Вобензим чи Лонгідаза що краще?

діючі речовини: 1 таблетка кишковорозчинна містить: панкреатин — 300 Прот. од. (100 мг); папаїн — 90 FІР-Од. (18 мг); бромелаїн — 225 FІР-Од. (45 мг); триацилгліцеролліпаза — 34 FІР-Од. (10 мг); амілаза — 50 FІР-Од. (10 мг); трипсин — 360 FІР-Од. (12 мг); хімотрипсин — 300 FІР-Од. (0,75 мг); рутозид — 50 мг;

допоміжні речовини: лактози, моногідрат; крохмаль прежелатинізований; магнію стеарат; кислота стеаринова; кремнію діоксид колоїдний безводний; тальк;

плівкова оболонка таблетки: плівкове покриття: кислота метакрилова — метилметакрилат сополімер (1:1), натрію лаурилсульфат; тальк, макрогол 6000, триетилцитрат, кислота стеаринова; кольорове покриття: гіпромелоза, гідроксипропілцелюлоза, целюлоза мікрокристалічна, гліцерин, тальк, титану діоксид (Е 171), жовто-оранжевий S (Е 110), понсо 4R (Е 124).

дiюча речовина:лонгідаза;

1 ампула або 1 флакон містить: лонгідазу з гіалуронідазною активністю 3000 МО;

допоміжна речовина: маніт.

Таблетки кишковорозчинні.

Основні фізико-хімічні властивості: оранжево-червоні, круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Порошок ліофілізований для приготування розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: пориста маса білого кольору або білого кольору з жовтуватим або коричнюватим відтінком, гігроскопічна.

Засоби, що застосовують при патології опорно-рухового апарату. Ферменти. Трипсин, комбінації.

Код АТХ М09А В.

Інші лікарські засоби. Ферменти.

Код АТХ V03A X.

Фармакодинаміка.

Протизапальний ефект

Суміш компонентів Вобензиму, а також окремі його ферменти — бромелаїн, папаїн, трипсин, хімотрипсин і панкреатин — зменшують набряки запального походження та набряки, спричинені травмами (спорт, хірургія). Вони допомагають розщеплювати білки плазми, що проникають в інтерстицій під час гострого запалення, і сприяють виведенню продуктів розщеплення. Це стосується також медіаторів запалення, таких як, наприклад, брадикінін, які ефективніше деполімеризуються та виводяться.

Протинабряковий ефект

Запальний набряк, який виник внаслідок вимивання білків і відкладення фібрину, швидше зменшується і усувається. Одночасно оновлюється порушена мікроциркуляція, забезпечується усунення продуктів запалення та надходження достатньої кількості кисню та поживних речовин. На протинабряковий ефект також впливає зниження онкотичного тиску через розщеплення макромолекулярних речовин у позаклітинному просторі та поліпшення реологічних властивостей крові.

Фібринолітичний та ліполітичний ефект

Вобензим викликає активацію фібринолізу шляхом активації плазміногену, деполімеризації та зміни якості фібринової мережі, розчиняє мікротромби, відкриває фізіологічні канали дренажу, зменшує в’язкість крові, зберігаючи гематокрит (покращує реологію крові та кровопостачання) і знижує рівень холестерину та тригліцеридів.

Імуномодулюючий ефект

У ряді імунопатологічних процесів головну роль відіграють так звані патогенні імунні комплекси. Високі концентрації імунних комплексів призводять до блокування функції фагоцитів. Комбіновані ферментні препарати можуть покращити кліренс імунних комплексів за рахунок підвищення гідролітичної активності сироватки крові та стимулювання ефективності фагоцитозу.

Під час експериментів було продемонстровано, що протеїнази руйнують циркулюючі, згущені та фіксовані тканинами імунні комплекси, а також пригнічують утворення патогенних імунних комплексів.

Подальші експерименти показують здатність протеїназ модулювати функцію деяких імуноцитів (макрофагів, гранулоцитів, NK-клітин, Т-лімфоцитів). Вони збільшують, наприклад, фагоцитарну та цитолітичну активність, індукують вироблення певних цитокінів (альфа TNF, бета IL1, IL6) та кисневих радикалів (in vitro, ex vivo).

При нефізіологічно підвищеному рівні деяких цитокінів (зокрема, альфа TNF, бета TGF) ферменти беруть участь у зниженні їхнього рівня та обмеженні їхніх побічних ефектів (прозапальний, кахектичний, фіброзуючий).

Дію протеїназ можна пояснити як прямою протеолітичною активністю, так і дією комплексів, які вони утворюють з антипротеїназами (переважно альфа-2-макроглобуліном). Ці комплекси здатні зв’язувати нефізіологічно збільшені цитокіни та прискорювати їх пригнічення та виведення з організму.

Протеїнази вибірково впливають на експресію деяких поверхневих адгезійних молекул різних клітин (наприклад CD4, CD44, B7-1) і тим самим можуть втручатися в перебіг багатьох процесів, які відбуваються в організмі.

Вторинний знеболювальний ефект

Оскільки ферменти діють на причинно-наслідкові фактори больової гострої запальної реакції, вони можуть демонструвати знеболювальний ефект. Вони пригнічують больові медіатори, знижують онкотичний тиск і напругу тканин, покращують реологічні властивості крові, сприяючи поліпшенню кровотоку, усуненню токсичних продуктів обміну речовин та покращенню подачі кисню до тканин.

Ефект носія

Наявна інформація про підвищення рівня деяких антибіотиків і хіміотерапевтичних препаратів у сироватці крові при одночасному застосуванні з Вобензимом.

Фармакокінетика.

Лікарська форма Вобензиму розроблена таким чином, щоб таблетки витримували дію шлункового соку і розчинялися у тонкому кишечнику.

Ферменти, що містяться у Вобензимі, як і інші високомолекулярні речовини, всмоктуються в тонкому кишечнику за допомогою різних клітинних механізмів: всмоктуванням кінцями ворсинок (перицелюлярне транспортування між ентероцитами), ендоцитозом циліндричними ентероцитами, мембранними клітинами над Пеєровими бляшками, вільними лімфоцитами. Експериментально продемонстрована можливість відкриття тісних зв’язків між епітеліальними клітинами кишечнику під дією гідролаз. Після потрапляння у кров ферменти зв’язуються з транспортуючими білками (наприклад, альфа-1-антитрипсин, альфа-2-макроглобулін). Шляхом утворення таких комплексів покриваються антигенні детермінанти протеаз, однак на активність ферментів це необоротно не впливає. Під час експериментів з використанням хроматографії із початкової кількості радіоактивно мічених ферментів поглиналося у високомолекулярній формі: 45 % амілази, 26 % трипсину, 14 % хімотрипсину, 18 % панкреатину і 6 % папаїну. Через шість годин після прийому Вобензиму біологічно ефективна частка його всмоктуваних компонентів становить 21%. Кінетика окремих ферментів демонструє, що при багаторазовому прийомі їхня концентрація збільшується і досягає максимуму через 24—48 годин. При подальшому прийомі досягнуті концентрації підтримуються на однаковому рівні і повертаються до вихідних показників після припинення лікування приблизно через 48 годин. Через хронобіологічні відмінності у всмоктуванні кишечником протягом доби рекомендується приймати Вобензим під час піків всмоктування. Тобто одразу після пробудження, перед обідом і перед сном. Препарат необхідно запивати достатньою кількістю рідини (приблизно 250 мл води) з обов’язковим дотриманням інтервалу у 30 хв до прийому їжі, щоб змішування з їжею не призвело до погіршення всмоктування. Резорбовані ферменти виводяться через клітини мононуклеарно-фагоцитарної системи, видаляються переважно печінкою. Невсмоктані діючі речовини руйнуються при травленні в кишечнику або виводяться з випорожненнями.

Фармакодинаміка.

Лонгідаза має гіалуронідазну (ферментативну) активність пролонгованої дії, а також імуномодулюючі, антиоксидантні і протизапальні властивості.

Пролонгована дія ферменту досягається ковалентним зв’язуванням ферменту з фізіологічно активним полiмерним носієм (азоксимер). Лонгідаза послаблює перебіг гострої фази запалення, регулює (підвищує або знижує залежно від початков рівня) синтез медіаторів (інтерлейкіну-1 і фактора некрозу пухлини), підвищує резистентність організму до інфекції і гуморальну імунну відповідь.

Виражені протифiброзні властивості Лонгідази забезпечуються кон’югацією гіалуронідази з носієм, що значно збільшує стійкість ферменту до денатуруючих впливів і дії інгібіторів: ферментативна активність Лонгідази зберігається при нагріванні до 37 °С протягом 20 діб, тоді як нативна гіалуронідаза в таких же умовах втрачає свою активність протягом доби.

Ковалентний зв’язок у препараті Лонгідаза забезпечує одночасну локальну присутність ферменту і носія, здатного зв’язувати вивільнювані інгібітори ферменту і стимулятори синтезу колагену (іони заліза, міді, гепаринів). Завдяки зазначеним властивостям Лонгідаза має не тільки здатність деполімеризувати матрикс сполучної тканини у фіброзно-гранулематозних утвореннях, але й пригнічувати зворотну регуляторну реакцію, спрямовану на синтез компонентів сполучної тканини.

Специфічним субстратом тестикулярної гіалуронідази є глікозаміноглікани (гіалуронова кислота, хондроїтин, хондроїтин-4-сульфат, хондроїтин-6-сульфат), що складають основу матриксу сполучної тканини. Внаслідок деполімеризації (розриву зв’язку між С1 ацетилглюкозаміну та С4 глюкуронової або індуронової кислоти) під впливом гіалуронідази глікозаміноглікани втрачають свої основні властивості: в’язкість, здатність зв’язувати воду, іони металів, утруднюється формування колагенових білків у волокна, збільшується проникність тканинних бар’єрів, полегшується рух рідини у міжклітинному просторі, збільшується еластичність сполучної тканини, що проявляється у зменшенні набряклості тканини, сплощенні фляків, збільшенні рухливості суглобів, зменшенні контрактур і їх попередженні, зменшенні спайкового процесу.

Біохімічними, імунологічними, гістологічними та електронно-мікроскопічними дослідженнями доведено, що Лонгідаза не пошкоджує нормальну сполучну тканину, а спричиняє деструкцію зміненої за складом і структурою сполучної тканини у ділянці фіброзу.

Лонгідаза не має антигенних властивостей, мітогенної, поліклональної активності, не спричиняє алергізуючої, мутагенної, ембріотоксичної, тератогенної і канцерогенної дій.

Фармакокінетика.

При парентеральному введенні препарат швидко всмоктується у системний кровотік і досягає максимальної концентрації в крові через 20-25 хвилин, характеризується високою швидкістю розподілу в організмі. Період напіврозподілу (α-фаза) — приблизно 0,5 години, період напіввиведення (β-фаза) при внутрішньом'язовому введенні — 36 годин, при підшкірному — близько 45 годин. Уявний об'єм розподілу 0,43 л/кг. Біодоступність ферменту — не менше 90 %. Виводиться переважно нирками. В організмі гіалуронідаза піддається гідролізу, а носій деструктурує до низькомолекулярних з’єднань (олігомерів), що виводяться нирками. Протягом першої доби через нирки виводиться 45-50 %, через кишечник — не більше 3 %. Далі швидкість виведення сповільнюється, до 4-5 діб препарат виводиться повністю. Препарат проникає в усі органи і тканини, у тому числі проходить через гематоенцефалічний та гематоофтальмічний бар’єри. Не кумулює.

Як альтернативу наявним методам лікування Вобензим можна застосовувати при таких станах:

• посттравматичні набряки (наприклад, набряки при переломах, дисторзіях, вивихах, контузіях);
• лімфедеми різної етіології;
• фіброзно-кістозна мастопатія.

Як допоміжну терапію Вобензим можна застосовувати при:

• ревматичних захворюваннях: ревматоїдному артриті, ревматизмі м’яких тканин, остеоартриті;
• деяких післяопераційних станах в хірургії (артроскопічні операції, стоматологічна хірургія, ЛОР);
• хронічних та рецидивуючих запаленнях в ділянці носа, вух і горла, верхніх і нижніх дихальних шляхів (наприклад, синусит, бронхіт, бронхопневмонія);
• хронічних та рецидивуючих запаленнях в ділянці травного тракту (наприклад, панкреатит, виразковий коліт, хвороба Крона);
• розсіяному склерозі;
• запаленнях поверхневих вен, посттромботичному синдромі нижніх кінцівок, васкуліті;
• хронічних та рецидивуючих урологічних запаленнях (наприклад, запалення сечовивідних шляхів, цистит, цистопієліт, простатит);
• хронічних та рецидивуючих гінекологічних запаленнях (наприклад, хронічні інфекції у гінекології, аднексит, вульвовагініт);
• хронічних та рецидивуючих запаленнях шкіри.

Дорослим у складі комплексної терапії для лікування і профілактики захворювань, що супроводжуються гіперплазією сполучної тканини.

У гінекології: лікування та профілактика спайкового процесу у малому тазі при запальних захворюваннях внутрішніх статевих органів, у тому числі трубно-перитонеальному безплідді, внутрішньоматкових синехіях, хронічному ендометриті;

в урології: лікування хронічного простатиту, інтерстиціального циститу;

у хірургії: лікування та профілактика спайкового процесу після оперативних втручань на органах черевної порожнини; гіпертрофічні рубці після травм, опіків, операцій, піодермії; рани, що довго не загоюються;

у дерматовенерології і косметології: лікування обмеженої склеродермії, келоїдних, гіпертрофічних рубців та рубців, що формуються після піодермії, травм, опіків, операцій;

у пульмонології і фтизіатрії: лікування пневмосклерозу, фіброзуючого альвеоліту, туберкульозу (фіброзно-кавернозний, інфільтративний; туберкулема легень);

в ортопедії: лікування контрактури суглобів, артрозів, анкілозуючого спондилоартриту, гематом.

• Підвищена чутливість до будь-яких діючих речовин або до будь-яких допоміжних речовин.
• Підвищена чутливість до фруктів, таких як ананас або папая.
• Вроджені або набуті порушення коагуляції, такі як гемофілія або тромбоцитопенія.
• Гострий панкреатит, кишкова непрохідність.

Підвищена індивідуальна чутливість до препаратів на основі гіалуронідази, гострі інфекційні захворювання, гострі крововиливи, в тому числі в склоподібне тіло, легенева кровотеча та кровохаркання, злоякісні новоутворення, гостра дихальна недостатність на тлі туберкульозу, гостра ниркова недостатність, вік до 18 років (результати клінічних досліджень відсутні).

Вобензим може збільшувати концентрацію антибіотиків у сироватці крові, зокрема таких, як тетрациклін, сульфонаміди та амоксицилін тощо, а також їхню концентрацію у запалених тканинах при одночасному застосуванні.

Одночасне застосування Вобензиму та антикоагулянтів і/або антитромбоцитарних препаратів може посилити антикоагулянтний ефект. Тому комбінація Вобензиму з такими препаратами вимагає чітких показань та ретельного контролю (див. розділ «Особливості застосування»).

Препарат Лонгідаза можна комбінувати з антибіотиками, противірусними, протигрибковими препаратами, бронхолітиками. При застосуванні в комбінації з іншими лікарськими засобами (антибіотики, місцеві анестетики, діуретики) Лонгідаза збільшує біодоступність і посилює їх дію. При застосуванні Лонгідази пацієнтам, які одержують великі дози саліцилатів, кортизону, АКТГ, естрогенів або антигістамінних препаратів, може бути знижена ефективність дії ферменту гіалуронідази.
Не слід застосовувати препарат Лонгідаза одночасно з препаратами, що містять фуросемід, бензодіазепіни, фенітоїн.

При одночасному застосуванні препарату з будь-якими лікарськими засобами варто проконсультуватися з лікарем.

У разі виникнення алергічних реакцій на Вобензим лікування слід негайно припинити.

Перед проведенням оперативних втручань слід враховувати фібринолітичну активність лікарського засобу та контролювати пацієнта; Вобензим слід відмінити за 4 дні до проведення стоматологічного або будь-якого іншого хірургічного втручання.

Вобензим не рекомендується застосовувати пацієнтам із тяжкими порушеннями функції нирок або печінки.

Препарат містить до 0,16 г лактози (0,08 г глюкози та 0,08 г галактози). Пацієнтам із рідкісними спадковими станами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід застосовувати цей препарат.

Цей препарат містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) в одній таблетці, тобто фактично незначну кількість натрію.

Іноді при хронічних захворюваннях після початку лікування Вобензимом можуть посилюватися наявні симптоми. У такому разі рекомендується розглянути можливе тимчасове зниження призначеної дози.

Цей препарат не замінює антибіотикотерапію інфекційного запалення, однак він підвищує її ефективність за рахунок підвищення концентрації антибіотика в плазмі крові та в запалених тканинах.

Препарат містить також барвники понсо 4R (E 124) і жовто-оранжевий S (E 110), які можуть спричиняти алергічні реакції.

При необхідності прийом препарату Лонгідаза можна припинити одразу без поступового зменшення дози.

У випадку пропуску чергової дози препарат слід ввести, як тільки пацієнт згадає про це; після цього препарат слід застосовувати як зазвичай. Пацієнт не повинен вводити подвійну дозу з метою компенсації пропущених доз.

Препарат не слід вводити в зону гострого інфекційного запалення через небезпеку розповсюдження локалізованої інфекції.

При хронічній нирковій недостатності застосовувати не частіше 1 разу на тиждень.

При розвитку алергічної реакції слід перервати застосування препарату Лонгідаза.

Перед початком лікування слiд повідомити лікаря про всі лікарські препарати, які пацiєнт приймає.

При легеневих кровотечах в анамнезі слід застосовувати з обережністю.

Вагітність

Інформація відсутня або наявна обмежена кількість даних (менше 300 завершених вагітностей) щодо застосування Вобензиму у період вагітності. Дослідження на тваринах не показали прямого чи опосередкованого токсичного впливу на репродуктивну функцію.

Як запобіжний захід рекомендується уникати прийому Вобензиму під час вагітності.

Годування груддю

Немає даних, які б виключали можливість потрапляння активних речовин/метаболітів у грудне молоко. Не можна виключити ризик для новонароджених/немовлят. Рішення про припинення годування груддю або припинення/переривання лікування Вобензимом слід приймати після оцінки лікарем співвідношення користь для матері/ризик для плода/дитини.

Фертильність

Інформація про вплив на фертильність відсутня.

Не слід застосовувати препарат Лонгідаза у період вагітності та жінкам, які годують груддю.

Вобензим не має або має незначний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Застосування лікарського препарату Лонгидаза не чинить впливу на зорові, когнітивні і психомоторні функції пацієнтів, таким чином не знижує їх операторські здібності.

Залежно від тривалості і тяжкості захворювання рекомендована доза для дорослих становить від 3 до 10 таблеток кишковорозчинних 3 рази на добу. Підтримуюча доза — від 3 до 5 таблеток кишковорозчинних 3 рази на добу. Курсову дозу препарату підбирає індивідуально лікар. Для дітей дозу препарату розраховують залежно від маси тіла: 1 таблетка Вобензиму на 6 кг маси тіла на добу.

Лікарський засіб призначений для застосування дорослими та дітьми віком від 6 років. Для дітей віком до 6 років лікування слід розпочинати після оцінки педіатром співвідношення ризику та користі.

Для дітей віком від 12 років — доза відповідає дозі дорослого.

Курс терапії при гострих захворюваннях — від 2 тижнів до одужання, а при загостреннях хронічних захворювань лікування триває до чітких ознак ремісії. Середня тривалість лікування триває від 2 тижнів до 3 місяців (після консультації з лікарем).

Таблетки кишковорозчинні рекомендується приймати не менш ніж за 30 хвилин до їди, не розжовуючи, запиваючи великою кількістю води (250 мл).

Препарат застосовувати підшкірно (поблизу місця ураження або під рубцево-змінені тканини) або внутрішньом’язово в дозі 3000 МО курсом від 5 до 25 ін’єкцій (залежно від тяжкості захворювання) з інтервалом між введеннями від 3 до 10 днів.

Способи застосування вибирає лікар залежно від діагнозу, тяжкості захворювання, клінічного перебігу, віку хворого. При необхідності рекомендується провести повторний курс через 2-3 місяці.

У разі лікування захворювань, що супроводжуються тяжким хронічним продуктивним процесом у сполучній тканині, після стандартного курсу рекомендується тривала підтримуюча терапія препаратом Лонгідаза 3000 МО з інтервалом між ін’єкціями 10-14 днів.

Для збільшення біодоступності лікарських та діагностичних засобів рекомендується внутрішньом’язове або підшкірне введення дози 1500 МО в теж саме місце, що и основний препарат, за 10-15 хвилин перед введенням останнього.

Розведення.

1. Вміст флакона препарату Лонгідаза 3000 МО розчинити у 1-2 мл 0,25 % або 0,5 % розчину прокаїну. У випадку непереносимості прокаїну препарат розчиняти у такому ж об’ємі 0,9 % розчину натрію хлориду для ін’єкцій або води для ін’єкцій.

2. При застосуванні з метою підвищення біодоступності вміст флакона препарату Лонгідаза 3000 МО розчиняти у 2 мл 0,9 % розчину натрію хлориду для ін’єкцій.

Розчинник у флакон необхідно вводити повільно, витримати 2-3 хвилини, обережно перемішати, не струшуючи, щоб не спінити білок.

Приготовлений розчин для парентерального введення збереженню не підлягає.

Не вводити внутрішньовенно.

Рекомендовані схеми лікування та профілактики.

Для профілактики спайкової хвороби та грубого рубцювання після оперативних втручань на органах черевної порожнини та малого таза внутрішньом’язово в дозі 3000 МО 1 раз у 3 дні курсом 5 ін’єкцій. При необхідності застосування препарату Лонгідаза потрібно продовжити загальним курсом до 10 ін’єкцій при введенні 1 раз у 5 днів.

Для лікування

у гінекології:

- спайкового процесу у малому тазі при запальних захворюваннях внутрішніх статевих органів — внутрішньом’язово в дозі 3000 МО 1 раз на 3-5 днів курсом 10-15 ін’єкцій;

- трубно-перитонеального безпліддя — внутрішньом’язово в дозі 3000 МО загальним курсом до 15 ін’єкцій: перші 5 ін’єкцій 1 раз на 3 дні, далі — 1 раз на 5 днів;

в урології:

- хронічного простатиту — внутрішньом’язово в дозі 3000 МО 1 раз на 5 днів курсом до 10-15 ін’єкцій;

- інтерстиціального циститу — внутрішньом’язово в дозі 3000 МО 1 раз на 5 днів курсом до 10 ін’єкцій;

у хірургії:

- спайкової хвороби після оперативних втручань на органах черевної порожнини —внутрішньом’язово в дозі 3000 МО 1 раз на 3-5 днів курсом від 10 до 15 ін’єкцій;

- рани, що довгий час не загоюються — внутрішньом’язово в дозі 3000 МО 1 раз на 5 днів курсом від 5-10 ін’єкцій;

у дерматовенерології, косметології:

- обмеженої склеродермії — внутрішньом’язово по 3000-4500 МО 1 раз на 3-5 днів курсом до 20 ін’єкцій. Дозу і курс підбирати індивідуально, залежно від клінічного перебігу, стадії, локалізації захворювання та індивідуальних особливостей пацієнта;

- келоїдних, гіпертрофічних рубців та рубців, що формуються після піодермії, опіків, операцій, травм: внутрішньорубцеве або підшкірне введення поблизу місця ураження 1 раз на 3 дні курсом до 15 ін’єкцій у дозі 3000-4500 МО.

Об’єм розведення препарату Лонгідаза вибирає лікар залежно від кількості точок введення. При необхідності курс потрібно подовжити за схемою 1 раз на 5 днів до 25 ін’єкцій. Залежно від площі ураження шкіри, давності утворення рубця можливе чередування підшкірного та внутрішньом’язового введення 1 раз на 5 днів у дозі 3000 МО курсом до 20 ін’єкцій.

у пульмонології та фтизіатрії:

- пневмосклерозу — внутрішньом’язово по 3000 МО 1 раз на 5 днів курсом 10 ін’єкцій;

- фіброзуючого альвеоліту — внутрішньом’язово у дозі 3000 МО 1 раз на 5 днів курсом 15 ін’єкцій, далі — підтримуюча терапія 1 раз на 10 днів загальним курсом до 25 введень;

- туберкульозу — внутрішньом’язово у дозі 3000 МО 1 раз на 5 днів курсом до 25 ін’єкцій; залежно від клінічної картини та тяжкості захворювання можлива тривала терапія (від 6 місяців до 1 року у дозі 3000 МО 1 раз на 10 днів);

в ортопедії:

- контрактури суглобів — підшкірно поблизу місця ураження у дозі 3000 МО 1 раз на 3 дні курсом від 5 до 15 ін’єкцій;

- артрозів, анкілозуючого спондилоартриту — підшкірно поблизу місця ураження у дозі 3000 МО 1 раз на 3 дні курсом до 15 ін’єкцій, при необхідності лікування можна подовжити ін’єкціями 1 раз на 5 днів. Тривалість підтримуючої терапії визначає лікар залежно від тяжкості захворювання;

- гематом — підшкірно поблизу місця ураження в дозі 3000 МО 1 раз на 3 дні курсом до 5 ін’єкцій;

для збільшення біодоступності: при одночасному підшкірному або внутрішньом’язовому введенні з діагностичними або лікарськими препаратами (антибіотики, хіміопрепарати, анестетики) Лонгідазу вводити за 10-15 хвилин в дозі 1500 МО тим же способом і в теж саме місце, що й основний препарат.

Застосовувати дітям віком від 6 років.

Протипоказаний дітям віком до 18 років (результати клінічних досліджень відсутні).

Прийнято вважати, що симптомами передозування є більш виражені побічні реакції, зазначені в розділі «Побічні реакції». Зазвичай вони зникають при зниженні дози і не потребують додаткових терапевтичних заходів.

Симптоми передозування можуть проявлятися ознобом, підвищенням температури, запамороченням, артеріальною гіпотензією. У випадках передозування препаратом і виникненні алергічних реакцій слід припинити застосування та терміново звернутися до лікаря.

Іноді надходять повідомлення про такі побічні реакції, як відсутність апетиту, нудота, діарея, зміни консистенції, запаху та кольору випорожнень (без клінічного значення) та метеоризм (особливо при більш високих дозах). Можуть виникати одиничні тяжкі анафілактичні реакції.

Ці реакції зазначені за класифікацією систем органів та частотою їх виникнення. Частота, зазвичай, визначається таким чином: дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100 — < 1/10), нечасті (≥ 1/1 000 — < 1/100), поодинокі (≥ 1/10 000 — < 1/1 000), рідкісні (< 1/10 000).

У межах кожної групи частоти побічні реакції перелічені в порядку зменшення серйозності.

Застосування препарату Вобензим може спричинити побічні реакції у пацієнтів з алергічними реакціями на фрукти, такі як ананас або папая.

Побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту, таких як діарея та біль у животі, можна уникнути, якщо згідно з рекомендаціями не приймати препарат з їжею і розділити денну дозу на більшу кількість прийомів.

У разі виникнення побічних реакцій або алергічних реакцій слід припинити прийом препарату і звернутися до лікаря.

Цей препарат містить барвники жовто-оранжевий S (E110) і понсо 4R (E 124), які можуть спричиняти алергічні реакції.

Лактоза може викликати відчуття переповнення шлунка, метеоризм і діарею.

Визначення частоти побічних реакцій: часто (>1/100, <1/10), iнодi (>1/1000, <1/100), дуже рiдко (< 1/10 000).

Micцев i реакц iï: біль у місці введення (часто), можливі реакції у місці введення у вигляді почервоніння шкіри, свербежу і набряку (iнодi). Усі місцеві реакції минають через 48-72 години.

A лергічні реакції (дуже рiдко): включаючи шкірні висипання, свербіж, кропив’янка, реакції анафілактоїдного типу.

2 роки.

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла. Зберігати при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Зберігати у сухому, захищеному від світла місці при температурi не вище + 15 °С. Зберiгати у недоступному для дiтей мiсцi.

По 20 таблеток в блістері, по 2 або 10 блістерів у картонній коробці; по 800 таблеток у банках.

По 20 мг препарату у флаконі місткістю 3 мл із темного скла 1 гідролітичного класу. По 5 флаконів у контурнiй чарунковiй упаковцi із плівки полівінілхлоридної. Одна контурна чарункова упаковка у пачці з картону. Або по 5 флаконів у пачці з картону із вставкою з картону.

Без рецепта.

За рецептом.

МУКОС Емульсіонсгезелльшафт мбХ. MUCOS Emulsionsgesellschaft mbH

ТОВ «НПО Петровакс Фарм».

Мірауштрассе 17, 13509 Берлін, Німеччина / Miraustrasse 17, 13509 Berlin, Germany.

142143, Російська Федерація, Московська область, Подільський район, село Покров,

вул. Соснова, буд. 1. тел./факс: +7(495) 926-21-07