Летрам концентрат

Летрам інструкція із застосування

Офіційна інструкція лікарського засобу Летрам концентрат 5 мл. Опис та застосування Letram, аналоги та відгуки. Інструкція Летрам концентрат затверджена виробником.

Склад

діюча речовина: леветирацетам (levetiracetam);

1 мл містить 100 мг леветирацетаму;

допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію ацетат тригідрат, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Концентрат для розчину для інфузій.

Основні фізико- хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин.

Фармакотерапевтична група

Протиепілептичні засоби. Леветирацетам.

Код ATX N03A Х14.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Діюча речовина леветирацетам є похідним піролідону (S-енантіомер α-етил-2-оксо-1-піролідин-ацетаміду), за хімічною структурою відрізняється від відомих протиепілептичних лікарських засобів.

Механізм дії

Механізм дії леветирацетаму недостатньо вивчений, але встановлено, що він відрізняється від механізму дії відомих протиепілептичних препаратів. Експерименти in vitro і in vivo дозволяють припустити, що леветирацетам не змінює основні характеристики нервової клітини і нормальну нейротрансмісію.

Дослідження іn vitro показали, що леветирацетам впливає на внутрішньонейрональні рівні Са2+ шляхом часткового пригнічення току через Са2+ канали N-типу та зниження вивільнення Ca2+ з інтранейрональних депо. На додачу він також частково нівелює пригнічення ГАМК- та гліцин-регульованого струму, індукованих цинком та β-карболінами. Крім того, у ході досліджень in vitro леветирацетам зв'язувався зі специфічними ділянками мозкової тканини гризунів. Ця ділянка зв’язування є синаптичним везикулярним білком 2А, що бере участь у злитті везикул та вивільненні нейротрансмітерів. Леветирацетам та споріднені аналоги демонструють упорядкованість афінності для зв’язування із синаптичним везикулярним білком 2А, що корелює з їх протисудомною дією на аудіогенній моделі епілепсії на мишах. Ці результати дають змогу припустити, що взаємодія між леветирацетамом та синаптичним везикулярним білком 2А сприяє протиепілептичній дії лікарського засобу.

Фармакодинамічні ефекти

Леветирацетам забезпечує захист від судом у широкому спектрі моделей парціальних та первинногенералізованих нападів у тварин, не спричиняючи просудомного ефекту. Основний метаболіт є неактивним.

У людини, активність препарату як при парціальній, так і при генералізований формі епілепсії (епілептиформні прояви/фотопароксизмальна реакція) підтвердила наявність широкого спектра фармакологічного профілю леветирацетаму.

Фармакокінетика.

Фармакокінетичний (ФК) профіль після внутрішньовенного введення описується як такий, що відповідає ФК профілю після перорального застосування. Однократна доза 1500 мг леветирацетаму, розведеного у 100 мл сумісного розчинника та введеного внутрішньовенно протягом 15 хвилин, є біоеквівалентною дозі леветирацетаму 1500 мг у вигляді трьох таблеток по 500 мг, прийнятих перорально.

Були оцінені профілі фармакокінетики та безпеки дозувань до 2500 мг і до 4000 мг, розведених у 100 мл 0,9 % хлориду натрію при внутрішньовенному введенні протягом 5 хвилин та 15 хвилин відповідно, не виявили жодних проблем із профілем безпеки.

Леветирацетам є високорозчинною сполукою з високою проникною здатністю. Фармакокінетичний профіль є лінійним з низькою індивідуальною варіабельністю. Змін у кліренсі після багаторазового застосування препарату не спостерігається. Незалежність ФК профілю леветирацетаму від часу підтверджена внутрішньовенним введенням 1500 мг (2 рази на добу) протягом 4 днів. Немає доказів наявності будь-яких змін, пов’язаних зі статтю, расою або з добовим циклом. Фармакокінетичний профіль є порівняним у здорових добровольців та у пацієнтів, хворих на епілепсію.

Дорослі та підлітки

Розподіл.

Даних щодо розподілу препарату у тканинах людини немає.

Ні леветирацетам, ні його первинний метаболіт не прив’язуються значною мірою до протеїнів плазми (<10 %). Об’єм розподілу леветирацетаму становить приблизно 0,5—0,7 л/кг, це значення близьке до значення загального об’єму води в організмі.

Метаболізм.

Метаболізм леветирацетаму у людини незначний. Основним шляхом метаболізму (24 % дози) є ферментний гідроліз ацетамідної групи. Ізоформи печінкового цитохрому Р450 не беруть участі в утворенні основного метаболіту — ucb L057. Гідроліз ацетамідної групи спостерігався у великої кількості клітин, включаючи клітини крові. Метаболіт ucb L057 фармакологічно неактивний.

Також були визначені два другорядних метаболіти. Один утворювався внаслідок гідроксилювання піролідонового кільця (1,6 % від дози), другий — внаслідок розімкнення піролідинового кільця (0,9 % від дози).

Інші невизначені компоненти становили лише 0,6 % від дози.

Взаємного перетворення енантіомерів леветирацетаму чи його основного метаболіту в умовах in vivo не спостерігалося.

У ході досліджень іn vitro леветирацетам та його основний метаболіт не пригнічували активність основних ізоформ цитохрому Р450 (CYP3A4, 2A6, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 1A2), глюкуронілтрансферази (UGT1A1 та UGT1A6) та епоксидгідроксилази. Також леветирацетам не пригнічує глюкуронідацію вальпроєвої кислоти in vitro.

У культурі гепатоцитів людини леветирацетам виявив слабкий вплив на CYP1A2, SULT1E1 або UGT1A1. Леветирацетам спричиняв незначну індукцію CYP2B6 і CYP3A4. Дані in vitro i дані про взаємодію іn vivo щодо пероральних протизаплідних засобів, дигоксину і варфарину вказують на відсутність значної індукції ферментів in vivo. Тому взаємодія лікарського засобу з іншими речовинами або навпаки є малоймовірною.

Виведення.

Період напіввиведення препарату з плазми у дорослих становив 7±1 годин і не залежав від дози, шляху введення або повторного застосування. Середній загальний кліренс становив 0,96 мл/хв/кг.

Основний шлях виведення — з сечею, у середньому 95 % дози, (приблизно 93 % дози виділялося протягом 48 годин). Виділення з калом становило лише 0,3 % дози.

Кумулятивне виведення з сечею леветирацетаму та його основного метаболіту становило 66 % та 24 % від дози відповідно в перші 48 годин.

Нирковий кліренс леветирацетаму та ucb L057 становить 0,6 та 4,2 мл/хв/кг відповідно, що свідчить про виведення леветирацетаму шляхом клубочкової фільтрації з подальшою реабсорбцією у канальцях і що основний метаболіт також виводиться шляхом активної канальцевої секреції на додачу до гломерулярної фільтрації. Виведення леветирацетаму корелює з кліренсом креатиніну.

Пацієнти літнього віку.

У пацієнтів літного віку період напіввиведення зростає приблизно на 40 % (10—11 годин). Це пов'язано з погіршенням функцій нирок у даної популяції (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Ниркова недостатність.

Видимий загальний кліренс леветирацетаму та його основного метаболіту корелює із кліренсом креатиніну. Тому пацієнтам із помірними та тяжкими порушеннями функції нирок рекомендується коригувати підтримуючу добову дозу леветирацетаму відповідно до кліренсу креатиніну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

У пацієнтів з анурією у термінальній стадії хвороби нирок період напіввиведення становив приблизно 25 та 3,1 години відповідно у період між сеансами діалізу та під час його проведення. Протягом типового 4-годинного сеансу діалізу виводилося 51 % леветирацетаму.

Порушення функції печінки

У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступенів значущих змін кліренсу леветирацетаму не відбувається. У більшості пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки кліренс леветирацетаму знижується більше ніж на 50 % через супутню ниркову недостатність (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Діти віком 4—12 років.

Фармакокінетика у дітей після внутрішньовенного введення не була досліджена. Однак на основі фармакокінетичних характеристик леветирацетаму фармакокінетики у дорослих після внутрішньовенного введення та фармакокінетики у дітей після перорального введення, очікується, що експозиція (AUC) леветирацетаму буде подібною у дітей віком від 4 до 12 років після внутрішньовенного та перорального введення.

Після прийому разової дози препарату перорально (20 мг/кг) у дітей, хворих на епілепсію (віком від 6 до 12 років), період напіввиведення леветирацетаму становив 6 годин. Видимий кліренс, скоригований відповідно до маси тіла, був приблизно на 30 % вище, ніж у дорослих, хворих на епілепсію.

Після повторного перорального прийому препарату (від 20 до 60 мг/кг/добу) хворим на епілепсію дітям (віком від 4 до 12 років) леветирацетам швидко всмоктувався. Пікова концентрація у плазмі спостерігалася через 0,5—1 годину після прийому препарату. Пікові концентрації та площа зони під кривою залежності концентрації від часу зростали лінійно і залежали від дози. Період напіввиведення становив приблизно 5 годин; видимий загальний кліренс — 1,1 мл/хв/кг.

Клінічні характеристики

Летрам Показання

Летрам показаний як монотерапія для лікування парціальних нападів, із вторинною генералізацією або без неї, у дорослих та підлітків віком від 16 років з уперше виявленою епілепсією.

Летрам показаний як ад’юнктивна терапія:

• парціальних нападів із вторинною генералізацією або без неї, у дорослих і дітей віком від 4 років з епілепсією;
• міоклонічних судом у дорослих та підлітків віком від 12 років з ювенільною міоклонічною епілепсією;
• первинних генералізованих тоніко-клонічних судом у дорослих та підлітків віком від 12 років з ідіоматичною генералізованою епілепсією;

Летрам, концентрат, є альтернативою для пацієнтів, коли пероральне застосування тимчасово є

неможливим.

Протипоказання

Підвищена чутливість до леветирацетаму або до інших похідних піролідону, або до будь-якої допоміжної речовини.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Протиепілептичні препарати.

Передреєстраційні дані клінічних досліджень, проведених у дорослих, вказують на те, що леветирацетам не впливає на рівень концентрації у сироватці крові наявних протиепілептичних засобів (фенітоїну, карбамазепіну, вальпроєвої кислоти, фенобарбіталу, ламотриджину, габапептину та примідону) і на те, що протиепілептичні лікарські засоби не впливають на фармакокінетику леветирацетаму.

Також немає очевидних доказів клінічно значущої взаємодії лікарських засобів у дітей, які приймають леветирацетам у дозі до 60 мг/кг/добу.

Ретроспективна оцінка фармакокінетики взаємодії препаратів у дітей, хворих на епілепсію (від 4 до 17 років), підтвердила, що додаткова терапія леветирацетамом для перорального застосування не впливала на концентрацію в сироватці крові у стабільному стані в разі одночасного застосування карбамазепіну та вальпроату. Однак дані дають можливість передбачати, що кліренс леветирацетаму буде на 20 % вищим у дітей, які приймають фермент- індукуючі протиепілептичні лікарські засоби. Коригування дози не вимагається.

Пробенецид.

Пробенецид (500 мг 4 рази на добу) блокує секрецію ниркових канальців, пригнічує нирковий кліренс основного метаболіту, але не самого леветирацетаму. Однак концентрація цього метаболіту залишаються низькою.

Метотрексат.

Повідомляли, що одночасне застосування леветирацетаму та метотрексату знижує кліренс метотрексату, що призводить до збільшення/пролонгації концентрації метотрексату в крові до потенційно токсичних рівнів. Рівні метотрексату та леветирацетаму в крові слід ретельно контролювати у пацієнтів, які одночасно приймають ці два лікарських засоби.

Оральні контрацептиви та інші фармакокінетичні взаємодії.

Леветирацетам у добовій дозі 1000 мг не змінює фармакокінетику пероральних протизаплідних засобів (етинілестрадіолу і левоноргестрелу); ендокринні показники (рівні ЛГ та прогестерону) не змінювалися. Леветирацетам у добовій дозі 2000 мг не змінює ФК дигоксину і варфарину; значення протромбінового часу залишалися незміненими. Дигоксин, пероральні протизаплідні засоби і варфарин у свою чергу не впливають на ФК леветирацетаму при одночасному застосуванні.

Алкоголь.

Немає даних про взаємодію леветирацетаму з алкоголем.

Особливості застосування

Ниркова недостатність

Застосування леветирацетаму пацієнтам із нирковою недостатністю вимагає коригування дози. Пацієнтам із тяжкими порушеннями печінкових функцій рекомендується провести оцінку функції нирок перед тим, як визначати дозу препарату.

Гостра травма нирки

Застосування леветирацему дуже рідко пов'язано з гострим пошкодженням нирок, причому час початку лікування становить від декількох днів до декількох місяців.

Лабораторні дослідження крові

Рідкі випадки зниження кількості клітин крові (нейтропенія, агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія та панцитопенія) були описані у зв'язку з введенням леветирацетаму, як правило, спочатку від лікування. Повний аналіз клітин крові рекомендується пацієнтам, які відчувають виражену слабкість, піретсію, рецидивуючі інфекції або порушення згортання (див. розділ «Побічні реакції»).

Суїцид.

У пацієнтів, яких лікували антиепілептичними засобами (зокрема леветирацетамом), спостерігалися спроби суїциду, суїцидальне мислення та поведінка. Метааналіз рандомізованих плацебо-контрольованих випробувань антиепілептичних лікарських засобів показав ризик виникнення суїцидальних думок і поведінки. Механізм цього ризику невідомий.

Тому слід спостерігати за пацієнтами на предмет появи ознак депресії та/або суїцидального мислення і поведінки і призначати належне лікування. Пацієнтам (та особам, які про них піклуються) радять звертатися до лікаря у разі появи ознак депресії та/або суїцидального мислення або поведінки.

Діти

Наявні дані щодо дітей не свідчать про вплив на ріст та статеве дозрівання. Однак потенційний вплив на розумові здібності, ріст, ендокринну систему, статеве дозрівання у разі прийому препарату дітьми залишається невідомим.

Допоміжні речовини

Летрам містить 2,5 ммоль (або 57 мг) натрію на максимальну однократну дозу (0,8 ммоль (або 19 мг) на флакон). Це слід взяти до уваги пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вживанням натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Постреєстраційні дані стосовно понад 1000 жінок, яким застосовували леветирацетам як монотерапію під час I триместру вагітності, не вказують на значне збільшення ризику уроджених вад розвитку, хоча тератогенний ризик повністю виключити не можна. Терапія із застосуванням декількох протиепілептичних лікарських засобів пов’язана з вищим ризиком уроджених вад розвитку, ніж монотерапія, тому слід надати перевагу монотерапії. Дослідження на тваринах виявили репродуктивну токсичність.

Летрам не рекомендований у період вагітності, окрім випадків абсолютної необхідності, а також жінкам репродуктивного віку, які не користуються засобами контрацепції. Фізіологічні зміни у період вагітності можуть змінювати концентрацію леветирацетаму. У період вагітності спостерігалося зниження концентрації леветирацетаму у плазмі крові. Зниження концентрації леветирацетаму найбільш виражене в ΙII триместрі (до 60 % від початкової концентрації до вагітності). Необхідно забезпечувати відповідне клінічне ведення вагітної жінки, яка проходить лікування із застосуванням леветирацетаму. Припинення застосування протиепілептичних засобів може призвести до загострення хвороби, що може зашкодити матері та плоду.

Період годування груддю

Леветирацетам проникає у грудне молоко людини. Таким чином, годування груддю не рекомендоване. Однак якщо леветирацетам необхідно застосовувати у період годування груддю, слід зважити користь та ризики лікування та важливість годування груддю.

Фертильність

Під час досліджень на тваринах впливу на фертильність виявлено не було. Потенційний ризик для людини невідомий, тому що немає доступних клінічних даних.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Досліджень з вивчення впливу препарату на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами не проводили. Через можливу індивідуальну чутливість деякі пацієнти можуть відзначати сонливість, запаморочення та інші симптоми, пов'язані з впливом на центральну нервову систему, особливо на початку лікування або у процесі збільшення дози. Тому таким пацієнтам слід бути обережними, займаючись діяльністю, що потребує підвищеної концентрації уваги, наприклад при керуванні автомобілем або роботі з іншими механізмами.

Спосіб застосування Летрам та дози

Терапію леветирацетамом можна розпочинати або з пероральних лікарських форм (таблетки, розчин оральний), або з концентрату для внутрішньовенного застосування у вигляді інфузій, пацієнтам, яким тимчасово неможливо приймати препарат перорально. Перехід від перорального до внутрішньовенного застосування і назад може бути здійснений зі збереженням дози і кратності введення. Загальна добова доза та частота введення при цьому залишаються незмінними.

Дози

Монотерапія для дорослих та підлітків віком від 16 років.

Рекомендована початкова доза становить 250 мг двічі на добу, яку через 2 тижні слід підвищити до початкової терапевтичної дози 500 мг двічі на добу. Дозу можна надалі підвищувати на 250 мг двічі на добу кожні 2 тижні залежно від клінічного ефекту. Максимальна доза становить 1500 мг двічі на добу.

Додаткова терапія для дорослих (≥ 18 років) та підлітків (від 12 до 17 років), які мають масу тіла 50 кг або більше

Початкова терапевтична доза становить 500 мг двічі на добу. Із цієї дози можна розпочинати перший день лікування. Залежно від клінічної відповіді та переносимості щоденну дозу можна збільшити до 1500 мг двічі на добу. Дозу можна змінювати, збільшуючи або зменшуючи на 500 мг двічі на добу кожні 2‒4 тижні.

Спосіб введення

Летрам — це концентрат для приготування розчину для інфузій, призначений тільки для внутрішньовенного введення, рекомендовану дозу слід розвести розчинником об'ємом не менше 100 мл та вводити внутрішньовенно протягом 15 хвилин.

Інструкція з застосування, використання та утилізації

Інструкція з приготування та введення концентрату Летрам (див. Таблицю 1) для досягнення сумарної добової дози 500 мг, 1000 мг, 2000 мг або 3000 мг; добову дозу необхідно поділити на два введення.

Таблиця 1. Підготовка та введення Летраму, концентрату для розчину для інфузії

Препарат призначений для одноразового застосування, невикористаний розчин слід утилізувати.

Була продемонстрована фізична і хімічна стабільність розведеного концентрату для інфузій протягом 24 годин у пакетах з ПВХ при температурі 15—25 °С.

Розчинники:

0,9 % розчин натрію хлориду для ін'єкцій;

розчин Рінгер-лактатний для ін'єкцій;

5 % розчин глюкози для ін'єкцій.

Розчин із твердими часточками або зі зміненим кольором не слід застосовувати. Будь-який невикористаний розчин або відходи необхідно утилізувати відповідно до місцевих вимог.

Тривалість лікування

Немає досвіду застосування леветирацетаму внутрішньовенно довше 4 тижнів.

Припинення прийому

У разі необхідності припинення прийому препарату рекомендується проводити це поступово (наприклад, для дорослих та підлітків з масою тіла від 50 кг: зниження по 500 мг 2 рази на добу кожні 2—4 тижні; дітям та підліткам з масою тіла менше 50 кг: зниження дози не повинно перевищувати 10 мг/кг 2 рази на добу кожні 2 тижні).

Особливі популяції

Пацієнти літнього віку (від 65 років).

Коригування дози для пацієнтів літнього віку проводити за тими ж рекомендаціями, що і для пацієнтів з нирковою недостатністю (див. розділ «Ниркова недостатність»).

Ниркова недостатність.

Щоденну дозу слід підбирати індивідуально залежно від стану функції нирок.

Для дорослих дозу коригувати, як зазначено у таблиці нижче.

Для коригування дози за таблицею необхідно визначити рівень кліренсу креатиніну (КЛкр) у пацієнта у мл/хв.

КЛкр для дорослих та підлітків з масою тіла більше 50 кг можна розрахувати, виходячи з концентрації сироваткового креатиніну, за формулою:

Потім КЛкр коригувати відповідно до площі поверхні тіла (ППТ), як показано далі:

Коригування дози для дорослих та підлітків масою тіла більше 50 кг, які мають порушення функції нирок:

(1) У перший день лікування леветирацетамом рекомендована навантажувальна доза 750 мг.

(2) Після діалізу рекомендована додаткова доза від 250 до 500 мг.

Для дітей з порушенням функції нирок потрібне коригування дози леветирацетаму відповідно до стану функції нирок, оскільки кліренс леветирацетаму пов'язаний із функцією нирок. Ця рекомендація базується на дослідженні з участю пацієнтів із порушенням функції нирок.

Для дітей та підлітків КЛкр у мл/хв/1,73 м2 можна вирахувати, виходячи з рівня креатиніну в сироватці крові (мг/дл), за такою формулою (формула Шварца):

ks = 0,55 у дітей віком до 13 років та у дівчат-підлітків;

ks = 0,7 у хлопців-підлітків віком від 13 років.

Рекомендації щодо корекції дози для дітей та підлітків із порушенням функції нирок з масою тіла менше 50 кг:

1. У перший день лікування леветирацетамом рекомендована навантажувальна доза 15 мг/кг (0,15 мл/кг).
2. Після діалізу рекомендована додаткова доза від 5 до 10 мг/кг (від 0,05 до 0,10 мл/кг).

Печінкова недостатність

Для пацієнтів зі слабким та помірним порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. У пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки кліренс креатиніну може не повною мірою відображати ступінь ниркової недостатності. Тому для пацієнтів із кліренсом креатиніну < 60 мл/хв/1,73 м2 добову підтримуючу дозу рекомендовано зменшити на 50 %.

Додаткова терапія для дітей віком від 4 до 6 років та підлітків (віком від 12 до 17 років) з масою тіла менше 50 кг.

Початкова терапевтична доза — 10 мг/кг двічі на добу.

Залежно від клінічної відповіді і толерантності дозу можна підвищувати до 30 мг/кг двічі на добу. Підвищення або зниження дози не повинно перевищувати 10 мг/кг двічі на добу кожні 2 тижні. Слід застосовувати найнижчу ефективну дозу.

Дозування для дітей з масою тіла від 50 кг таке ж, як для дорослих.

Рекомендації щодо доз для дітей та підлітків:

1. Діти з масою тіла 25 кг і менше повинні розпочинати лікування зі 100 мг/мл леветирацетаму у вигляді розчину для перорального застосування.
2. Доза для дітей та підлітків з масою тіла від 50 кг така ж, як для дорослих.

Діти

Лікар має призначити найбільш відповідну лікарську форму, спосіб застосування та кількість прийомів препарату залежно від маси тіла та дози.

Безпека та ефективність застосування препарату дітям віком до 16 років як монотерапії не вивчена. Доступних даних немає.

Безпеку та ефективність леветирацетаму у вигляді концентрату для приготування розчину для інфузій для немовлят і дітей віком до 4 років не встановлено.

Передозування

Симптоми.

При передозуванні леветирацетаму спостерігалися сонливість, збудженість, агресія, пригніченість свідомості; пригніченість дихальної функції та кома.

Лікування передозування.

Після гострого передозування можна промити шлунок, викликати блювання. Специфічного антидоту для леветирацетаму немає. У разі передозування лікування повинно бути симптоматичним і може включати гемодіаліз. Ефективність виведення леветирацетаму становить 60 %, для первинного метаболіту ̶ 74 %.

Побічні реакції

Побічні реакції, про які повідомляли у клінічних дослідженнях (стосовно дорослих, підлітків, дітей і немовлят віком від 1 місяця) і протягом пост-маркетингового періоду, зазначені у наступній таблиці відповідно до класифікації органів і систем з визначенням їх частоти: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до <1/10); нечасто (≥ 1/1000 до <1/100); рідко (≥ 1/10000 до <1/1000) і дуже рідко (<1/10000).

Випадки енцефалопатії спостерігалися рідко після застосування леветирацетаму. Ці небажані ефекти зазвичай траплялися на початку лікування (від декількох днів до декількох місяців) і були зворотними після припинення лікування.

Опис окремих небажаних реакцій

Ризик анорексії є вищим у разі одночасного застосування топірамату та леветирацетаму.

У декількох випадках алопеції повернення до нормального стану спостерігалося після припинення прийому леветирацетаму.

У деяких випадках панцитопенії була встановлена супресія кісткового мозку.

Повідомлення про підозрювані небажані реакції

Важливо повідомляти про підозрювані небажані реакції після виходу лікарського засобу на ринок. Медиків просять повідомляти про будь-які підозрювані небажані реакції за допомогою вітчизняної системи надання звітів.

Термін придатності Летрам

3 роки.

Розчин для інфузій після розведення

З мікробіологічної точки зору продукт необхідно використовувати негайно після розведення. Якщо розчин не був використаний негайно, користувач несе відповідальність за тривалість і умови зберігання, яка не має перевищувати 24 години при температурі не вище 25 °С, за умови, що його розведення проводили у контрольованих та асептичних умовах.

Умови зберігання Летрам

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 5 мл (500 мг) у флаконі, по 1 або по 10 флаконів у коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Аспіро Фарма Лімітед/Aspiro Pharma Limited.

Місцезнаходження виробника

Сі.№321, Біотех парк, Фейз-ІІІ, Каркапатла Віледж, Маркук Мандал, Сиддіпет Дист-502281, Телангана Стейт, Індія.

Sy.No.321, Biotech park, Phase-III, Karkapatla Village, Markook Mandal, Siddipet Dist-502281, Telangana State, India.