Дельтіба таблетки

Дельтіба інструкція із застосування

Офіційна інструкція лікарського засобу Дельтіба таблетки 50 мг. Опис та застосування Del'tіba, аналоги та відгуки. Інструкція Дельтіба таблетки затверджена виробником.

Склад

діюча речовина: деламанід;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 50 мг деламаніду;

допоміжні речовини:ядро таблетки — гіпромелози фталат, повідон (К-25), альфа-токоферол, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), кальцію кармелоза, кремнію діоксид колоїдний водний, магнію стеарат, лактози моногідрат; оболонка — гіпромелоза, макрогол 8000, титану діоксид, тальк, заліза оксид (жовтий)
(Е 172).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основнi фiзико-хiмiчнi властивості: круглі, злегка опуклі таблетки з фаскою, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з надписом «DLM» та «50» на одній стороні.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Протитуберкульозні засоби. Деламанід.

Код АТХ J04A K06.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Фармакологічний механізм дії деламаніду пов’язаний з пригніченням синтезу компонентів клітинної стінки мікобактерій — метоксиміколової і кетоміколової кіслоти. Ідентифіковані метаболіти деламаніду не чинять антимікобактеріальної дії.

Активність щодо специфічних збудників

Деламанід в умовах in vitro не чинить дії на будь-які інші види бактерій, за винятком мікобактерій M . tuberculosis.

Резистентність

В умовах in vitro частота розвитку спонтанної резистентності мікобактерій до деламаніду, викликаної мутацією гена, є схожа з частотою розвитку спонтанної резистентності до ізоніазиду і вища, ніж частота розвитку спонтанної резистентності до рифампіцину.

Резистентність до деламаніду визначалась як будь-яке зростання кількості мікобактерій при концентрації > 0,2 мкг/мл. До початку лікування стійкість до деламаніду була зареєстрована у 0,48% пацієнтів, що брали участь у дослідженнях (827 пацієнтів).

За наявними даними, після шести місяців терапії деламанідом стійкість розвивалась у приблизно 1,2% пацієнтів, при цьому зазначені пацієнти приймали тільки два інших препарати, окрім деламаніду.

Відсутня перехресна резистентність до деламаніду і до будь-яких інших протитуберкульозних препаратів, що застосовуються нині.

Дані клінічних досліджень

У першому подвійно сліпому плацебо-контрольованому дослідженні 161 пацієнт з мультирезистентним туберкульозом (МРТБ) протягом 8 тижнів приймав деламанід в дозі 100 мг 2 рази на добу в комбінації з рекомендованою ВООЗ індивідуалізованою оптимізованою фоновою схемою лікування (ОФС). У таблиці 1 представлено порівняльні дані щодо конверсії мокротиння через 2 місяці (тобто відсутність зростання Mycobacterium tuberculosis у пацієнтів з позитивними результатами посіву мокротиння на вихідному рівні) у пацієнтів, які отримували деламанід + ОФС, у порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо + ОФС.

Таблиця 1

MGIT® — рідке живильне середовище для росту мікобактерій з флуоресцентним компонентом в пробірках; n = кількість пацієнтів з конверсією мокротиння через 2 місяці; N = загальна кількість пацієнтів в групі.

В другому подвійно сліпому плацебо-контрольованому клінічному дослідженні деламанід було призначено у дозі 100 мг 2 рази на добу протягом 2 місяців, потім по 200 мг 1 раз на добу протягом 4 місяців разом з ОФС. У дослідженні брали участь 511 пацієнтів. Медіана часу конверсії мокротиння в групі пацієнтів, які отримували деламанід становила 51 добу, а в групі пацієнтів, що отримували плацебо — 57 діб. Частка пацієнтів, які досягли конверсії мокротиння до 6 місяця, становила 87,6% (198 з 226 пацієнтів) в групі, що отримувала деламанід, та 86,1% (87 зі 101 пацієнта) у групі плацебо. Дизайном даного дослідження передбачалося, що всі пропущені пацієнтом аналізи мокротиння є позитивними. Тому результати дослідження були проаналізовані двічі: аналіз за останнім спостереженням та спеціальний чутливий аналіз. Другий аналіз використовувався за методом, коли результат дослідження мокротиння приймався за негативний виключно у разі, якщо попередній та наступний результати були негативними. Інакше аналіз мокротиння вважався позитивним. Результати дослідження показали, що медіана часу конверсії мокротиння в групі деламаніду менша на 13 діб, ніж у групі плацебо (р=0,0281 та 0,0052 для інших видів аналізу відповідно).

Фармакокінетика.

Всмоктування

Пероральна біодоступність деламаніду збільшується приблизно в 2,7 раза при прийомі під час їди (стандартний прийом їжі) у порівнянні з прийомом натще. Експозиція деламаніду в плазмі зростає із збільшенням дози, але нелінійно.

Розподіл

Ступінь зв’язування деламаніду з усіма білками плазми високий (≥ 99,5%). Деламанід характеризується великим уявним об’ємом розподілу (Vz/F = 2100 л).

Біотрансформація

Деламанід переважно метаболізується в плазмі під дією альбуміну і в меншій мірі — CYP3A4. Повний метаболічний профіль деламаніду у людини поки не встановлено. Таким чином, при виявленні значущих невідомих метаболітів профіль потенціалу лікарської взаємодії деламаніду при одночасному застосуванні з іншими препаратами може змінитися. Ідентифіковані метаболіти не мають антимікобактеріального ефекту, але в тій чи іншій мірі сприяють подовженню інтервалу QTс (в основному метаболіт DM-6705). Концентрації відомих метаболітів прогресивно збільшуються до досягнення рівноважного стану через 6—10 тижнів.

Виведення

Період напіввиведення деламаніду з плазми становить 30—38 годин. Деламанід не виводиться з сечею.

Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів

Діти і підлітки

Фармакокінетика деламаніду не вивчалася в дослідженнях за участю дітей та підлітків.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Менш ніж 5% дози деламаніду, прийнятої перорально, виводиться із сечею. Незначне порушення функції нирок (50 мл/хв < кліренс креатиніну <80 мл/хв), вірогідно, не порушує експозицію деламаніду. Отже, немає необхідності в коригуванні дози у пацієнтів з незначним або помірним порушенням функції нирок. Невідомо, чи виводиться деламанід і його метаболіти за допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Немає необхідності в коригуванні дози для пацієнтів з незначним порушенням функції печінки. Не рекомендується призначати деламанід пацієнтам з помірним і тяжким порушенням функції печінки.

Пацієнти літнього віку (від 65 років)

У клінічних дослідженнях деламаніду не брали участі пацієнти віком від 65 років.

Клінічні характеристики

Дельтіба Показання

Деламанід застосовується в складі належного режиму комбінованої терапії легеневої форми мультирезистентного туберкульозу (МРТБ) у дорослих пацієнтів (віком від 18 років), якщо застосування інших схем лікування неможливе через резистентність або непереносимість (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»).

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.

Рівень альбуміну сироватки <2,8 г/дл (відомості про застосування пацієнтам з вмістом альбуміну в сироватці ≥ 2,8 г/дл см. в розділі «Особливості застосування»).

Одночасне застосування деламаніду разом із лікарськими засобами, які є потужними індукторами CYP3A4 (наприклад з карбамазепіном).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Повний метаболічний профіль деламаніду і способи його виведення поки до кінця не вивчені (див. розділи «Особливості застосування» і «Фармакокінетика»).

Вплив інших лікарських засобів на Дельтібу

Індуктори цитохрому P 450 3A 4

У клінічних дослідженнях лікарської взаємодії за участю здорових добровольців встановлено, що експозиція деламаніду знижується до 45% через 15 днів прийому потужного індуктора цитохрому P450 (CYP) 3A4 (рифампіцин, 300 мг на добу) спільно з деламанідом (200 мг на добу). Не було виявлено клінічно значущого зниження експозиції деламаніду при спільному його застосуванні в дозі 100 мг 2 рази на добу зі слабким індуктором ефавірензом в дозі 600 мг на добу протягом 10 днів.

Антиретровірусні препарати

У клінічних дослідженнях лікарської взаємодії здорові добровольці отримували деламанід окремо (100 мг 2 рази на добу) і в комбінації з тенофовіром дизопроксилом (245 мг на добу) або лопінавіром/ритонавіром (400/100 мг на добу) протягом 14 днів та з ефавіренцом (600 мг на добу) протягом 10 днів. При супутньому застосуванні таких антиретровірусних препаратів, як тенофовіру дизопроксил і ефавіренц, експозиція деламаніду не змінювалася (<25% різниці), але трохи підвищувалася при сумісному застосуванні з антиретровірусним препаратом, який містить лопінавір/ритонавір. Деламанід, який було призначено в комбінації з препаратами проти ВІЧ (тенофовір, лопінавір/ритонавір и ефавіренц), не впливав на дію зазначених препаратів.

Протитуберкульозні препарати

У клінічних дослідженнях лікарської взаємодії здорові добровольці отримували деламанід окремо (200 мг на добу) і в комбінації із рифампіцином/ізоніазидом/ піразинамідом (300/720/1800 мг на добу) або етамбутолом (1100 мг на добу) протягом 15 днів. Вплив на експозицію супутніх протитуберкульозних препаратів (рифампіцин [R]/ізоніазид[H]/піразинамід [Z]) відсутній. Одночасне застосування з деламанідом істотно підвищувало рівноважну концентрацію етамбутолу в плазмі (приблизно на 25%), але клінічна значущість цього явища невідома.

Лікарські засоби, здатні подовжувати інтервал QT с

Слід з обережністю призначати деламанід пацієнтам, які вже отримують лікарські засоби, що можуть подовжувати інтервал QTc (див. розділ «Особливості застосування»). Не проводилося досліджень комбінованого застосування моксифлоксацину і деламаніду за участю пацієнтів з МРТБ. Не рекомендується призначати моксифлоксацин пацієнтам, які отримують деламанід.

Вплив лікарського засобу Дельтіба на інші лікарські засоби

У дослідженнях in vitro встановлено, що деламанід не пригнічує ізоферменти CYP450. Дослідження in vitro показали, що деламанід і його метаболіти не впливають на білки-переносники MDR1 (p-глікопротеїн), BCRP, OATP1, OATP3, OCT1, OCT2, OATP1B1, OATP1B3 і BSEP в концентраціях, що приблизно в 5—20 разів перевищують Cmax в рівноважному стані. Проте, враховуючи, що концентрація деламаніду в просвіті кишечнику може значно перевищувати зазначені вище показники, існує ймовірність впливу деламаніду на зазначені білки-переносники.

Особливості застосування

Відсутні дані щодо тривалості терапії деламанідом більше 24 тижнів поспіль.

Немає клінічних даних щодо застосування деламаніду для лікування:

- туберкульозу позалегеневої локалізації (наприклад, туберкульозу центральної нервової системи, кісток);

- інфекцій, спричинених іншими видами мікобактерій, за винятком комплексу
M. tuberculosis;

- латентної інфекції, спричиненої M. tuberculosis.

Немає клінічних даних щодо застосування деламаніду в складі комбінованої терапії туберкульозу, спричиненого лікарсько-чутливими штамами M. tuberculosis.

Деламанід слід застосовувати виключно в складі належного режиму комбінованої терапії МРТБ відповідно до рекомендацій ВООЗ — з метою запобігання формування резистентності до деламаніду.

Спостерігалися випадки розвитку резистентності до деламаніду під час лікування. Ризик відбору штамів, резистентних до деламаніду, найімовірніше, є вищим при застосуванні лікарського засобу Дельтіба в комбінації з невеликою кількістю препаратів, які, ймовірно, є активними щодо M. tuberculosis, і (або) у разі, коли такі препарати не належать до найбільш ефективних засобів у даному випадку.

Крім того, обмежені клінічні дані показують, що деламанід був найбільш ефективний при включенні в режими терапії МРТБ, викликаного штамами, резистентними до рифампіцину і ізоніазиду, але чутливими до інших препаратів. Найбільш низька ефективність препарату відзначалася при застосуванні деламаніду в складі найкращої з можливих схем лікування МРТБ.

Подовження інтервалу QT

У пацієнтів, які отримували терапію деламанідом, спостерігалося подовження інтервалу QT. Інтервал QT збільшується поступово протягом перших 6—10 тижнів лікування, а згодом залишається незміненим.

Подовження інтервалу QTс чітко корелює із вмістом основного метаболіту DM-6705. Відповідно, альбумін плазми і CYP3A4 регулюють утворення і метаболізм DM-6705 (див. нижче «Особливі застереження»).

Вираженість подовження інтервалу QT

У плацебо-контрольованому дослідженні, де пацієнти з МРТБ отримували по 100 мг деламаніду двічі на добу, середнє збільшення (у порівнянні з вихідними значеннями) інтервалу QTсF з поправкою на плацебо становило 7,6 мс через 1 місяць і 12,1 мс через 2 місяці . У 3% пацієнтів спостерігалося подовження інтервалу на 60 мс або більше в той чи інший період дослідження, а у 1 пацієнта інтервал QT був> 500 мс (див. розділ «Побічні реакції»). Не відзначалося випадків тахікардії типу «пірует» або інших поліаритмічних явищ, пов’язаних за часом застосування препарату.

Загальні рекомендації

Рекомендується знімати дані електрокардіограми (ЕКГ) до початку лікування і кожного місяця до кінця періоду прийому деламаніду. Якщо до прийому першої дози деламаніду або під час лікування спостерігається QTсF>500 мс, слід не починати лікування деламанідом або відмінити препарат. Якщо в період лікування деламанідом тривалість інтервалу QT перевищує 450 мс (у чоловіків) / 470 мс (у жінок), такі пацієнти повинні проходити більш частий контроль ЕКГ. До початку курсу лікування деламанідом рекомендовано провести обстеження на електроліти сироватки, наприклад на калій, та відкорегувати відхилення від норми.

Особливі застереження

Фактори ризику з боку серця

Не слід починати лікування деламанідом пацієнтів, що мають нижченаведені чинники ризику, за винятком випадків, коли очікувана користь від застосування деламаніду перевищує потенційний ризик. При цьому необхідний дуже частий контроль ЕКГ протягом всього періоду застосування деламаніду.

• Наявність вродженого подовження інтервалу QTс або будь-якого клінічного стану, здатного призводити до подовження інтервалу QTс або QTс> 500 мс.
  • Наявність в анамнезі аритмій з клінічними проявами або значущою, з клінічної точки зору, брадикардією.
  • Захворювання серцево-судинної системи, що можуть призводити до розвитку аритмії, такі як тяжка артеріальна гіпертензія, гіпертрофія лівого шлуночка (включаючи гіпертрофічну кардіоміопатію) або застійна серцева недостатність зі зниженням фракції викиду лівого шлуночка.
• Порушення електролітного балансу, особливо гіпокаліємія, гіпокальціємія або гіпомагніємія.
• Прийом лікарських засобів, здатних подовжувати інтервал QTс. До таких препаратів, крім інших, належать:

• Протиаритмічні засоби (наприклад аміодарон, дизопірамід, дофетилід, ібутилід, прокаїнамід, хінідин, гідрохінідин, соталол).
• Нейролептики (наприклад фенотіазини, сертиндол, сультоприд, хлорпромазин, галоперидол, мезоридазин, пімозид, тіоридазин), антидепресанти.
• Деякі антимікробні препарати, в тому числі:

• макроліди (наприклад еритроміцин, кларитроміцин);
• моксифлоксацин, спарфлоксацин (інформацію про застосування спільно з іншими фторхінолонами див. в розділі «Особливості застосування»);
• бедаквілін;
• протигрибкові препарати, похідні тріазолу;
• пентамідин;
• саквінавір.

• Певні антигістамінні препарати без седативного ефекту (наприклад терфенадин, астемізол, мізоластин).
• Певні антималярійні препарати, які здатні подовжувати інтервал QT (наприклад галофантрин, хінін, хлорохінін, артесунат/амодіахін, дигідроартемізинин/ піперахін).
• Цизаприд, дроперидол, домперидон, бепридил, дифеманіл, пробукол, левометадил, метадон, алкалоїди барвінку, триоксид миш’яку.

Гіпоальбумінемія

У клінічному дослідженні встановлено, що гіпоальбумінемія супроводжується більш високим ризиком подовження інтервалу QTс у пацієнтів, які отримували деламанід. Деламанід протипоказаний пацієнтам з рівнем альбуміну <2,8 г/дл (див. розділ «Протипоказання»).

Пацієнтам, які почали терапію деламанідом при рівні альбуміну сироватки <3,4 г/дл або у яких рівень альбуміну знизився до цього рівня під час лікування, необхідний частий контроль ЕКГ протягом всього періоду застосування деламаніду.

Супутнє застосування з потужними інгібіторами CYP3A4

Супутнє застосування деламаніду з потужним інгібітором CYP3A4 (лопінавір/ритонавір) супроводжувалося підвищенням експозиції метаболіту DM-6705 на 30%, що супроводжувало подовження інтервалу QTс. Отже, якщо необхідно призначити деламанід одночасно з потужним інгібітором CYP3A4, рекомендується частий контроль ЕКГ протягом всього періоду прийому деламаніду.

Супутнє застосування деламаніду з фторхінолонами

Всі випадки подовження інтервалу QTсF більш ніж на 60 мс були відмічені при супутньому застосуванні фторхінолонів. Тому, якщо лікування МРТБ без одночасного застосування цих препаратів неможливо, рекомендується дуже частий контроль ЕКГ протягом всього періоду лікування деламанідом.

Порушення функції печінки

Лікарський засіб Дельтіба не рекомендується застосовувати пацієнтам з помірним або важким порушенням функції печінки (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Фармакокінетика»).

ВІЛ-інфіковані пацієнти

Відсутній досвід застосування деламаніду пацієнтам, які отримують супутню терапію проти ВІЛ (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Біотрансформація та виведення

Повний метаболічний профіль деламаніду у людини поки не встановлено (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Фармакокінетика»). Отже, неможливо впевнено прогнозувати ймовірність розвитку клінічно значущої лікарської взаємодії при застосуванні деламаніду і наслідки такої взаємодії, включаючи повну оцінку впливу на інтервал QTс.

Допоміжні речовини

Таблетки Дельтіба містять лактозу. Не слід призначати лікарський засіб пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, лактазна недостатність саамів або глюкозо-галактозна мальабсорбція.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Дані щодо застосування деламаніду вагітним обмежені. Під час дослідів на тваринах встановлено, що деламанід має репродуктивну токсичність. Не рекомендується призначати Дельтібу вагітним або жінкам репродуктивного віку, якщо вони не застосовують надійні методи контрацепції.

Годування груддю

Невідомо, чи проникає деламанід або його метаболіти у грудне молоко людини. Згідно з наявними даними з фармакокінетики у тварин, деламанід і (або) його метаболіти виділяються в грудне молоко. Оскільки не можна виключити можливий ризик для дитини, що знаходиться на грудному вигодовуванні, під час лікування препаратом Дельтіба не рекомендується годувати груддю.

Фертильність

Дельтіба не впливає на фертильність самців і самок тварин. Відсутні клінічні дані щодо впливу деламаніду на репродуктивну функцію людини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Не проводилося досліджень щодо оцінки впливу на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами. Однак, слід рекомендувати пацієнтам утримуватися від роботи механізмами при розвитку у них побічних реакцій, що можуть вплинути на здатність виконання таких дій (наприклад, дуже частими побічними реакціями є головний біль і тремор).

Спосіб застосування Дельтіба та дози

Починати лікування деламанідом і спостерігати за ходом лікування повинні лише лікарі, які мають досвід лікування мультирезистентного туберкульозу, спричиненого Mycobacterium tuberculosis.

Деламанід слід застосовувати виключно в складі належного режиму комбінованої терапії мультирезистентного туберкульозу (МРТБ) (див. розділи «Особливості застосування» і «Фармакодинаміка»). Згідно з рекомендаціями ВООЗ, після завершення 24-тижневого періоду прийому деламаніду слід продовжувати лікування із застосуванням відповідної схеми комбінованої терапії.

Рекомендовано, щоб прийом деламаніду проходив під безпосереднім наглядом лікаря.

Спосіб застосування

Призначений для перорального застосування.

Деламанід слід приймати під час прийому їжі.

Дози

Рекомендована доза для дорослих пацієнтів становить 100 мг 2 рази на добу, тривалість прийому — 24 тижні.

Пацієнти літнього віку ( від 65 років)

Відсутні дані щодо застосування препарату Дельтіба пацієнтам літнього віку.

Пацієнти з порушеннями функції нирок

Немає необхідності в коригуванні дози пацієнтам з незначним або помірним порушенням функції нирок. Відсутні дані щодо застосування деламаніду пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок. Призначати лікарський засіб Дельтіба пацієнтам із тяжким порушенням функції нирок не рекомендується (див.розділи «Особливості застосування» і «Фармакокінетика»).

Пацієнти з порушеннями функції печінки

Немає необхідності в коригуванні дози пацієнтам з незначним порушенням функції печінки. Не рекомендується призначати деламанід пацієнтам з помірним і тяжким порушенням функції печінки (див. розділи «Особливості застосування» і «Фармакокінетика»).

Діти

Безпека і ефективність застосування деламаніду дітям і підліткам ( віком до 18 років) на сьогодні не встановлені. Дані щодо застосування відсутні.

Передозування

Під час проведення клінічних досліджень випадків передозування не спостерігалося. Проте додаткові клінічні дані показують, що загальний профіль безпеки деламаніду у пацієнтів, що приймали препарат в дозі 200 мг 2 рази на добу (тобто загалом 400 мг), є схожим із загальним профілем безпеки у пацієнтів, що приймають препарат в рекомендованій дозі 100 мг 2 рази на добу. Деякі небажані реакції спостерігалися з більш високою частотою, а частота випадків подовження інтервалу QT зростала із збільшенням дози. Для лікування передозування слід невідкладно вивести деламанід з просвіту шлунково-кишкового тракту і застосовувати підтримуючу терапію. Необхідно проводити частий контроль ЕКГ.

Побічні реакції

Показники частоти небажаних лікарських реакцій засновані на даних двох подвійно сліпих контрольованих клінічних досліджень, в яких пацієнти отримували оптимізовану фонову схему лікування (ОФС) в комбінації з деламанідом (662 пацієнти) у порівнянні з оптимізованою фоновою схемою лікування та плацебо (330 пацієнтів).

Найчастішими (>10%) лікарськими реакціями у пацієнтів, що отримували оптимізовану фонову схему лікування в комбінації з деламанідом, були: нудота (32,9%), блювання (29,9%), головний біль (27,6%), безсоння (27,3%), запаморочення (22,4%), шум у вухах (16,5%), гіпокаліємія (16,2%), гастрит (15,0%), знижений апетит (13,1%) і астенія (11,3%).

У зв’язку з обмеженим обсягом даних наразі неможливо встановити, розвинулися перераховані нижче небажані реакції внаслідок прийому деламаніду чи ОФС.

Встановлено, що найбільш важливою проблемою безпеки терапії деламанідом є подовження інтервалу QTс на електрокардіограмі (див. також розділ «Особливості застосування»). Основним чинником, що сприяє подовженню інтервалу QTс, є гіпоальбумінемія (особливо нижче 2,8/дл).

Табличний перелік небажаних реакцій

Небажані реакції, перераховані в таблиці 2, спостерігалися у одного або більше з 321 пацієнта, які отримували деламанід у вищевказаному подвійно сліпому плацебо-контрольованому клінічному дослідженні.

Небажані лікарські реакції розподілені за системно-органними класами із використанням термінів словника MedDRA. В межах кожного класу системи органів небажані реакції розподілені на такі категорії частоти: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000) і частота невідома. У кожній категорії частоти небажані реакції представлені за спаданням серйозності.

Таблиця 2

Побічні лікарські реакції на деламанід за частотою виникнення

* Частота даних явищ була нижчою в групі лікування деламанідом в поєднанні з ОФС порівняно з групою плацебо в поєднанні з ОФС.

Опис окремих небажаних реакцій

Подовження інтервалу QT на ЕКГ

У пацієнтів середнє плацебо-скоректоване подовження інтервалу QTcF у порівнянні з базовим рівнем становило від 4,7 мс до 7,6 мс протягом 1 місяця та 5,3 мс — 12,1 мс через 2 місяці. Подовження інтервалу QTcF> 500 мс варіювалося від 0,6% (1 зі 161) — 2,1% (7 із 341) у пацієнтів, які отримували 200 мг деламаніду на добу, у порівнянні з 0% (0 зі 160) — 1,2% (2 зі 170) пацієнтів, що отримували ОФС та плацебо. Тоді як частота зміни QTcF від вихідного рівня > 60 мс варіювалася від 3,1% (5 зі 161) — 10,3% (35 із 341) у пацієнтів, що отримували 200 мг деламаніду на добу, у порівнянні з 0% (0 зі 160) — 7,1% (12 зі 170) у пацієнтів, які отримували плацебо.

Відчуття серцебиття

У пацієнтів, що приймають деламанід 100 мг х 2 рази на добу + ОФС, частота даного явища становила 8,1% (категорія частоти — «часто»), а у пацієнтів, які отримували плацебо + ОФС 2 рази на добу — 6,3%.

Термін придатності Дельтіба

5 років.

Умови зберігання Дельтіба

Зберігати в оригінальній упаковці з метою захисту від вологи при температурі не вище 25 ˚С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

48 таблеток в упаковці. Блістери по 8 таблеток. По 6 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Виробник готового лікарського засобу: Оцука Фармасьютікал Ко., Лтд. / Otsuka Pharmaceutical Co., Ltd.

Виробник, відповідальний за випуск серії: Р-Фарм Джермані ГмбХ / R-Pharm Germany GmbH.

Місцезнаходження виробника

Виробник готового лікарського засобу: 13 Мінамі, Шішітокі, Мацутані, Ітано-чо, Ітано-ган, Токусіма, 779-0195, Японія /13 Minami, Shishitoki, Matsutani, Itano-cho, Itano-gun, Tokushima, 779-0195, Japan.

Виробник, відповідальний за випуск серії: Хайнріх-Мак-Штрассе 35, Іллертіссен, Баварія, 89257, Німеччина / Heinrich-Mack-Str. 35, Illertissen, Bayern, 89257, Germany.

Заявник.

Р-Фарм Джермані ГмбХ.

Місцезнаходження заявника.

Хайнріх-Мак-Штрассе 35, Іллертіссен, Баварія, 89257, Німеччина.