випадках воно може тривати кілька місяців).

    Основними шляхами передачі дизентерії є:

    • фекально-оральний (водний або харчовий);
    • контактно-побутовий.

    Разом з їжею або водою шигели потрапляють спочатку в травну систему зараженої людини, потім добираються до його товстої кишки, частково впроваджуються в її епітелій, викликають запальний процес і порушують природний біологічний баланс кишкової флори. Найчастіше на ураженій збудником слизової утворюються ерозірованний ділянки, крововиливи і виразки. При цьому токсини, що виділяються шигеллами, порушують нормальну роботу травної системи хворого.

    Велика частина населення нашої планети має підвищену природної сприйнятливістю до дизентерії. У осіб, які перенесли це захворювання, формується типоспецифічний нестійкий імунітет.

    Симптоми дизентерії

    Прихований період дизентерії може тривати від одного до семи днів, але найчастіше його тривалість становить 3 доби.

    Колітіческая форма дизентерії в більшості клінічних випадків починається гостро. Температура тіла хворого досить швидко підвищується до фебрильних значень, починає проявлятися симптоматика загальної інтоксикації. У пацієнта пропадає апетит, спостерігається нудота, блювота. Найчастіше він починає скаржитися на сильний ріжучий біль у животі, що супроводжується частою діареєю. Через деякий час випорожнення хворого втрачають свою первісну консистенцію, стають бідними, в них з’являються специфічні домішки - слиз, кров або гній. Позиви до дефекації стають болісно хворобливими і, найчастіше, хибними. Симптоматична картина Колітіческій форми дизентерії доповнюється появою на мові паціетна хворого нальоту, проявом ознак артеріальної гіпотензії і тахікардії.

    Гастроентерітіческом гостра дизентерія характеризується коротким прихованим періодом (триваючим близько 7 годин) і ентеральними симптомами на фоні інтоксикаційного синдрому: практично безперервної нудотою і блювотою. Біль у животі при цій формі хвороби акумулюється навколо пупка і в епігастральній зоні і має характер сутичок. Стілець хворого рясний і рідкий, без патологічних домішок. При тривалої втрати рідини, викликаної дизентерію, у пацієнта може спостерігатися дегідратаційний синдром.

    Безперервна хронічна дизентерія практично завжди призводить до органічних змін епітелію кишкової стінки, а також до розвитку серйозних порушень травлення. Інтоксикаційні ознаки при цій формі перебігу хвороби зазвичай відсутні. Стілець хворого рясний і кашкоподібного, в окремих випадках може набувати зеленуватий відтінок. З часом пацієнт втрачає масу тіла, у неї розвивається синдром мальабсорбції і гіповітаміноз.

    Лікування дизентерії

    Прості форми дизентерії лікуються в амбулаторних умовах: госпіталізація показана лише особам з ускладненим перебігом хвороби. Також в стаціонар поміщають хворих за епідеміологічними показниками, старих, які страждають низкою супутніх хронічних захворювань, а також дітей, які не досягли однорічного віку.

    При лихоманці та інтоксикації пацієнтам прописують постільний режим і спеціальну дієту. Етіотропне лікування гострої дизентерії полягає в призначенні тижневого курсу прийому антибактеріальних препаратів (антибіотиків тетрациклінового, фторхінолонового ряду, котрімоксазола, ампіциліну, цефалоспоринів). У разі необхідності проводиться дезінтоксикаційну лікування (залежно від ступеня інтоксикації прийом препаратів виробляється або оральним, або парентеральним шляхом). Корекцію збоїв у механізмі всмоктування здійснюють за допомогою ферментних засобів (мезим-форте, фестала, панзинорма). За наявності індивідуальних показань хворим призначають спазмолітики, імуномодулятори, ентеросорбенти, в’яжучі засоби.

    Для поліпшення стану слизової і форсування регенеративних процесів у період реконвалесценції хворому призначають мікроклізми з водним настоєм ромашки й евкаліпта, олією обліпихи і шипшини, винилина.

    Тактика лікування хронічної дизентерії нічим не відрізняється від описаної вище тактики лікування цього захворювання в остротекущей формі. Хворим призначаються лікувальні клізми, бактеріальні препарати, що відновлюють адекватну мікрофлору кишечника та фізіотерапевтичне лікування.

    Профілактика при дизентерії

    У число загальних заходів профілактики дизентерії включається:

    • дотримання стандартних санітарно-гігієнічних норм на підприємствах громадського харчування, в побуті і у виробництві харчових продуктів;
    • контроль над станом джерел води;
    • своєчасне очищення каналізаційних відходів.

    Перехворіли дизентерією людей виписують з стаціонару не раніше, ніж через 3 доби з дня клінічного одужання. При цьому бактеріологічний аналіз на наявність в організмі пацієнта інфекції повинен бути негативним.

    Подальша інформація

    Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин. Інформація призначена тільки для медичних фахівців.