Search

    Увага! Срок дії реєстраційного посвідчення UA/16646/01/01, UA/16646/01/02, UA/16646/01/03 закінчився 04.04.2023

    Неурокем інструкція із застосування

    Офіційна інструкція лікарського засобу Неурокем капсули 75 мг, 100 мг, 150 мг. Опис та застосування Neurokem, аналоги та відгуки. Інструкція Неурокем капсули затверджена виробником.

    Склад

    діюча речовина: pregabalin;

    1 капсула містить прегабаліну 75 мг;

    допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, тальк; желатинова капсула (№ 4): титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172), желатин, натрію лаурилсульфат, чорнила ТЕК SW 9008 — Black ink;

    1 містить прегабаліну 100 мг;

    допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, тальк; желатинова капсула (№ 3): титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172), желатин, натрію лаурилсульфат, чорнила ТЕК SW 9008 — Black ink;

    1 капсула містить прегабаліну 150 мг;

    допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, тальк; желатинова капсула (№ 2): титану діоксид (Е 171), желатин, натрію лаурилсульфат, чорнила ТЕК SW 9008 — Black ink.

    Лікарська форма

    Капсули.

    Основні фізико-хімічні властивості:

    капсули по 75 мг:

    тверда желатинова капсула з непрозорою кришечкою оранжевого кольору і написом чорним чорнилом «A009», з непрозорим корпусом білого кольору, з написом чорним чорнилом «PREG 75»; вміст капсули: порошок від білого до майже білого кольору;

    капсули по 100 мг:

    тверда желатинова капсула з непрозорою кришечкою оранжевого кольору і написом чорним чорнилом «A010», з непрозорим корпусом оранжевого кольору, з написом чорним чорнилом «PREG 100»; вміст капсули: порошок від білого до майже білого кольору;

    капсули по 150 мг:

    тверда желатинова капсула з непрозорою кришечкою білого кольору і написом чорним чорнилом «A011», з непрозорим корпусом білого кольору, з написом чорним чорнилом «PREG 150»; вміст капсули: порошок від білого до майже білого кольору.

    Фармакотерапевтична група

    Протиепілептичні засоби.

    Код АТХ N03A X16.

    Фармакологічні властивості

    Фармакодинаміка.

    Діюча речовина — прегабалін, що є аналогом гамма-аміномасляної кислоти [(S)-3-(амінометил)-5-метилгексанова кислота].

    Механізм дії.

    Прегабалін зв’язується з допоміжною субодиницею (a2—d білок) потенціалзалежних кальцієвих каналів у центральній нервовій системі (ЦНС).

    Клінічна ефективність і безпечність.

    Нейропатичний біль.

    Під час досліджень було продемонстровано ефективність препарату для лікування діабетичної нейропатії, постгерпетичної невралгії та ураження спинного мозку. Ефективність препарату при інших видах нейропатичного болю не вивчали.

    Прегабалін вивчали під час 10 контрольованих клінічних досліджень тривалістю до 13 тижнів із режимом дозування препарату 2 раза на добу та під час досліджень тривалістю до 8 тижнів із режимом дозування 3 рази на добу. Загалом профілі безпечності й ефективності для режимів дозування 2 рази і 3 рази на добу були подібними.

    У процесі клінічних досліджень тривалістю до 12 тижнів, у яких лікарський засіб застосовували для лікування нейропатичного болю, зменшення болю периферичного та центрального походження спостерігалося після першого тижня та зберігалося протягом усього періоду лікування. Під час контрольованих клінічних досліджень із вивчення периферичного нейропатичного болю у 35 % пацієнтів, які застосовували прегабалін, та у 18 % пацієнтів, які отримували плацебо, спостерігалося покращання на 50 % за шкалою оцінки болю. Серед пацієнтів, у яких не виникала сонливість, таке покращання спостерігалося у 33 % пацієнтів, які застосовували прегабалін, та у 18 % пацієнтів з групи плацебо. Серед пацієнтів, у яких виникала сонливість, частка пацієнтів, які відповіли на терапію, становила 48 % у групі прегабаліну та 16 % — у групі плацебо.

    Під час контрольованого клінічного дослідження з вивчення нейропатичного болю центрального походження у 22 % пацієнтів, які застосовували прегабалін, та у 7 % пацієнтів, які отримували плацебо, спостерігалося покращання на 50 % за шкалою оцінки болю.

    Епілепсія.

    Додаткове лікування. Прегабалін вивчали під час 3 контрольованих клінічних досліджень тривалістю 12 тижнів із режимом дозування 2 рази або 3 рази на добу. Загалом профілі безпечності й ефективності для режимів дозування 2-3 рази на добу були подібними.

    Зменшення частоти судомних нападів спостерігалося вже на першому тижні.

    Діти. Ефективність та безпечність прегабаліну як допоміжного засобу при епілепсії для дітей віком до 12 років та для підлітків не встановлені. Побічні реакції, що спостерігалися у дослідженні з вивчення фармакокінетики та переносимості, до якого були включені пацієнти віком від 3 місяців до 16 років (n=65), були подібні до побічних реакцій у дорослих. Результати відкритого дослідження з вивчення безпечності тривалістю 1 рік за участю 54 дітей віком від 3 місяців до 16 років з епілепсією вказують на те, що такі побічні реакції, як пірексія та інфекції верхніх дихальних шляхів, у дітей спостерігаються частіше, ніж у дорослих (див. Розділи «Фармакокінетика», «Спосіб застосування та дози», «Побічні реакції»).

    Монотерапія (у пацієнтів з уперше діагностованим захворюванням). Прегабалін вивчали під час одного контрольованого клінічного дослідження тривалістю 56 тижнів із режимом дозування 2 рази на добу. При застосуванні прегабаліну було досягнуто не меншої ефективності порівняно із застосуванням ламотриджину, згідно з оцінкою через 6 місяців кінцевої точки — відсутності судомних нападів. Прегабалін і ламотриджин були однаково безпечними та добре переносилися.

    Генералізований тривожний розлад.

    Прегабалін вивчали у процесі 6 контрольованих досліджень тривалістю 4—6 тижнів, одного дослідження тривалістю 8 тижнів за участю пацієнтів літнього віку та одного тривалого дослідження з вивчення профілактики рецидиву з подвійною сліпою фазою профілактики рецидиву тривалістю 6 місяців.

    Зменшення симптомів генералізованого тривожного розладу відповідно до шкали Гамільтона для оцінки тривожності (HAM-A) спостерігалося вже на першому тижні.

    Під час контрольованих клінічних досліджень (тривалістю 4—8 тижнів) у 52 % пацієнтів, які застосовували прегабалін, та у 38 % пацієнтів із групи плацебо спостерігалося покращання не менше ніж на 50 % за загальною кількістю балів за шкалою HAM-A від вихідного рівня до кінцевої точки.

    Під час контрольованих досліджень нечіткість зору частіше спостерігалася у пацієнтів, які застосовували прегабалін, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо. У більшості випадків це явище зникало при продовженні терапії. Офтальмологічне обстеження (включаючи перевірку гостроти зору, формальну перевірку поля зору та дослідження очного дна при розширеній зіниці) у рамках контрольованих клінічних досліджень виконувалося у понад 3600 пацієнтів. Серед цих пацієнтів гострота зору погіршилася у 6,5 % пацієнтів у групі прегабаліну та у 4,8 % пацієнтів у групі плацебо. Зміни поля зору виявлено у 12,4 % пацієнтів, які застосовували прегабалін, та у 11,7 % пацієнтів із групи плацебо. Зміни на очному дні виявлені у 1,7 % пацієнтів, які отримували прегабалін, та у 2,1 % пацієнтів у групі плацебо.

    Фармакокінетика.

    Фармакокінетичні показники прегабаліну в рівноважному стані були подібними у здорових добровольців, пацієнтів з епілепсією, які приймали протиепілептичні препарати, та у пацієнтів із хронічним болем.

    Абсорбція.

    Прегабалін швидко всмоктується при прийомі натще і досягає максимальних концентрацій у плазмі крові протягом 1 години після одноразового або багаторазового застосування. Розрахована біодоступність прегабаліну при пероральному застосуванні становить ≥ 90 % і не залежить від дози. При багаторозовому застосуванні рівноважний стан досягається через 24—48 годин. Швидкість всмоктування прегабаліну знижується при одночасному прийомі з їжею, що призводить до зменшення максимальної концентрації (Cmax) приблизно на 25—30 % і подовження часу досягнення максимальної концентрації в крові (tmax) приблизно до 2,5 години. Однак прийом прегабаліну одночасно з їжею не мав клінічно значущого впливу на ступінь його абсорбції.

    Розподіл.

    Під час доклінічних досліджень було показано, що прегабалін проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр у мишей, щурів і мавп. Було встановлено, що прегабалін проникає крізь плаценту у щурів і виділяється у молоко щурів у період лактації. У людини об’єм розподілу прегабаліну після перорального застосування становить приблизно 0,56 л/кг. Прегабалін не зв’язується з білками плазми крові.

    Метаболізм.

    У людини прегабалін зазнає незначного метаболізму. Після введення дози міченого радіоактивною міткою прегабаліну близько 98 % радіоактивної речовини виводилося із сечею у вигляді незміненого прегабаліну. Частка N-метильованої похідної прегабаліну — основного метаболіту препарату, що визначався у сечі, становила 0,9 % від введеної дози. Під час доклінічних досліджень не відбувалося рацемізації S-енантіомера прегабаліну в R-енантіомер.

    Виведення.

    Прегабалін виводиться із системного кровотоку в незміненому вигляді, переважно нирками. Середній період напіввиведення прегабаліну становить 6,3 години. Плазмовий та нирковий кліренс прегабаліну прямо пропорційні кліренсу креатиніну (див. розділ «Фармакокінетика. Ниркова недостатність»).

    Пацієнтам із порушеннями функції нирок або пацієнтам на гемодіалізі необхідна корекція дози препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози», таблиця 1).

    Лінійність/нелінійність.

    Фармакокінетика прегабаліну є лінійною для всього рекомендованого діапазону доз. Варіабельність фармакокінетики прегабаліну серед пацієнтів є низькою (< 20 %). Фармакокінетика при багаторазовому застосуванні є передбачуваною на підставі даних, отриманих при застосуванні однокразової дози препарату. Тому немає потреби потреби у плановому контролі концентрацій прегабаліну в плазмі крові.

    Стать.

    Результати клінічних досліджень свідчать про відсутність клінічно значущого впливу статі на концентрацію прегабаліну в плазмі крові.

    Ниркова недостатність.

    Кліренс прегабаліну прямо пропорційний кліренсу креатиніну. Крім цього, прегабалін ефективно видаляється з плазми за допомогою гемодіалізу (після 4 годин гемодіалізу концентрація прегабаліну в плазмі крові зменшується приблизно на 50 %). Оскільки препарат виводиться в основному нирками, пацієнтам із нирковою недостатністю необхідно зменшувати дозу препарату, а після гемодіалізу — застосовувати додаткову дозу (див. розділ «Спосіб застосування та дози», таблиця 1).

    Печінкова недостатність.

    Спеціальних фармакокінетичних досліджень у пацієнтів з печінковою недостатністю не проводили. Оскільки прегабалін не зазнає значного метаболізму та виводиться із сечею переважно у незміненому вигляді, то малоймовірно, щоб порушення функції печінки мало значущий вплив на концентрацію прегабаліну в плазмі крові.

    Діти.

    Фармакокінетику прегабаліну оцінювали у дітей з епілепсією (вікові групи: від 1 до 23 місяців, від 2 до 6 років, від 7 до 11 років і від 12 до 16 років) при застосуванні доз 2,5 мг/кг/добу, 5 мг/кг/добу, 10 мг/кг/добу та 15 мг/кг/добу під час дослідження із вивчення фармакокінетики та переносимості.

    Після перорального застосування прегабаліну дітям натще tmax був у цілому аналогічним у всіх вікових групах і становив від 0,5 години до 2 годин після прийому.

    Значення Cmax і площі під кривою залежності концентрації від часу (AUC) прегабаліну зростали лінійно зі збільшенням дози у кожній віковій групі. У дітей з масою тіла до 30 кг значення AUC були нижчими на 30 %, що обумовлено збільшенням на 43 % кліренсу, скоригованого за масою тіла, у цих пацієнтів порівняно з пацієнтами із масою тіла ≥ 30 кг.

    Кінцевий період напіввиведення прегабаліну становив у середньому близько 3—4 годин у дітей віком до 6 років та 4—6 годин — у дітей віком від 7 років.

    У процесі популяційного фармакокінетичного аналізу було показано, що кліренс креатиніну був значущою коваріатою для кліренсу перорального прегабаліну, а маса тіла була значущою коваріатою для уявного об’єму розподілу перорального прегабаліну, і цей зв’язок був аналогічним у дітей і дорослих пацієнтів.

    Фармакокінетику прегабаліну у пацієнтів віком до 3 місяців не вивчали (див. розділи «Фармакодинаміка», «Спосіб застосування та дози», «Побічні реакції»).

    Пацієнти літнього віку.

    Кліренс прегабаліну має тенденцію до зменшення з віком. Таке зменшення кліренсу прегабаліну при його застосуванні перорально узгоджується зі зменшенням кліренсу креатиніну, пов’язаним зі збільшенням віку. Пацієнтам із порушеннями функції нирок, пов’язаними з віком, може потребуватися зменшення дози прегабаліну (див. розділ «Спосіб застосування та дози», таблиця 1).

    Період годування груддю.

    Фармакокінетику прегабаліну при його застосуванні у дозі 150 мг кожні 12 годин (добова доза — 300 мг) оцінювали у 10 жінок, які годували груддю, щонайменше через 12 тижнів після пологів. Годування груддю не впливало або мало незначний вплив на фармакокінетику прегабаліну. Прегабалін потрапляв у грудне молоко, при цьому його середні концентрації в рівноважному стані становили близько 76 % від концентрацій у плазмі крові матері. Розрахована доза, яку отримує немовля з грудним молоком (при середньому споживанні молока 150 мл/кг/добу) від жінки, яка приймає прегабалін у дозі 300 мг/добу або у максимальній дозі 600 мг/добу, становить 0,31 або 0,62 мг/кг/добу відповідно. Ці розраховані дози становлять приблизно 7 % від загальної добової дози у матері в перерахуванні на мг/кг.

    Клінічні характеристики

    Неурокем Показання

    Нейропатичний біль.

    Лікування нейропатичного болю периферичного або центрального походження у дорослих.

    Епілепсія.

    Як додаткова терапія парціальних судомних нападів із вторинною генералізацією або без такої у дорослих.

    Генералізований тривожний розлад.

    Лікування генералізованого тривожного розладу у дорослих.

    Протипоказання

    Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

    Оскільки прегабалін екскретується переважно у незміненому вигляді із сечею, зазнає незначного метаболізму в організмі людини (≤ 2 % дози виділяється із сечею у формі метаболітів), не інгібує метаболізм інших препаратів in vitro і не зв’язується з білками плазми крові, то малоймовірно, що прегабалін може спричиняти фармакокінетичну взаємодію або бути об’єктом такої взаємодії.

    Дослідження invivo та популяційний фармакокінетичний аналіз.

    У дослідженнях in vivo не спостерігалося клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії між прегабаліном і фенітоїном, карбамазепіном, вальпроєвою кислотою, ламотриджином, габапентином, лоразепамом, оксикодоном чи етанолом. Популяційний фармакокінетичний аналіз продемонстрував, що пероральні протидіабетичні засоби, діуретики, інсулін, фенобарбітал, тіагабін і топірамат не мають клінічно значущого впливу на кліренс прегабаліну.

    Пероральні контрацептиви, норетистерон та (або) етинілестрадіол.

    Одночасне застосування прегабаліну з пероральними контрацептивами, норетистероном та (або) етинілестрадіолом не впливає на фармакокінетику рівноважного стану жодного з цих лікарських засобів.

    Лікарські засоби, що впливають на ЦНС.

    Прегабалін може потенціювати ефекти етанолу та лоразепаму. У контрольованих клінічних дослідженнях одночасне багаторазове пероральне застосування прегабаліну з оксикодоном, лоразепамом або етанолом не призводило до клінічно значущого впливу на функцію дихання. У період постмаркетингового нагляду повідомлялося про випадки дихальної недостатності та коми у пацієнтів, які приймали прегабалін разом з іншими лікарськими засобами, що пригнічують функцію ЦНС. Прегабалін, імовірно, посилює порушення когнітивних та основних моторних функцій, спричинені оксикодоном.

    Взаємодії у пацієнтів літнього віку.

    Спеціальних досліджень фармакодинамічної взаємодії за участю добровольців літнього віку не проводили. Дослідження взаємодії лікарських засобів проводили лише у дорослих пацієнтів.

    Особливості застосування

    Пацієнтизцукровимдіабетом.

    Відповідно до чинної клінічної практики, деякі пацієнти з цукровим діабетом, маса тіла яких збільшилася під час терапії прегабаліном, можуть потребувати корекції дози цукрознижувальних лікарських засобів.

    Реакціїпідвищеної чутливості.

    Повідомлялося про розвиток реакцій підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. При виникненні таких симптомів ангіоневротичного набряку, як набряк обличчя, періоральний набряк або набряк верхніх дихальних шляхів, застосування прегабаліну слід негайно припинити.

    Запаморочення, сонливість, втрата свідомості, сплутаність свідомості та порушення психіки.

    Застосування прегабаліну супроводжувалося появою запаморочення та сонливості, що може збільшити ризик виникнення травматичних випадків (падіння) у пацієнтів літнього віку. Зафіксовано випадки втрати свідомості, сплутаності свідомості та порушення психіки. У зв’язку з цим пацієнтам слід рекомендувати бути обережними, доки їм не стануть відомі можливі ефекти прегабаліну.

    Розлади зору.

    Під час контрольованих досліджень нечіткість зору частіше спостерігалася у пацієнтів, які приймали прегабалін, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо. У більшості випадків це явище зникало при продовженні терапії. Під час клінічних досліджень, у яких проводили офтальмологічне обстеження, частота випадків погіршення гостроти зору та зміни поля зору була вищою у пацієнтів, які застосовували прегабалін, порівняно з пацієнтами із групи плацебо; частота виникнення змін на очному дні була вищою у пацієнтів із групи плацебо (див. розділ «Фармакодинаміка»).

    Повідомляли про побічні реакції з боку органів зору, включаючи втрату зору, нечіткість зору або інші зміни гостроти зору, багато з яких були тимчасовими. Після припинення застосування прегабаліну ці симптоми з боку органів зору можуть зникнути або зменшитися.

    Ниркова недостатність.

    Повідомляли про випадки розвитку ниркової недостатності, яка іноді була оборотною після припинення застосування прегабаліну.

    Відміна супутніх протиепілептичних препаратів.

    Дотепер недостатньо даних щодо того, чи можна відміняти супутні протиепілептичні препарати після того, як у результаті додавання прегабаліну до терапії буде досягнуто контроль судом, щоб перейти до монотерапії прегабаліном.

    Симптоми відміни.

    У деяких пацієнтів після припинення короткострокової або тривалої терапії прегабаліном спостерігалися симптоми відміни препарату. Повідомляли про такі явища: безсоння, головний біль, нудота, тривожність, діарея, грипоподібний синдром, нервозність, депресія, біль, судоми, гіпергідроз і запаморочення, які вказують на фізичну залежність. Цю інформацію слід повідомити пацієнту перед початком терапії.

    Судоми, зокрема епілептичний статус та великі судомні напади, можуть виникати під час терапії прегабаліном або невдовзі після його відміни.

    Дані щодо відміни прегабаліну після тривалого застосування вказують на те, що частота виникнення та ступінь тяжкості симптомів відміни можуть залежати від дози.

    Застійна серцева недостатність.

    Повідомляли про застійну серцеву недостатність у деяких пацієнтів, які приймали прегабалін. Така реакція спостерігалася здебільшого під час лікування прегабаліном нейропатичного болю у пацієнтів літнього віку із вже існуючими серцево-судинними порушеннями. Таким пацієнтам прегабалін слід застосовувати з обережністю. При припиненні застосування прегабаліну це явище може зникнути.

    Лікування нейропатичного болю центрального походження внаслідок ураження спинного мозку.

    Під час лікування нейропатичного болю центрального походження, викликаного ураженням спинного мозку, збільшувалася частота побічних реакцій у цілому, а також побічних реакцій з боку ЦНС, особливо сонливості. Це може бути пов’язано з адитивною дією супутніх лікарських засобів (наприклад, антиспастичних препаратів), необхідних для лікування цього стану. Цю обставину слід брати до уваги, призначаючи прегабалін при такому стані.

    Суїцидальне мислення та поведінка.

    Зафіксовано випадки суїцидального мислення та поведінки у пацієнтів, які отримували терапію протиепілептичними препаратами за деякими показаннями. За результатами метааналізу даних, отриманих у ході рандомізованих, плацебо-контрольованих досліджень протиепілептичних препаратів, також спостерігалося невелике підвищення ризику появи суїцидального мислення та поведінки. Механізм виникнення цього ризику невідомий, а наявні дані не виключають можливості існування підвищеного ризику при застосуванні прегабаліну.

    У зв’язку з цим необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами для виявлення ознак суїцидального мислення й поведінки та розглянути доцільність призначення відповідного лікування. У разі появи ознак суїцидального мислення або поведінки пацієнти (та особи, які доглядають за ними) повинні звернутися по медичну допомогу.

    Погіршення функції нижніх відділів шлунково-кишкового тракту.

    Після виходу препарату на ринок повідомлялося про явища, пов’язані з погіршенням функції нижніх відділів шлунково-кишкового тракту (такі як непрохідність кишечнику, паралітична непрохідність кишечнику, запор), при застосуванні прегабаліну разом із лікарськими засобами, що можуть викликати запор, наприклад опіоїдними аналгетиками. При одночасному застосуванні прегабаліну та опіоїдів слід вжити заходів для профілактики запору (особливо у жінок та пацієнтів літнього віку).

    Неправильне застосування, зловживання або залежність.

    Повідомляли про випадки неправильного застосування, зловживання та залежності. Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам зі зловживанням різними речовинами в анамнезі; необхідно спостерігати за пацієнтом для виявлення симптомів неправильного застосування, зловживання або залежності від прегабаліну (повідомляли про випадки розвитку звикання, перевищення призначеної дози; поведінки, спрямованої на отримання препарату).

    Енцефалопатія.

    Повідомляли про випадки енцефалопатії, що виникали переважно у пацієнтів із супутніми захворюваннями, що можуть спровокувати енцефалопатію.

    Застосування у період вагітності або годування груддю

    Жінки, здатні завагітніти/засоби контрацепції для жінок і чоловіків.

    Оскільки потенційний ризик для людей невідомий, жінкам, здатним завагітніти, слід використовувати ефективні засоби контрацепції.

    Вагітність.

    Немає достовірних даних щодо застосування прегабаліну у вагітних жінок.

    Дослідження на тваринах свідчили про репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий.

    Препарат не слід застосовувати у період вагітності, за винятком окремих випадків, коли користь для матері явно перевищує можливий ризик для плода.

    Період годування груддю.

    Невелика кількість прегабаліну була виявлена у молоці жінок, які годують груддю. Слід повідомити жінкам, які годують груддю, що годування груддю не рекомендується під час застосування прегабаліну.

    Репродуктивна функція.

    Немає клінічних відомостей щодо впливу прегабаліну на репродуктивну функцію жінок.

    Під час клінічного дослідження впливу прегабаліну на рухливість сперматозоїдів здорові учасники чоловічої статі отримували дозу прегабаліну 600 мг на добу. Після 3-місячного лікування жодного впливу на рухливість сперматозоїдів не виявлено.

    Дослідження фертильності продемонструвало наявність негативного впливу на репродуктивну функцію самок щурів та наявність негативного впливу на репродуктивну функцію та розвиток самців щурів. Клінічна значущість цих результатів невідома.

    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

    Препарат може мати незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами. Препарат може викликати запаморочення і сонливість та може впливати на здатність керувати транспортними засобами і працювати з іншими механізмами. Тому пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від керування транспортними засобами або робіт зі складною технікою чи від іншої потенційно небезпечної діяльності доти, доки не стане відомо, чи цей лікарський засіб впливає на їхню здатність до виконання такої діяльності.

    Спосіб застосування Неурокем та дози

    Спосіб застосування.

    Препарат приймають незалежно від вживання їжі.

    Даний лікарський засіб призначений виключно для перорального застосування.

    Дози.

    Діапазон доз препарату може змінюватися у межах 150—600 мг на добу. Добову дозу розподіляють на 2—3 прийоми.

    Нейропатичний біль.

    Терапію прегабаліном можна розпочати з дози 150 мг на добу, розподіленої на 2—3 прийоми. Залежно від індивідуальної відповіді та переносимості препарату пацієнтом дозу можна збільшити до 300 мг на добу через 3—7 днів, а за необхідності — до максимальної дози — 600 мг на добу ще після 7 днів.

    Епілепсія.

    Терапію прегабаліном можна розпочати з дози 150 мг на добу, розподіленої на 2—3 прийоми. Залежно від індивідуальної відповіді та переносимості препарату пацієнтом дозу можна збільшити до 300 мг на добу після першого тижня лікування. Ще через один тиждень дозу можна збільшити до максимальної — 600 мг на добу.

    Генералізований тривожний розлад.

    Доза, яку розподіляють на 2 — 3 прийоми, може змінюватися у межах 150—600 мг на добу. Періодично слід переглядати необхідність продовження терапії.

    Терапію прегабаліном можна розпочати з дози 150 мг на добу. Залежно від індивідуальної відповіді та переносимості препарату пацієнтом дозу можна збільшити до 300 мг на добу після першого тижня лікування. Після ще одного тижня прийому дозу можна збільшити до 450 мг на добу. Ще через 1 тиждень дозу можна збільшити до максимальної — 600 мг на добу.

    Відміна прегабаліну.

    Відповідно до діючої клінічної практики, припиняти терапію прегабаліном рекомендується поступово, протягом щонайменше одного тижня, незалежно від показань (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

    Порушення функції нирок.

    Прегабалін виводиться із системного кровотоку у незміненому вигляді, переважно нирками. Оскільки кліренс прегабаліну прямо пропорційний кліренсу креатиніну (див. розділ «Фармакокінетика»), зменшувати дозу пацієнтам із порушеннями функції нирок слід індивідуально, як зазначено у таблиці 1, відповідно до кліренсу креатиніну (CLcr), який визначають за формулою:

    зменшувати дозу пацієнтам із порушеннями функції нирок слід  індивідуально

    Прегабалін ефективно видаляється із плазми крові за допомогою гемодіалізу (50 % препарату протягом 4 годин). Для пацієнтів на гемодіалізі добову дозу прегабаліну слід коригувати відповідно до функції нирок. Крім добової дози, одразу після кожної 4-годинної процедури гемодіалізу необхідно застосовувати додаткову дозу препарату (див. таблицю 1).

    Таблиця 1

    Корекція дози прегабаліну відповідно до функції нирок

    Кліренс креатиніну (CLcr) (мл/хв)

    Загальна добова доза прегабаліну *

    Режим дозування

    Початкова доза (мг/добу)

    Максимальна доза (мг/добу)

    ≥ 60

    150

    600

    2—3 рази на добу

    ≥ 30 — < 60

    75

    300

    2—3 рази на добу

    ≥ 15 — < 30

    25—50**

    150

    1—2 рази на добу

    < 15

    25

    75

    1 раз на добу

    Додаткова доза після гемодіалізу (мг)

    25

    100

    Одноразова доза+

    * Загальну добову дозу (мг/добу) слід розподілити на декілька прийомів відповідно до режиму дозування, щоб отримати дозу для одноразового прийому (мг/дозу).

    + Одноразова доза — це додаткова одноразова доза.

    ** Застосовувати препарат прегабаліну у відповідному дозуванні.

    Печінкова недостатність.

    Для пацієнтів із порушеннями функції печінки необхідності в корекції дози немає (див. розділ «Фармакокінетика»).

    Пацієнти літнього віку.

    Для пацієнтів літнього віку через погіршення функції нирок може знадобитися зменшення дози прегабаліну (див. розділ «Особливості застосування»).

    Діти

    Безпека та ефективність препарату при його застосуванні дітям віком до 18 років не встановлені. Доступна дотепер інформація наведена у розділі «Побічні реакції», а також у розділах «Фармакодинаміка» і «Фармакокінетика», однак, спираючись на них, неможливо надати жодних рекомендацій щодо дозування цій категорії пацієнтів.

    Передозування

    Після виходу препарату на ринок повідомляли що найчастішими відміченими побічними реакціями у випадку передозування прегабаліном були сонливість, сплутаність свідомості, збудження та неспокій. Також надходили повідомленя про судоми. Зрідка повідомляли про випадки коми.

    Лікування передозування прегабаліном полягає у загальних підтримуючих заходах та за потреби може включати гемодіаліз (див. розділ «Спосіб застосування та дози», Таблиця 1).

    Побічні реакції

    У клінічній програмі з дослідження прегабаліну його отримали понад 8900 пацієнтів, із них 5600 —учасники подвійних сліпих плацебо-контрольованих досліджень. Найчастішими зареєстрованими побічними реакціями були запаморочення та сонливість. Побічні реакції зазвичай були легкого або помірного ступеня. В усіх контрольованих дослідженнях показник відміни препарату через побічні реакції становив 12 % серед пацієнтів, які приймали прегабалін, та 5 % — серед пацієнтів, які отримували плацебо. Найчастішими побічними реакціями, що призводили до припинення застосування препарату дослідження у групі прегабаліну, були запаморочення та сонливість.

    Нижче наведені всі побічні реакції, що виникали частіше, ніж при застосуванні плацебо, та більше ніж у одного пацієнта; ці побічні реакції перелічені за системами органів та за частотою: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). У кожній групі за частотою виникнення побічні ефекти представлені в порядку зниження ступеня їх серйозності.

    Зазначені побічні реакції також можуть бути пов’язані з перебігом основного захворювання та (або) супутнім застосуванням інших лікарських засобів.

    Під час лікування нейропатичного болю центрального походження, викликаного ураженням спинного мозку, збільшувалася частота побічних реакцій у цілому, частота побічних реакцій з боку ЦНС, особливо сонливість (див. розділ «Особливості застосування»).

    Додаткові побічні реакції, про які повідомляли після виходу препарату на ринок, наведені нижче й позначені курсивом.

    Інфекції та інвазії.

    Часто: назофарингіт.

    З боку крові та лімфатичної системи.

    Нечасто: нейтропенія.

    З боку імунної системи.

    Нечасто: підвищена чутливість.

    Рідко: ангіоневротичний набряк, алергічні реакції, анафілактоїдні реакції.

    Порушення обміну речовин, метаболізму.

    Часто: підвищення апетиту.

    Нечасто: втрата апетиту, гіпоглікемія.

    З боку психіки.

    Часто: ейфоричний настрій, сплутаність свідомості, дратівливість, дезорієнтація, безсоння, зниження лібідо.

    Нечасто: галюцинації, панічні атаки, неспокій, збудження, депресія, пригнічений настрій, піднесений настрій, агресія, зміни настрою, деперсоналізація, утруднений добір слів, патологічні сновидіння, посилення лібідо, аноргазмія, апатія.

    Рідко: розгальмовування.

    З боку нервової системи.

    Дуже часто: запаморочення, сонливість, головний біль.

    Часто: атаксія, порушення координації, тремор, дизартрія, амнезія, погіршення пам’яті, порушення уваги, парестезія, гіпестезія, седативний ефект, порушення рівноваги, летаргія.

    Нечасто: синкопе, ступор, міоклонія, втрата свідомості, психомоторна гіперактивність, дискінезія, постуральне запаморочення, інтенційний тремор, ністагм, порушення когнітивних функцій, порушення психіки, розлади мовлення, гіпорефлексія, гіперестезія, відчуття печіння, агевзія, загальне нездужання, апатія, навколоротова парестезія, міоклонус.

    Рідко: судоми, паросмія, гіпокінезія, дисфагія, гіпалгезія, залежність, мозочковий синдром, синдром зубчастого колеса, кома, делірій, енцефалопатія, екстрапірамідний синдром, синдром Гієна—Барре, внутрішньочерепна гіпертензія, маніакальні реакції, параноїдні реакції, розлади сну.

    З боку органів зору.

    Часто: нечіткість зору, диплопія, кон’юнктивіт.

    Нечасто: втрата периферичного зору, порушення зору, набряк очей, дефекти поля зору, зниження гостроти зору, біль в очах, астенопія, фотопсія, сухість в очах, підвищене сльозовиділення, подразнення очей, блефарит, порушення акомодації, крововилив в око, світлобоязнь, набряк сітківки.

    Рідко: втрата зору, кератит, осцилопсія, зміна зорового сприйняття глибини, мідріаз, страбізм, яскравість зору, анізокорія, виразки рогівки, екзофтальм, параліч очного м’яза, ірит, кератокон’юнктивіт, міоз, нічна сліпота, офтальмоплегія, атрофія зорового нерва, набряк диска зорового нерва, птоз, увеїт.

    З боку органів слуху та рівноваги.

    Часто: вертиго.

    Нечасто: гіперакузія.

    З боку серця.

    Нечасто: тахікардія, атріовентрикулярна блокада першого ступеня, синусова брадикардія, застійна серцева недостатність.

    Рідко: подовження інтервалу QT, синусова тахікардія, синусова аритмія.

    Порушення з боку судин.

    Нечасто: артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, припливи, гіперемія, відчуття холоду в кінцівках.

    З боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння.

    Часто: фаринголарингеальний біль.

    Нечасто: задишка, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, риніт, хропіння, сухість слизової оболонки носа.

    Рідко: набряк легень, стиснення у горлі, ларингоспазм, апное, ателектаз, бронхіоліт, гикавка, фіброз легенів, позіхання.

    З боку шлунково-кишкового тракту.

    Часто: блювання, нудота, запор, діарея, метеоризм, здуття живота, сухість у роті, гастроентерит.

    Нечасто: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, гіперсекреція слини, гіпестезія ротової порожнини, холецистит, холелітіаз, коліт, шлунково-кишкова кровотеча, мелена, набряк язика, ректальна кровотеча.

    Рідко: асцит, панкреатит, набряк язика, дисфагія, афтозний стоматит, виразка стравоходу, періодонтальний абсцес.

    Гепатобіліарні порушення.

    Нечасто: підвищений рівень печінкових ферментів*.

    Рідко: жовтяниця.

    Дуже рідко: печінкова недостатність, гепатат.

    З боку шкіри та підшкірної тканини.

    Часто: пролежні.

    Нечасто: папульозне висипання, кропив’янка, гіпергідроз, свербіж, алопеція, сухість шкіри, екзема, гірсутизм, виразки шкіри, везикуло-бульозні висипання.

    Рідко: синдром Стівенса—Джонсона, холодний піт, ексфоліативний дерматит, ліхеноїдний дерматит, меланоз, розлади з боку нігтів, петехіальні висипання, пурпура, пустулярні висипання, атрофія шкіри, некроз шкіри, шкірні та підшкірні вузлики.

    З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини.

    Часто: м’язові судоми, артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, спазми м’язів шиї.

    Нечасто: набряк суглобів, міалгія, посіпування м’язів, біль у шиї, скутість м’язів.

    Рідко: рабдоміоліз.

    З боку нирок та сечовивідних шляхів.

    Нечасто: нетримання сечі, дизурія, альбумінурія, гематурія, утворення каменів у нирках, нефрит.

    Рідко: ниркова недостатність, олігурія, затримка сечі, гостра ниркова недостатність, гломерулонефрит, пієлонефрит.

    Порушення статевої системи та молочних залоз.

    Часто: еректильна дисфункція, імпотенція.

    Нечасто: статева дисфункція, затримка еякуляції, дисменорея, біль у молочних залозах, лейкорея, менорагія, метрорагія.

    Рідко: аменорея, виділення з молочних залоз, збільшення молочних залоз, гінекомастія, цервіцит, баланіт, епідидиміт.

    Загальні розлади та реакції в місці введення.

    Часто: периферичний набряк, набряк, порушення ходи, падіння, відчуття сп’яніння, незвичайні відчуття, підвищена втомлюваність.

    Нечасто: генералізований набряк, набряк обличчя, скутість у грудях, біль, жар, спрага, озноб, загальна слабкість, нездужання, абсцес, запалення жирової тканини, реакції фоточутливості.

    Рідко: гранульома, умисне заподіяння шкоди, заочеревинний фіброз, шок.

    Лабораторні дослідження.

    Часто: збільшення маси тіла.

    Нечасто: збільшення рівня креатинфосфокінази у крові, збільшення рівня аланінамінотрансферази, збільшення рівня аспартатамінотрансферази, збільшення рівня глюкози в крові, зменшення кількості тромбоцитів, збільшення рівня креатиніну в крові, зменшення рівня калію в крові, зменшення маси тіла.

    Рідко: зменшення рівня лейкоцитів у крові.

    * Збільшення рівня аланінамінотрансферази (АЛЬ) та аспартатамінотрансферази (АСТ).

    У деяких пацієнтів після припинення короткострокової або тривалої терапії прегабаліном спостерігалися симптоми відміни препарату. Повідомляли про такі реакції: безсоння, головний біль, нудота, тривожність, діарея, грипоподібний синдром, судоми, нервозність, депресія, біль, гіпергідроз і запаморочення, які вказують на фізичну залежність. Цю інформацію слід повідомити пацієнту перед початком терапії.

    Дані щодо відміни прегабаліну після тривалого застосування вказують на те, що частота виникнення та ступінь тяжкості симптомів відміни можуть бути дозозалежними.

    Діти. Профіль безпечності прегабаліну, встановлений у ході двох досліджень за участю дітей (дослідження фармакокінетики та переносимості препарату, n=65; відкрите дослідження з вивчення безпечності тривалістю 1 рік, n=54), був подібний до профілю, який спостерігався у дослідженнях у дорослих пацієнтів (див. розділи «Фармакодинаміка», «Фармакокінетика» та «Спосіб застосування та дози»).

    Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливими. Це дозволяє здійснювати безперервний моніторинг співвідношення користі та ризику при застосуванні лікарського засобу.

    Термін придатності Неурокем

    2 роки.

    Умови зберігання Неурокем

    Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

    Зберігати у недоступному для дітей місці.

    Упаковка

    По 10 капсул у блістері, по 1 блістеру у картонній упаковці.

    Категорія відпуску

    За рецептом.

    Виробник

    Алкем Лабораторіз Лтд.

    Місцезнаходження виробника

    167 Махатма Ганді, Удіог Нагар, Дабхел, Даман, 396210, Індія.

    Подальша інформація

    Пам'ятайте, зберігайте ці та всі інші ліки в недоступному для дітей місці, ніколи не передавайте свої ліки іншим і використовуйте Неурокем тільки за призначенням.

    Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин.

    Увага! Ця інструкція для медичного застосування лікарського засобу є офіційною інструкцією виробника Алкем Лабораторіз Лтд.

    • Алкем Лабораторіз Лтд
    Тип данихВідомості з реєстру
    Торгівельне найменування: Неурокем
    Виробник: Алкем Лабораторіз Лтд
    Форма випуску: капсули по 75 мг, 100 мг або 150 мг, по 10 капсул у блістері, по 1 блістеру у картонній упаковці
    Реєстраційне посвідчення: UA/16646/01/01, UA/16646/01/02, UA/16646/01/03
    Дата початку: 04.04.2018
    Дата закінчення: 04.04.2023
    Міжнародне непатентоване найменування: Pregabalin
    Умови відпуску: за рецептом
    Склад: 1 капсула містить прегабаліну 75 мг, 100 мг або 150 мг
    Фармакотерапевтична група: Протиепілептичні засоби.
    Код АТС:N03AX16
    Заявник: Алкем Лабораторіз Лтд
    Країна заявника: Індія
    Адреса заявника: Алкем хауз, Сенапаті Бапат Марг, Мумбай - 400 013, Індія
    Тип ЛЗ: Звичайний
    ЛЗ біологічного походження: Нi
    ЛЗ рослинного походження: Нi
    Гомеопатичний ЛЗ: Нi
    Тип МНН: Моно
    Дострокове припинення Нi